У житті все ще зустрічаються ситуації, коли колишньому подружжю вдається здивувати одне одного. Але ще дивовижніше, коли в твоєму новому щасливому житті раптом з’являється не тільки колишній чоловік, а й його всюдисуща мати.

Вперше я вийшла заміж за Ігоря. Це був веселий і ввічливий хлопець. Нам було добре разом. Він був надійним, пристойно заробляв, але мав один недолік – це його мати. Лише один телефонний дзвінок від неї міг порушити будь-які наші плани. Коли їй щось знадобиться, то син помчить в інший кінець міста. Але справа виявиться не терміновою і вирішити її можна було пізніше, а найчастіше і по телефону.

Крім того, його мати не була немічною старенькою. Це цілком собі самостійна дама з непростим характером, зарозумілим поглядом та дивними звичками. Вона завжди обурювалася, якщо її щось не влаштовувало.

Найбільше свекруха мріяла про онука. Вона виростила свого сина сама, без чоловіка. Ігор був її єдиною опорою. Вона як могла балувала сина, що зробило його трохи інфантильним. Мабуть, їй хотілося виховувати онука виправити деякі недоробки.

Я чудово розуміла її бажання, але вихованням своєї дитини планую займатися самостійно. Такої думки я дотримувалася задовго до того, як вийшла заміж. Переконувати мене було марно.

Минуло два роки після нашого весілля, і свекруха почала наполягати, що сім’я має бути повноцінною – з дитиною. Час був не найкращий: я шукала роботу, ми винаймали квартиру. Проте вона вважала, що це все дрібниці.

Після того, як мати насіла на нього зі своїм нездужанням, безсонням та передчуттям смерті, чоловік з нею погодився. Однак завагітніти мені не виходило, незважаючи на те, що ми приділяли цьому питанню дуже багато часу. Тоді ми вирішили, що настав час звернутися до лікарні. Обстеження показало, що Ігор має безпліддя. Через кілька днів я застала у нас вдома свекруху, яка на підвищених тонах щось доводила Ігореві.

З’ясувалося, що він не зміг чесно розповісти матері про те, що відбувається і заявив їй, що це я не можу мати дітей, але він мене так любить, що це нічого не змінює. Свекруху явно такий стан справ не влаштував.

Після такої витівки чоловіка я запакувала речі та поїхала до своїх батьків. Вирішила подати на розлучення, адже зупиняти мене ніхто не став. Коли розлучення було давно завершене, а я встигла вже змінити всі документи на колишнє прізвище, колишній чоловік почав мені телефонувати, але я внесла його номер до чорного списку.

Невдовзі я зустріла Івана. Цей строгий чоловік, старший за мене на 5 років, мені дуже сподобався. Зіграли весілля.

Прожили вже п’ять років. Гуляємо якось у парку я, Іван та Катя – наша чотирирічна донька. У нас невелике містечко, але до цього я жодного разу не перетиналася зі своїм колишнім. А тут така зустріч. Йде мій колишній зі своєю матір’ю. Вона порівнялася зі мною і каже: «Дівчинку вдочерила? Схожа!

Тут я їй всю правду розповіла. Як вона кричала. Але ми вже йшли додому обідати.

Адже свекруха мала рацію: Катю ми удочерили. Іван теж був безплідним, але захотів узяти дитину з дитячого будинку.

Неймовірно, але Катя дуже схожа на мене, хоча, коли ми забирали її додому, дівчинка була зовсім крихітною і страшненькою. Зате тепер вона чудова щаслива мала. Що старша вона стає, то більше хожа на нас з Іваном. Причому як зовні, так і характером.

Як таке може бути? Напевно це просто доля.