Жанна вийшла заміж за Ігоря близько п’яти років тому. Про те, що мати чоловіка може почати їм докучати, не йшлося.

Надія Миколаївна проживала в іншому місті за шістсот кілометрів від молодого подружжя і приїжджала лише раз на рік, влітку, на два тижні.

До того ж вона відразу заявила родичам, що не збирається їм набридати і заважати жити своїми вченнями.

Такий підхід свекрухи не міг не потішити тридцятирічної Жанни, яка кинула всі свої сили на те, щоб накопичити на покупку квартири.

День і ніч молода жінка працювала на знос із наміром прискорити виконання своєї мрії. Вся її зарплата, яка була втричі більша, ніж у Ігоря, одразу ж ставала недоторканним запасом. Плюсом Жанна вирішила продати свою однокімнатну квартиру, яку їй на повноліття багато років тому подарували батьки.

Жило подружжя лише на заробітну плату Ігоря, утискаючись і відмовляючи собі у всьому. Продукти пара брала виключно за акціями або ті, у яких днями спливав термін придатності.

У результаті за три роки Ігор та Жанна змогли здійснити свою мрію та накопичити на двокімнатну квартиру.

— Які ви у мене молодці! – похвалила дітей свекруха, дізнавшись, що вони придбали житло. – Влітку приїду, обмиємо квартиру!

Слово своє жінка дотримала і за три місяці приїхала з гостинцями на новосілля.

Побіжно оглянувши квартиру, Надія Миколаївна із стурбованим обличчям присіла на диван перед телевізором і склала на грудях руки.

Ігор, який чудово знав свою матір, одразу ж збагнув, що вона готується до серйозної розмови з ними. Не бажаючи мучитися в здогадах, чоловік підсів до матері і запитливо глянув на неї.

— Ти хочеш про щось поговорити? – дбайливо запитав Ігор.

— Так, синку. Хотіла, – кивнула Надія Миколаївна і тяжко зітхнула. – У моєї приятельки біда. Відмовило серце, і вона вдома провалялася кілька днів, допоки її випадково колеги не виявили. І все тому, що її діти живуть далеко, а жили б поряд, дивишся, і Галя досі була б жива…

— Чому ти переживаєш? – нерозумно спитав син.

— Я не хотіла б мені опинитися в такому становищі, тому потрібно або вам жити поряд зі мною, або мені. Але оскільки ви зовсім недавно купили квартиру, доведеться мені до вас їхати, – сама зробила висновки Надія Миколаївна.

— До нас? – Запитала Жанна, яка чула всю розмову.

— Так. Добре, що ви купили двокімнатну квартиру, якраз для мене буде кімната, – захоплено промовила жінка, чим ще більше спантеличила невістку.

— Ви ж казали, що не хочете з нами жити, – ледь чутно промовила Жанна, нагадавши свекрусі про її слова.

— На жаль, мені довелося змінити свою думку, – зітхнула Надія Миколаївна і розвела руками. – Ми повинні жити разом, тим більше, що ваша житлова площа це дозволяє.

— Розгублене подружжя переглянулося. Вони не були готові до такої розмови.

Жанна поникла, спіймавши себе на думці, що вона даремно стільки років загробила на виконання своєї мрії. Їй хотілося прямо зараз сказати свекрусі, що вона заперечує проти спільного проживання. Стримавшись, Жанна дочекалася, доки Надія Миколаївна піде приймати ванну.

— Ігоре? – Надривно промовила дружина.

— Я теж цього зовсім не хочу! – Зрозумівши, про що піде мова, відповів чоловік. – Потрібно знайти якесь інше рішення.

— Яке? Чому ми просто не можемо сказати їй, що не хочемо жити разом? – тремтячими губами промовила Жанна. – Вона ж обіцяла, що нам не заважатиме.

— На жаль, ситуація змінилася, – похмуро відповів Ігор і, підійшовши до дружини, притис її грудей.

— Має бути якесь інше рішення? – Схлипнула Жанна. – Якщо твоя мама житиме разом з нами, вона зведе нас з розуму. Вона прокидається о шостій ранку, постійно врубає на всю котушку телевізор і починає щось готувати. Подруг у неї тут немає, отже, спілкуватиметься Надія Миколаївна тільки з нами. До того ж вона димить як паровоз. Нам доведеться дихати сигаретним димом. Я вже мовчу про те, що ним смердітиме наша квартира та одяг. Так і взагалі…

Свекруха, вийшовши з ванної, зразу ж зрозуміла, що син і невістка розмовляли про неї.

