Мама чоловіка мого – ну дуже цікава людина. Вона завжди мріяла жити яскравим життям. Навіть коли її чоловіка не стало, на жаль, Ніна Олександрівна вирішила, що її життя продовжується і вона моє право на своє жіноче щастя, як би там не було.

У моєї свекрухи двоє дітей: мій чоловік Тарас та донька – моя зовиця Леся.

Та як лише у них з’явилися власні сім’ї, мама ніби якось відсторонилася від них. Вона переключилася ніби на своє життя, більше часу собі стала приділяти. Навіть онукам допомагати не хоче, звісно, погратися трішки чи поспілкуватися з ними, вона любить, часто запитує про них, але на більшу допомогу чи підтримку нам і розраховувати годі.

Ніна Олександрівна не з тих бабусь, які запрошують до себе власних дітей з сім’ями на великі свята, бо скучила за ними та готує різними смаколиками.

Вона, навпаки, сама біжить до нас дуже часто, аби не турбуватися по те, що потрібно день стояти на кухні та готувати для всієї родини.

Свекруха завжди каже:

– Я одна. Вам легше мене одну частувати. А у вас сім’ї власні, вас багато, я одна не наготую для вас. Вже давно немолода я жінка, сил таких немає, як колись. Я до вас прийду, з’їм тарілку якоїсь страви, ви й не помітите цього. А от мені вже для вас усіх день потрібно готувати і на кухні стояти.

Свекруха, звісно, добре ставиться до своїх рідних, але вважає, що вона свій обов’язок перед дітьми виконала вже давно і справилася з ним на відмінно і має жити своїм життям, сама дбати про себе.

Ніна Олександрівна гарно одягається, користується косметикою, інколи ходить в салон краси. Ні, вона не розкошує, але дуже гарно дбає про себе.

Цього року, минулого місяця, у нас занедужала дитина, чоловік був у відрядженні тоді якраз, я була в стаціонарі з старшим сином, а меншого сина потрібно було залишити вдома, але не було кому з ним сидіти.

У мене, на жаль, немає батьків і родичів, які б жили близько, ми попросили маму чоловіка забрати дитину до себе.

Та бабуся, уявляєте собі, просто спокійно відмовилася, вона сказала, що в санаторій планувала вже поїхати давно, все оплачено у неї, а це недешево зовсім і вона не збирається відмовлятися від запланованого відпочинку, який дуже потрібен їй, а ми й самі справимося, адже у нас ще родина є.

В результаті, нашого сина забрала до себе сестра чоловіка, моя зовиця, хоча їй непросто, адже вона сама місяць тому стала мамою.

Свекруха повернулася з відпочинку дуже задоволена, хоча за весь цей час навіть не поцікавилася нашими справами. І донька, і син ображаються на неї, адже не розуміють, як мама могла так вчинити.

Та Ніна Олександрівна винною себе не вважає, вона абсолютно переконана, що не має догоджати вже дорослим дітям, адже за все життя вона так і нічого не бачила, постійно економила на собі, щоб краще віддати дітям.

Свекруха вважає, що поки вона ще працює і отримує зарплату, то може ще собі дозволити і відпочинок, і косметику і кращий одяг. Адже скоро вона вийде на пенсію. Так і каже нам постійно:

– А хіба, як в мене не буде грошей і я отримуватиму мізерну пенсію, ви мені будете купувати косметику, чи одяг дорогий? Я думаю, що ні! Тому поки можу заробити сама ще – хочу жити на повну. Вибачайте діти, я вам багато віддала!

Але хіба то правильно?