Закінчивши прибирання, Лариса забігла на кухню, щоб заглянути в духовку, де запікалася курка з картоплею.

Ще хвилин десять! – оцінювально промовила жінка і втягла ніздрями запах, від якого мимоволі потекли слинки.

Поставивши таймер на духовці, Лариса побігла у ванну кімнату. Вона була впевнена, що встигне за десять хвилин почистити ванну.

У цей момент стукнули вхідні двері, і жінка вискочила до передпокою, вирішивши, що з вулиці повернулися діти.

Однак замість сина та доньки вона побачила чоловіка, який з восьмої ранку сидів із мужиками на лавочці і різався в “дурня”.

— О, як смачно пахне! – Дмитро втягнув ніздрями запах запеченої курки і задоволено потер долоні.

Скажи дітям, щоб йшли додому, – скомандувала Лариса і почала чистити ванну.

Вона чула, як прибігли син і дочка і почали швидко скидати взуття в передпокої.

— Дімо, дістань поки деко з духовки! – вигукнула жінка. – Я скоро вийду.

Проте вийти Ларисі довелося набагато раніше. Вона почула, як голосно лаються її діти, тож поспішила все кинути.

— Що трапилося? – Жінка в рукавичках вискочила з ванної кімнати.

— Я хочу стегенце! – узялася в боки десятирічна дівчинка.

— Я теж хочу! – надувшись, відповів їй восьмирічний брат.

— Там їх два, – зітхнула Лариса, зрозумівши, що нічого серйозного не сталося.

— Ні! Воно лише одне! – Схопившись зі стільця, розсердно тупнула ногою дочка.

Тільки в цей момент жінка зрозуміла, що частина курки на листі, що стояла на столі, відсутня.

— Де тато? – похмуро запитала Лариса, зрозумівши, куди поділася частина їжі.

— Він пішов. Забрав половину і пішов, – пробурчав син.

Жінка грізно зиркнула очима і схопилася за телефон. Проте чоловік на її дзвінок не відповів. Розлючена Лариса з телефоном у руках вискочила з квартири і втекла вниз.

Дорогою вона прокручувала в голові всі слова, які скаже Дмитру під час зустрічі. За будинком, біля дитячого майданчика, на лавках сиділи чоловіки, серед яких був чоловік Лариси. Вони із задоволенням їли курку, яку запікала жінка, та попивали пиво.

— Вам не жирно тут? – Підскочивши до лавки, хитро запитала Лариса.

— Іди додому, потім поговоримо, – процідив Дмитро, відчувши незручність перед приятелями.

— Ні, ми поговоримо зараз! Якого біса ти поцупив з нашої квартири курку? Я її готувала не для того, щоб ти своїх друзів-ледарів годував! – розлютилася жінка. – Зовсім совісті не залишилося? У своїх дітей крадеш!

— Іди, кажу! – Дмитро стиснув зуби і стиснув кулаки.

— Нікуди я не піду, доки не висловлю тобі все, що думаю! – несамовито закричала Лариса.

Однак замість того, щоб покірно вислуховувати дружину далі і ганьбитися перед мужиками, Дмитро схопився з лави і замахнувся на жінку.

— Йди звідси! – прогарчав він і, схопивши Ларису за руку, потяг геть від лави.

— Відпусти мене! – Жінка з усієї сили відштовхнула від себе чоловіка. – Зовсім совісті немає! Раніше сам з’їдав усе смачне, а зараз ще й товаришів по чарці своїх вирішив погодувати?! Годуй, ось тільки не за мій рахунок!

— Іди, поки я тебе тут не прибив, а то не подивлюся, що тут люди! – процідив крізь зуби Дмитро.

Лариса злякано подивилася на чоловіка. Вперше за дванадцять років спільного життя він став їй загрожувати. Жінка сердито подивилася на Дмитра, але більше не вимовила жодного слова і пішла.

Подібна поведінка з боку чоловіка була не вперше. Він вважав своїм обов’язком відібрати собі ласий шматок. Багато разів Лариса вказувала йому на це, проте чоловік щоразу відмахувався від неї.

Проте інцидент із куркою став для неї останньою краплею. Цього разу Дмитро переплюнув сам себе, вирішивши нагодувати своїх друзів.

