Христина любила серпень. Це був місяць стиглих персиків, густого меду та пронизливо-синього неба. У дитинстві Христина часто проводила канікули у бабусі на селі і цілими днями бігала полями. Любила збирати букети із польових квітів.

Саме у серпні дівчина познайомилася з Андрієм. Вони зустрілися на книжковому ярмарку. Обидва потяглися за однією і тією ж книгою, погляди зустрілися. Час ніби зупинився. Вони проговорили весь вечір і з того часу не розлучалися.

Андрій був чоловіком, якого Христина завжди уявляла собі поряд. Уважним, дбайливим. І почуття гумору чудове. Він підтримував її у всьому. Допомагав із навчанням, знайомив зі своїми друзями. Андрій працював реставратором старовинних музичних інструментів.

Його майстерня була наповнена запахом дерева та лаку. Вона здавалася Христині чарівним місцем. Дівчина любила спостерігати, як під довгими, чуйними пальцями оживають скрипки та флейти. Андрій міг годинами розповідати про кожен інструмент та про музикантів.

Саме у серпневий вечір він знову привів Христину до майстерні. За вікном шумів дощ. У приміщенні було напівтемно, і морок порушувався лише світлом настільної лампи.

На робочому столі лежала старовинна, вкрита тріщинами скрипка. Андрій узяв її до рук і почав грати. Христина любила слухати, як він грає. Коли останній акорд затих, Андрій усміхнувся і поклав скрипку у футляр. Він повернувся до Христини.

Дістав із кишені маленьку оксамитову коробочку і відчинив. В середині виблискувала витончена обручка з сапфіром.

– Христино, ти стала музикою мого життя, – сказав він. – Вийдеш за мене заміж?

Сльози радості заструмували по щоках дівчини.

– Звичайно, так!

Андрій одягнув обручку їй на палець. Вони обійнялися.

Почалася підготовка до весілля. Христина мріяла про церемонію просто неба. Вони знайшли затишну садибу – там був великий сад. Запросили невеликий струнний квартет. Андрій вирішив зробити Христині особливий подарунок. Він потай реставрував старовинну арфу. Знайшов її на одному з аукціонів. Хотів зіграти на весіллі мелодію, яку сам написав для нареченої.

Христина, у білій сукні виглядала як казкова принцеса. Андрій не міг відвести захопленого погляду. Церемонія була зворушливою та красивою.

Єдине, що трохи затьмарювало радість Христини — це стосунки зі свекрухою.

Маргарита Сергіївна з самого початку поставилася до Христини з прохолодою. Все має бути так, як вона хоче. Маргарита Сергіївна постійно давала Христині непрохані поради. Христина намагалася бути терплячою та ввічливою, але іноді стримуватись було дуже важко.

Якось Христина готувала вечерю для Андрія та його матері. Вона забігла у гості. Вирішила вперше приготувати різотто. Але коли Маргарита Сергіївна його спробувала, одразу ж ховалась.

— І що це? — невдоволено промовила вона. – Якась розмазня. Рис має бути розсипчастим. А що це? Клей якийсь! Андрію, як ти це їси?

Христина почервоніла. Вона дуже старалася, перечитала купу рецептів, щоби приготувати ідеальне різотто.

– Мамо, – м’яко, але твердо сказав Андрій, – Мені дуже подобається.

Маргарита Сергіївна пирхнула і відсунула тарілку.

— На колір і смак товариш не всяк, як кажуть… Але я б таке їсти не стала. Тобі, Христино, ще довго практикуватися треба.

Весь вечір Маргарита Сергіївна продовжувала робити їдкі зауваження з і без приводу. Христина почувала себе погано. Коли свекруха замовкла, Андрій сказав.

– Не звертай уваги. Мама у мене така. Вона любить покритикувати. Але в глибині душі вона гарна людина.

Маргарита Сергіївна вважала, що Христина не пара її синові. Вона була переконана, що Андрію потрібна дівчина із більш забезпеченої родини. З добрими зв’язками. Христина була небагата, її батьки були вчителями.

Хоч у них і були напружені стосунки, Христина не впадала у відчай. Вона вірила, що згодом Маргарита Сергіївна зможе її прийняти та полюбити. На день народження свекрухи Христина довго вибирала подарунок. Хотіла знайти щось особливе. Зрештою, зупинила свій вибір на антикварній брошці з смарагдом. Вишуканою та елегантною, якраз у стилі Маргарити Сергіївни.

У день народження Маргарити Сергіївни Христина приїхала до свекрухи та свекра додому з красиво упакованим подарунком. Прийшла трохи раніше, не хотілося спізнюватися. А Андрій поки що був на роботі. Та й взагалі, може, треба трохи наодинці зі свекрухою побути. Може, вийде нарешті їй сподобатися.

Двері виявилися відчиненими, і Христина увійшла до квартири. У вітальні вона почула голоси свекрухи та свекра. Христина хотіла привітатись, але раптом зупинилася, почувши своє ім’я.

– Андрій зовсім про все забув з своєю цією! Талановитий реставратор, міг би партію краще знайти! Я йому казала: «Синку, одумайся, подивися довкола, скільки гідних дівчат!». А він у жодну. Уперся, і все! «Люблю», каже. Яке кохання?! Нісенітниця все це! Ось поживуть рік-другий, почнеться побут. Тоді й подивимося, де його кохання буде. А я вже постараюся, щоб ця казка якнайшвидше закінчилася. Не потерплю цієї вискочки в нашій родині!

– Рита, ну що ти таке кажеш? — докірливо промовив Віктор Петрович.

Маргарита Сергіївна пирхнула.

— А що ти за неї заступаєшся? — і свекруха продовжила, як павич. – Знайшла собі вигідну партію. ​​А я одразу бачила, що від цієї дівчини добра не чекай. Вітю, ще пошкодує наш Андрій, що зв’язався з нею.

У Христини перехопило подих. Невже свекруха справді так про неї думає?

Христина більше не хотіла мовчати і терпіти ці причіпки. Вона рішуче відчинила двері у вітальню.

— Христино, — промовила Маргарита Сергіївна напнуто-солодким голосом. — А ти вже тут?

— Здрастуйте, — холодно промовила Христина. — Я все чула.

Вона підійшла до столу та поставила на нього подарунок.

– Це вам, – сказала Христина, не дивлячись на свекруху. – З днем ​​народження.

— Ой, а що це?— свекруха взяла подарунок.

Христина проігнорувала чергову фразу свекрухи.

— Мені дуже шкода, що ви так до мене ставитеся. прийняти мене такою, якою я є, це ваші проблеми.

Віктор Петрович підвівся і підійшов до Христини.

— Христино, не звертай уваги на матір. У неї складний характер.

— Ні, Вікторе Петровичу, — твердо відповіла Христина.

Вона розвернулась і вийшла із квартири. Коли Андрій повернувся з дня народження, вона все йому розповіла.

– Я поговорю з нею.

— Не треба. Я їй все сказала.

Маргарита Сергіївна намагалася виправдатися перед сином. Говорила, що Христина все не так зрозуміла.

Згодом Маргарита Сергіївна зрозуміла, що своїми інтригами лише віддалила від себе сина.

У Андрія та Христини народилася дочка. І життя тривало.

Джерело