— Ігоре, як це взагалі розуміти? Ти зовсім з дуба впав? Куди гроші поділися, я тебе питаю? – Юля рвала і метала, не знаходячи собі місця від образи та обурення.

Її почуття легко зрозуміти. Вона та її чоловік Ігор стільки часу збирали на довгоочікувану літню відпустку, щоб поїхати удвох на закордонний морський курорт, про який Юля давно мріяла. Відкладали з кожної зарплати не один рік, часто відмовляючи собі у багатьох речах. І тепер, коли потрібну суму було зібрано і треба було замовляти квитки, бронювати номери та купувати собі необхідне для нормального відпочинку приналежності, Юля дізналася, що грошей немає. Точніше, вона їх просто не знайшла у тому схованці, де вони з чоловіком домовилися зберігати заощадження.

Ігор дав Юлі незрозумілу відповідь, яка зовсім не влаштувала засмучену жінку. З палаючими від гніву очима, Юля загнала чоловіка в кут своїми запитаннями і почула те, чого ніяк не чекала:

— Та що ти так розлютилася через якийсь курорт? Ну, подумаєш, цього року не поїдемо. Мамі потрібна була шуба, і я вирішив зробити їй подарунок.

— Що ти сказав?! – Юля не повірила своїм вухам. – Я не дочула? Мамі, значить, шуба потрібніша, ніж нам з тобою нормальний відпочинок? Ти розумієш, що ти несеш?

Але Ігор теж був упертий і твердив, що не міг прогаяти такий шанс, як купити коханій матері подарунок, про який та мріяла багато років.

— Так розумієш, там був розпродаж … я про таку ціну на справжню шиншилу навіть не чув, – бубонів Ігор, ховаючи очі. — Юля, сама подумай. Ти б відмовилася від шансу порадувати кохану маму таким подарунком, та ще й за такою ціною?

Юля навіть не знайшлася, що сказати чоловікові у відповідь. Її мами не було живими більше десяти років, і молода жінка щиро вважала, що їм з чоловіком пощастило, що його мати жива. Тетяна Олексіївна була живіша за всіх живих і не поспішала розривати зв’язок із простими мирськими радощами. Ходила ресторанами, купувала собі дорогі прикраси та вбрання. Причому кількість подарунків для себе коханої пристойно зросла за останній рік.

— Не розумію, чому Ігор так балує свою матір, – гнівалася Юля. – Коли я його прошу про щось, він зазвичай відмахується від мене. Типу, немає грошей, та й годі. Натомість своїй матусі ні в чому не відмовляє. Хоч би що вона попросила, вона завжди це отримує. Може зателефонувати о першій ночі, і Ігор помчить до неї, забувши про все на світі.

Проте новина про шубу за двісті п’ятдесять тисяч для свекрухи просто доконала Юлю. Жінка не могла зрозуміти, чому чоловік так зневажливо ставиться до їхніх сімейних потреб, ставлячи інтереси Тетяни Олексіївни понад усе. Іноді вона думала, що чоловік так і не визначився із власним статусом.

Схоже, він не розуміє, що він не тільки її син, а й мій чоловік, – з тугою подумала Юля.

Вона не жартома образилася на чоловіка за такий вчинок і демонстративно не помічала його вже кілька днів. Ігор намагався умаслити її і так, і так, але нічого не допомагало. Та й вид свекрухи, яка не забула похвалитися новою шубою, не додав Юлі любові до цього дивного сімейства.

— Я три роки працювала, як проклята, щоб накопити гроші на відпочинок, – поскаржилася Юля подругам. – Три роки, уявляєте? І що зрештою? Моя свекруха в новій шубі, а я на тому ж таки кам’яному пляжі біля нашої загаженої річки.

Помітивши, що невістка верне ніс від гості в шикарній шубі, свекруха вважала за потрібне поставити її на місце.

— Мила моя Юлечко, а чому ти вирішила, що тільки ти маєш право на ці гроші? – Фиркнула Тетяна Олексіївна. – Я народила та виховала Ігоря, передала тобі такого чудового чоловіка з рук в руки. Хіба я, як мати, не варта того, щоб мій син порадував мене шикарною шубою, про яку я давно мріяла? Я маю повне моральне право витрачати гроші на Ігоря, і це право дано мені за моїм статусом – я його мати, дорога.

Юля мало не втратила дар мови від образи.

— Ось кому вже реально дуже пощастило, то це свекрусі, – подумала вона.

Нехай вона дала життя Ігорю, адже це не означає, що вона має право і на гроші Юлі. Про що невістка і нагадала, на що почула нахабну впевнену відповідь:

— Ти тут ніхто, лише дружина, а я власноручно зробила на світ Ігоря і тепер він зобов’язаний мені не лише життям, а й грошима. Він, як син, повинен підтримувати мене, а невдовзі й утримувати.

— Ні, я так не можу, – Юля схопилася за віскі.

У голові стукали десятки молотків, які, як їй здалося в якийсь момент, розривали її мозок зсередини.