— Якщо боїтеся, що я вас об’їдатиму, то не переживайте. Свою квартиру я здаватиму і віддаватиму гроші за оренду вам, – радісно повідомила Надія Миколаївна, бажаючи підбадьорити родичів.

Однак на молоде подружжя слова жінки не справили жодного враження.

— Мамо, я тут подумав: невже ти хочеш міняти своє звичне коло спілкування? Ти перебуваєш у тому віці, коли подруг уже завести практично неможливо. Куди ти тут ходитимеш? Ми тебе супроводжувати не зможемо, бо працюємо, – Ігор став перераховувати матері всі мінуси життя з ними.

— Що ти пропонуєш? Валятися мені в квартирі, поки від мене порох не залишиться? – награно схлипнула Надія Миколаївна.

— Ні, я маю іншу пропозицію: встановити у твоїй квартирі відеокамери. З їхньою допомогою ми відразу дізнаємося, якщо з тобою щось станеться.

— Ти хочеш встановити у моїй квартирі камери та дивитися, що я там роблю? – насупившись, перепитала жінка.

— Все вірно! І тобі не треба буде нікуди переїжджати! – захоплено відповів Ігор.

— Ти хочеш мені до кожної кімнати натикати камер? – Поставивши руки в боки, перепитала Надія Миколаївна.

За голосом матері було зрозуміло, що вона не дуже задоволена його пропозицією.

— Дивитиметеся, як я переодягаюся і миюся? – Жінка стала обурено жестикулювати в повітрі руками.

— Можемо у ванну кімнату камери не ставити. Там і переодягайся…

— Добре ж ти придумав! А тобі на думку не спадало, що мені може стати погано у ванній кімнаті? – гнівно випалила Надія Миколаївна.

— Ти ж сама проти того, щоби ставити там камери! – розлютився чоловік, якого дратував той факт, що матері не подобалося жодна з його пропозицій.

— Звичайно! Нема чого на мене дивитися! – проскреготіла зубами мати.

— Якщо тебе ніде не буде видно довгий час, то ми зрозуміємо, що з тобою щось не так, – пояснив Ігор.

— Виходить, що ви мене прослуховуватимете? Ні! Я не хочу, щоб ви чули те, про що я говорю з подружками. Маячня якась! Це як бути роздягненим перед вами, – пробурчала жінка, яка всім своїм виглядом показувала, що задум сина її не влаштовує.

— Тобто, а те, що ти житимеш з нами, нам ніби подобається! – випалив чоловік.

Надія Миколаївна після цих слів відразу змінилася в обличчі. Слова Ігоря її приголомшили.

— Ви не бажаєте, щоб я жила з вами? – з досадою перепитала вона і перевела погляд із сина на невістку.

— Не особливо, – винувато відповіла Жанна. — Ми плануємо дітей, і ви, чесно кажучи, нам заважатимете…

— Чим? У вас одна кімната, у мене інша…

— Ви курите, а це шкідливо для мене та майбутньої дитини, – невістка вирішила на себе взяти весь удар. — Нам буде дешевше в разі чого оплачувати доглядальницю у вашому місті. Хочете, ми вже її наймемо, і вона щодня до вас приходитиме?

Надія Миколаївна щільно стиснула губи. Розмовляти з Жанною вона більше не хотіла. Для жінки стало великим відкриттям те, що, виявляється, невістка та син не хочуть бачити її поряд.

— Немає жодного сенсу жити з нами, бо з ранку до вечора ми працюємо на роботі. Можемо домовитися, що ви двічі на день писатимете нам повідомлення, – Жанна запропонував свекрусі інший вихід. — Та й хтось має стежити за вашою квартирою, перевіряти орендарів. Мало що вони там можуть зробити.

— У мене подружки можуть доглянути, – суворо відповіла Надія Миколаївна.

— Ось вони можуть і за вами, отже, доглянути, – упіймавши її на слові, усміхнулася жінка.

— Зрозуміло, не хочете зі мною жити, – ледве чутно промовила свекруха і більше не заводила розмови на цю тему.

Однак на молоде подружжя вона образилася. Це було зрозуміло з того, що вона зібралася їхати додому наступного ранку, не прогостивши в них і доби.

Пара навіть вирішила, що Надія Миколаївна перестане спілкуватися з ними. Однак жінка, приїхавши додому, вдала, ніби й не було тієї розмови про спільне проживання.