Моя знайома Олена розповіла про те, що її мама на старості років вирішила залишити своє нудне життя, здала 3-кімнатну квартиру, а сама поїхала подорожувати. Зараз в Абхазії живе, але незабаром збирається до Туреччини, а згодом до Болгарії.

Взагалі багато знайомих розповідали їй про те, що в старості краще їхати на Північний Кіпр. Там спокійне та радісне життя. Та й грошей за квартиру цілком вистачає, щоби покрити всі витрати.

Але зять цієї жінки не поділяв її думки:

— У такому віці вже не можна мандрувати. Нема чого їздити і сім’ю нашу ганьбити.

А мати його підтримувала:

— У такому віці треба не про себе думати, а про дітей та онуків.

А дочка, моя знайома вся в сльозах, адже свекруха впевнена, що це все гени і вона на старості так само зробить. Кине чоловіка, господарство та подорожуватиме поїде.

— Петро щодня мені про це каже. Йому кредит за машину треба платити, а мати замість того, щоби допомогти на море поїхала.

Та й сама вона каже, що завжди думала про те, як мама допомагатиме їм із кредитом. А свекруха щодня нагадує їм про те, що вони живуть у неї, а рідна мати квартиру чужим людям здає.

Чомусь Олена вважає, що всі мають співчувати їй у цій ситуації і так воно і є! Чому в нашій країні склалася така думка, що пенсіонери мають закинути своє життя та повністю присвятити себе дітям та онукам? Чомусь усі думають, що у старшому віці людям не треба вже нічого, все одно скоро вмирати.

Але ж діти вже виросли. Вони повинні вміти самостійно себе забезпечувати та опікуватися.

— Ми з Петром думали, що мама на старості поїде до села жити, а ми переїдемо до її квартири, а вона ось як вчинила…

А я думаю, що жінка з такою шаленою енергією незабаром знову одружиться. Я вже одну таку історію знаю. Вийшла жінка на пенсію, пограла з онуком місяць-два, а потім рвонула до Італії та вийшла там заміж. Тоді всі намагалися її відмовити, навіть скандали влаштовували, а вона поїхала. Нині мешкає у великому будинку, ні в чому собі не відмовляє. А ось родичам так і не судилося побачити її розкішне життя, бо самі стосунки зіпсували.

А як ви вважаєте, чи правильно жінка зробила, що вирішила подорожувати, а не сидіти з онуками? Чи все таки потірбно було прислухатися до думки дітей?