Дуже довго я мріяла, щоб мій син нарешті ходив в нормальну школу. Адже в нас на Донеччині він вчився лише он-лайн і те далеко не кожен день через постійні повітряні тривоги. І ось ми переїхали на Тернопільщину, у невеличке містечко. Ігор почав відвідувати заняття офф-лайн. 

Далеко не все мені подобається в новій школі та вибору нема. Утім те, що сталося нещодавно – відверто обурило. Ігор прийшов з уроків. Він навчається в 9 класі і це дуже важливо, адже вже час професію обирати, ретельно готуватися, займатися. Та в тій школі, схоже, так не вважають. 

Коли син прийшов сьогодні  – я його, як завжди, спитала, що було на уроках. І він спокійно відповів:

 – Нічого, в школі було свято.

 – Яке ще свято?

 – День Захисників та Захисниць!

 – Що це ще за свято?

 – Тепер 1 жовтня відзначають. 

 – І що ви робили?

 – Нам розповідали історію цього свята, потім прийшов військовий і розповідав про свою службу, а тоді діти виступали, цілий концерт був.

 – А хімія, фізика?

 – Не було. І ще. Сказали, що до кінця тижня треба принести в школу, або гроші, або якісь потрібні солдатам речі. Все це відвезуть на передову.

 – Ще чого! Це школа у вас чи волонтерська організація? Чи вчителі забули, як свою роботу робити? Люди ледве кінці з кінцями зводять, а вони тут вимагають.

– Мамо, але всі щось несуть. Деякі батьки ще на вихідних збираються й сітки плетуть.

 – Робити їм нічого!

Після цієї розмови я написала в батьківський чат.

“Чого в школі не проводять предмети за розкладом, а якусь дурню дітям розповідають? Чи це їм для вступу треба? Чи так налаштовують хлопців, щоб служити йшли, на вірну смерть! І до чого ці збори в стінах школи. Я у відділ освіти поскаржусь!”

Далі усі батьки на мене напали, почали сваритись, прокльони сипати.

 – Повертайтесь назад, на Донеччину, як щось не подобається! Вас тут ніхто не тримає!

– Залюбки повернулася б, та не можу!

Після всього цього мені кортить забрати сина, адже вплив цих людей згубний. А ви що про це думаєте? Як вважаєте, мають право скасовувати уроки через ці позакласні заходи?