— Спокійно, Юлечко, тобі тільки інсульту не вистачало, – почала вмовляти себе вона після розмови зі свекрухою. – Це лише гроші… лише твоя марна праця за три роки, яка вона була б погана, ця Тетяна Олексіївна!

Юля хотіла було зібрати речі та з’їхати. Згодом згадала, що квартира належить їй, і зібрала речі чоловіка. Коли Ігор прийшов з роботи і мовчки попрямував у ванну помити руки, на нього чекав неприємний сюрприз.

— Юль, що це? – засмучений чоловік дивився на валізу, що стояла у передпокої.

Дружина вийшла з кухні і подивилася на Ігоря впритул.

— А то ти не зрозумів? – глузливо спитала вона. – Твоє барахло. Забирай та провалюй.

— Але чому? – Ігор продовжував упиратися. – Я ж тобі все пояснив. Ми заробимо ще, навіщо такі радикальні заходи?

— Ти знущаєшся з мене? – мало не вибухнула Юля. – У тому й річ, що заробляли ми обидва, а ти поодинці вирішив, що можна проігнорувати мене та мої потреби. Коротше, забирайся! Бачити тебе не можу, особливо після розмови з твоєю маманою.

Що вона такого сказала? – Ігор зблід.

Юля не звернула на це уваги та обурено відповіла:

Чи бачите, вона має право, як твоя улюблена матуся, законне право витрачати твої гроші. Здорово, правда? Але весь прикол у тому, що мене ви обидва забули про це спитати.

Ігор замовк, потім сів на підлогу поруч із валізою. Юля здивовано глянула на чоловіка.

— Я не зрозуміла, чого ти тут розсівся? Іди, поки по-доброму прошу. Втомилася я від вашої чудової родини. Мені, виявляється, відведено почесну роль добувача без права на відпочинок. Тільки мене такий поворот зовсім не влаштовує, зрозумів?

— Та зрозумів, зрозумів, – якось дивно посміхнувся Ігор. – Зате ти не зрозуміла чогось іншого…

Він посидів якийсь час, потім підвівся і пройшов до спальні. Перевдягся і вийшов, криво посміхнувся, дивлячись на Юлю.

— Ось уже не думав, що моє сімейне життя так безглуздо припиниться.

— Скажи дякую, що тільки сімейне, – почала втрачати терпіння Юля. І тут раптом її осяяло:—

— Тобі є що мені сказати? Давай розповідай. Задній хід я все одно не дам, тож полегши душу, рідненький ти мій, – глузливо закінчила вона.

Ігор з усмішкою на вустах похитав головою.

— Ні. Іноді краще жувати, ніж казати. Коротше, якщо ти вирішила зі мною розлучитися, умовляти не стану. Нехай так і буде. Все одно ти дізналася б.

— Дізналася, про що? – Зсунула брови Юля. По збентеженому чоловікові вона зрозуміла, що він ляпнув, не подумавши.

Ігор намагався захищатися.

— Що я був добрим сином для своєї матері. Тільки і всього.

— Це я знаю, – огризнулася Юля. Їй здалося, що чоловік чогось недомовляє.

Несподівано чоловік підняв голову і глянув Юлі просто у вічі.

— Ти дізналася б, що я зраджував тобі з іншою. Мама випадково дізналася про це і… шантажувала мене.

— Що?! – Юля так і сіла. На тумбу.

Вона не могла сказати, що більше шокувало її: новина про зраду чоловіка або про те, що власна мати знайшла можливість поживитися за рахунок недолугого сина, поставивши під загрозу його родину.

Ігор тим часом тихо продовжував:

— Пам’ятаєш, я казав, що допоміг мамі з ремонтом? Ти тоді ахала і казала, що я вибрав надто дорогі шпалери та світильники для вітальні. Але їх вибирав не я, а мати. І та поїздка теж була платою за мовчання. І ця проклята шуба…

— Оце сюжет! – приголомшено промовила Юля, слухаючи слова майже колишнього чоловіка. Вона також згадала, як Ігор повідомив, що сплатив мамі всі процедури у спа-салоні.

— Просто вона побачила мене з Оксаною… тобто моє кохання…, у кафе, і я попросив її нічого не говорити тобі.

Очі Юлі поповзли на чоло. Вона на секунду затримала подих, потім видихнула.

— Мені нема чого сказати, любий. Що ти, що твоя мати – ви обоє стоїте одне одного. Ти нахабно брехав мені, а вона не посоромилася використовувати це проти свого сина. Ви обидва взагалі знаєте, що є поняття людської гідності? Що не можна дурити довіру того, хто тебе любить? Ні? Тоді маю для тебе погані новини. Я вважаю, що ви обоє начхали на мою гідність, а я такого не прощаю. Тож провалюйте з мого життя, причому обидва й одночасно.

Юля подала заяву про розлучення та зажадала від свекрухи повернути їй гроші за відпочинок. Вона добилася лише того, що свекруха внесла її номер у чорний список. Але Юля не засмутилася.

— Нехай це буде скромною платою за те, що я більше не терпітиму її витівки.