Лариса дісталася квартири сповнена рішучості не залишати все, як є, і виставити чоловіка за двері. Про це Дмитро дізнався, коли за три години повернувся додому. Зрозумівши, що дружина ображена на нього, чоловік спробував пожартувати.

— У кого ти така жадібна? За тещею та тестем я такого не помічав! Вони останню сорочку готові віддати, – з глузуванням поцікавився Дмитро. – А ти через курку була готова мене роздерти.

— Тому що я не збираюся годувати твоїх друзів тим, що приготувала для сім’ї! – викинула у відповідь Лариса. – Я більше не маю наміру терпіти твої витівки!

— І що ти зробиш? Подаси на розлучення? – саркастично засміявся Дмитро.

— Так! – рішуче відповіла жінка.

— Яка ж причина розлучення? Запечена курка? – Зайшовся гучним сміхом чоловік.

Однак Ларисі було не до жартів. Вона зажадала, щоб чоловік прямо зараз зібрав свої речі та з’їхав.

— Куди я поїду? – скривився Дмитро. – Тобі не здається, що причина розлучення досить смішна?

— Ні, не бачу в цьому нічого смішного, а поїхати ти можеш до своєї матері, яка виростила тебе таким егоїстом! – злісно промовила Лариса.

Дмитро у відповідь зайшовся гучним сміхом. Слова дружини його дуже потішили. Він був упевнений, що Лариса жартує.

— Мені набридло, що ти завжди уриваєш для себе найсмачніший шматочок, геть-чисто забувши про те, що в тебе є діти!

— Ой, один раз узяв, то ти одразу ж розвела трагедію, – пирхнув чоловік.

— Один раз? Може тобі нагадати історію тижневої давності із фруктами? – сердито запитала Лариса. – Нагадати, як ти вибрав найстиглиші банани та яблука і з’їв їх? А діти потім давились зеленими? Чи ти краще пам’ятаєш історію з шашликами? Коли ти з’їв усі шматки без жиру, а з ним підсунув нашим дітям?

Дмитро закотив угору очі, показуючи дружині, що вона сильно все перебільшила.

— Вмотуй! Це квартира моєї матері, – Лариса вирішила нагадати йому про те, що чоловік не має жодного права тут залишатися.

Чоловік буркнув щось невиразне собі під ніс і поплентався збирати свої речі. Перед цим він зателефонував матері і повідомив, що приїде до неї пожити на пару днів. Лідія Яківна поцікавилася у сина причиною термінового переїзду до її квартири.

— Через курку? – здивовано перепитала жінка. – У Лариси дах поїхав! Я зараз сама з нею поговорю!

Лідія Яківна тут же зателефонувала невістці і в’їдливо запитала:

— Тобі шкода їжі для мого сина?

— Справа не в їжі, а в тому, як він поводиться. Ви знаєте, що він вважає правильним з’їдати все найсмачніше, що з’являється в нашому будинку?

— І що такого? – гордовито поцікавилася Лідія Яківна. – Через це подавати на розлучення?

— Так, бо я вважаю, що він ні з ким не церемониться: ні зі мною, ні з дітьми. З’їдає все, що вважає смачним. Запитайте в нього, куди поділася банка грибної ікри, яку передавала моя мама? Правильна відповідь: він з’їв за день, цілу банку один, бо вона сильно йому сподобалася. А те, що ні я її не скуштувала, ні діти вашого сина не хвилювало, – холодним тоном промовила Лариса.

Свекруха спробувала переконати невістку в тому, що в тому, що трапилося, немає нічого поганого, але цього у Лідії Яківни не вийшло.

Цього ж вечора Дмитро поїхав до матері, а наступного дня Лариса подала на розлучення. Свекруха зателефонувала їй за два тижні після того, як вона остаточно перестала бути дружиною її сина.

— Ти права! Мій син ще той егоїст, виявляється. Я виганятиму його зі своєї квартири. Дістав вже! Куплю двісті грамів дорогих цукерок, одну з’їм, а він все решту сам зчеше, – нарікала Лідія Яківна. – Нічого не залишає. Ти до себе його не хочеш взяти?

— Ні, – відмовивши, засміялася Лариса.

Вона не знала, як далі були справи у колишнього чоловіка і свекрухи, але чула, що мати таки виставила сина за двері.