— Мама приїжджає у суботу! – радісно вигукнув Олег.

Ось тільки Сімі від цього не було весело. Вона вже перебувала у передчутті чергових закидів і глузувань. Їй одразу згадалася ситуація, як Евеліна Віталіївна примудрилася їй зіпсувати День Народження.

На той момент уже зібралися всі гості і реакція не забарилася.

— Сімо, я не розумію, як ти пекла цей торт? Подивися, коржі зовсім не пропеклися. А крем, невже не відчуваєш, що він нудотно солодкий?

— А, на мою думку, все дуже смачно – заступилася за Сіму тітка Олега (її рідна сестра).

Але свекруха не вгамувалася.

— Ти просто їй лестиш чи не хочеш псувати настрій в День Народження. Вибачте, я звикла завжди говорити правду.

Сіма скривджено вийшла з-за столу і пішла покурити на балкон.

Спочатку чоловік був категорично проти того, що в нього дружина курить. Але потім змирився, бо курити чи ні – це особистий вибір кожної людини.

Сам він не курив і свекруха теж. До речі, чомусь саме свекруха не втрачала моменту тицьнути Сіму носом у цю шкідливу звичку.

— Ти знову за старе? Обіцяла ж покинути цю справу! – Почала обурюватися свекруха.

Причому робила вона так, щоб знову це почули всі гості.

— “Чудово! Навіть у своє власне свято я не маю права покурити! – подумала Сіма.

Вона зробила чергову затяжку і на видиху відповіла:

— Саме Вам, Евеліно Віталіївно, я нічого не обіцяла. І взагалі курити чи ні – це моя особиста справа.

— Але мені не подобається запах! – обурилася свекруха.

Вона почала махати руками, наче намагаючись розігнати дим.

— Ну, то йдіть на свіже повітря. Там точно нічим не пахне.

Потім свекруха закотила такий скандал, що гості стали один за одним розбігатися. Вона стверджувала, що недбайлива невістка, користуючись своїм “днем недоторканності” (як вона висловилася), відкрито виганяє з квартири власного сина.

Одним словом, свято було зіпсоване. А спочатку все так добре починалося. Цей День Народження Сіма запам’ятала на все своє життя. І тепер вона дізнається, що свекруха вирішила приїхати до них.

— Сімочка, рідна моя, я розумію, що ви з моєю мамою не дуже ладнаєте.

— Та саме тому ти дозволив їй у нас пожити…

— Ти зрозумій, що не мав іншого вибору. До того ж, це лише на якийсь час.

Сіма подивилася просто у вічі Олегу.

— Стривай, я не дочула? Тобто, вона навіть не на один день приїжджає?

— Ні – винно сказав він.

— А на скільки?

— Максимум на місяць…

Обуренню Сіми не було меж. З’ясувалося, що мати вирішила пройти курси підвищення кваліфікації. Тому що не хотіла з віком втрачати свою конкурентоспроможність.

Спочатку їй обіцяли, що навчання буде в онлайн-форматі і тільки в останній момент з’ясувалося, що також будуть очні вечірні заняття. Присутність там є обов’язковою.

Сіма навіть пропонувала зняти його матері на цей час квартиру за їхній рахунок, але Олег сказав, що вона не погодиться жити на житло, що знімається.

У результаті вибору не залишалося, як поселити у своїй квартирі та виділити найбільшу кімнату.

— Я хочу, щоб ви віддали мені своє ліжко – заявила свекруха одразу, як тільки приїхала.

— “А жирно їй не буде?” – подумала Сіма, але не сказала цього вголос.

— А що з диваном не так, мамо? – Запитав Олег.

Евеліна Віталіївна подивилася докірливо на сина і промовила:

— На ньому у мене болітиме спина. Тому давайте, робіть перестановку та міняйте диван з ліжком місцями.

Так, начебто свекруха в гості приїхала. Але поводилася тут як повноправна господиня. Ця ситуація дуже дратувала Сіму.

— А ти що на мене вовком дивишся? – сказала свекруха, дивлячись на Сіму.

— Вам здалося, і взагалі мені пора працювати.

Сіма пішла в кімнату і уткнулася в ноутбук, аби не бачити, що відбувається. Вже довгий час вона працювала на віддаленні. І тут різко почала проситися до офісу.

— Геннадію Павловичу, не заперечуєте якщо я десь місяць із офісу попрацюю?

У відповідь керівник лише засміявся.

— Зізнаюся чесно, здивований. Таке у моїй практиці вперше. Зазвичай співробітники з офісу на бік біжать, а тут навпаки.

— Отже, можна?

— Я не заперечую, працюй, де тобі зручно. Тільки одне цікаво…

— Що саме?

— Чому ти вирішила повернутися до офісу? Наскільки я пам’ятаю, ти завжди спокійно обходилася без колективу і навіть звикла вести віддалений спосіб життя.

