Коли мій син вступив до інституту я вирішила їхати до Італії. Адже раніше працювала вчителькою у школі та заробляла зовсім мало. Чоловік взагалі пропивав все до копійки. Тож про майбутнє сина думала лише я. 

Доки мій Богданчик навчався я важко працювала. Оплатила навчання і купила дві квартири в сусідніх під’їздах – собі й синові. Знала скоро він схоче власну сім’ю створювати. 

На четвертому курсі Богдан вже знайшов роботу, він дуже старанний хлопець. А з часом я допомогла йому власну справу відкрити. Тоді й з’явилася Олеся. Він закохався, наче хлопчик. І вже за місяць зробив їй пропозицію. 

Я приїхала з Італії на весілля, адже майже повністю його фінансувала. Якраз встигла проконтролювати, щоб все було добре. Моя майбутня невістка мовчала й не сперечалась. Я тоді думала, що добре, що вона така спокійна, піддатлива. 

Після весілля я вирішила нікуди не їхати, залишилась, аби допомагати молодим. Я мала ключі від їхньої квартири. І час від часу до них забігала. Дивилась чи все добре, прибирала, коли треба. Та якось невістка прийшла з роботи якраз коли я була у них.

 – А я думала, що в мене їде дах. Повертаюсь додому, а речі не на своїх місцях. А це виявляється, що ви забігаєте.

 – Так, це я.

 – Краще приходьте, коли ми є дома. Бо я часом щось залишу там, де не треба. Мені незручно.

 – Так, я бачу, навіть ліжко не застеляєш, як зранку йдеш.

Звісно я й надалі приходила. Та якось Богданчик підійшов до мене з розмовою.

 – Мамо, не ходи в нашу квартиру, доки ми не вдома.

 – Чому?

 – Це Олесі не подобається. Вона не почувається господинею.

 – Синку, ну це ж я квартиру купила вам, тому й право маю!

Він пішов, нічого не сказавши. А наступного разу, коли я йшла до них, мій ключ не підійшов до замку. Я подзвонила Богдану.

 – Що коїться? Я не можу увійти!

 – Мамо, Олеся замінила замки.

 – Так дай мені ключа.

 – Не можу, дружина образиться, а вона вагітна. Не хочу її засмучувати!

Мене ця ситуація обурила. Олеся прийшла на все готове. І це завдяки мені. Яке право має так поводитись. Зараз переді мною дилема – може краще її провчити. Житло оформлене на мене, вижену їх і все. Нехай збирає гроші на квартиру і там права качає. Ніякої вдячності. Як гадаєте, чи варто так робити?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Джерело