Сіма, звичайно, не хотіла посвячувати керівника у свої сімейні проблеми. Тому недовго думаючи, відповіла:

— Сусіди за стінкою ремонт роблять і цілими днями свердлять. Неможливо зосередитись на роботі.

— Ну тоді зрозуміло. А чому лише на місяць? Ти впевнена, що вони довше його там не робитимуть? – з цікавістю спитав керівник.

— Далі буде видно.

Сіму відвідала думка, що свекруха справді може затриматися тут набагато довше, ніж на місяць.

— А що? За житло платити не треба. Комуналка у тій квартирі ще менша, поки вона живе у нас. Продукти… Вона їх майже не купує. Зараз навчання, а потім ще щось придумає. Так і доведеться сісти в офісі.

Увечері Сіма повернулася додому і хотіла спокійно розслабитись у ванній. Проте свекруха їй перегородила шлях.

— Ти куди подалася?

— Дивне питання. Напевно, схоже, що помитися.

Вона показала їй рушник у руках.

— А як же вечеря?

— А що з нею не так?

— Її треба приготувати – наполегливо промовила свекруха.

— Голубці лежать у холодильнику. Дайте пройти.

Однак Евеліна Віталіївна не вгамувалася і не звільняла прохід.

— Вони були вже вчорашні. Я їх викинула.

— Тобто як викинули? Я їх 2 години готувала! – обурилася Сіма.

— А так. Згодувала собакам. Мій син і я звикли їсти свіжоприготовлену їжу. Тому готуй менші порції, але щодня.

Це вже остаточно зачепило Сіму.

— Знаєте що. Я не збираюся кожен день стояти біля плити. Якщо так хочете, тоді беріть та готуйте самі. Я в цьому випадку, навіть кухню Вам свою поступлюся.

Свекруха похитала головою і відповіла:

— Не можу. Я тут у гостях.

— Тоді їжте те, що приготуєте собі самі.

Сіма протиснулася між свекрухою і одвірком і вирушила у ванну.

Звичайно ж, вона чула, як свекруха скаржиться Олегу на його недбайливу дружину. Проте він чудово знав характер матері.

— Чому ти ніколи за мене не заступаєшся? – Запитала у Олега Сіма після чергової його розмови з матір’ю.

Олег винувато глянув на дружину.

— Сім, вибач, не хочу з нею лаятись. Ти знаєш її характер. Варто почати щось говорити, то вона не зупиниться.

Виглядало це все як дешева відмовка із серії “аби відстали”.

Сіма була впевнена, що після такої різкої відповіді свекруха нарешті заспокоїться. Але ця справа не закінчилася. Коли Сіма вкотре вийшла на балкон, щоб покурити, Евеліна Віталіївна почала говорити, як її нудить від цього запаху.

— Як можна терпіти поряд із собою дружину, що курить? У тебе немає потім відчуття, що ти з попільничкою цілуєшся? – казала вона синові.

— Мам, ми дорослі люди. Це особистий вибір Сіми.

— Ну так, а насолоджуватися цими прекрасними ароматами маємо ми всі.

— Що ти пропонуєш?

— Хай іде курити надвір.

— Із сьомого поверху? – здивувався Олег.

— Так, а що тут такого? У під’їзді курити не можна. Нехай іде надвір. Ліфт їй у допомогу.

— А ліфт тут до чого? Це ж логічно, що він є у нашому домі.

— Тому що зі своєю дихалкою вона стільки не пройде. Я впевнена.

Сіма довго обурювалася утискам у своїй хаті. Бо не знала, що ще дасть свекруха. Однак їй прийшла геніальна думка.

Неділя. Ранок. Дзвінок у двері.

— Таїсія Кирилівно, ось це сюрприз. А чому ви з валізою? – Олег здивовано дивився на тещу у дверях.

— Привіт, Олежку. Та я теж вирішила пройти навчання і пожити у вас. Добиратися дуже далеко. Евеліна Віталіївна, вітаю.

Свекруха явно не очікувала такого повороту подій і мало не подавилася бутербродом.

— А що такого? Квартира у вас трикімнатна. Місця всім вистачить. Щоправда, дочка?

— Звісно, ​​мам. Проходь.

Свекруха заради пристойності ще посиділа за столом, а потім почала збирати речі. Стверджувала, що за такого розкладу подій вона тут жити точно не збирається.

До того ж зі свахою у них були не найкращі стосунки. Вже за годину вона вирушила додому та домовилася завершити навчання у режимі онлайн. Добре, що воно добігало кінця.

А теща не збиралася жити з ними. Вона дуже цінувала особистий простір і свій, і дітей. Однак рада була допомогти дочці позбавитися скалки під назвою “свекруха”.