Після того, як не стало її чоловіка, мати Володимира залишилася сама.

Батько пішов рано, йому ледве виповнилося п’ятдесят п’ять, нещодавно ювілей відзначили і ось так…

Його бізнес перейшов їй. Коли Володимир приїхав на поминки батька, мама запропонувала йому повернутися додому і стати хазяїном фірми.

Але він категорично відмовився, тому що зовсім не любив тим займатися – запчастини, колеса, солярка. Та й не вмів він того.

До того ж він уже мав свій бізнес з випуску кормів для тварин. Ось це було його, це йому подобалося.

Тоді вони з мамою порадившись, зробили директором, батькового помічника і друга Сергія Петровича. Він чесний і справедливий чоловік, багато років із батьком пропрацював, і мама з його дружиною дружать.

І вирішивши таким чином проблему, Володимир повернувся до свого міста, пообіцявши мамі дзвонити щодня, і приїжджати за першої ж нагоди. Батьків він любив, особливо маму, тато якось більше на роботі був і вони були менш близькі.

Але навіть заради мами облишити своє життя він не міг. Тим більше, нещодавно, він нарешті, зустрів дівчину, яка йому дуже подобалася, ні, він любив її, бо думав зробити їй пропозицію ближче до осені, через п’ять-шість місяців.

На початку літа Володимир, коли зібрався відвідати маму, вирішив взяти з собою Ірину і познайомити їх. Мама звичайно ж дуже зраділа, тим більше вона давно і наполегливо вимагала, щоб він нарешті завів сімʼю. Вона постійно твердила йому:

-Володя, тобі вже майже тридцять років, я думаю, що ти нагулявся, настав час і про спадкоємців потурбуватися.

І коли він з Іриною приїхав, мама була на сьомому небі від щастя, бо то була перша дівчина, яку син привів до хати. Значить, наміри найсерйозніші, радісно протирала руки, мати. І дівчина їй сподобалася, не фіфа якась міська, а мила та скромна.

Володя спитав маму, як там справи у бізнесі йдуть?

-Все добре, тим більше у нього помічник зараз хороший. До Сергія приїхав двоюрідний брат, ​​і він спитав дозволу, прийняти його на роботу, сказав, що він розбирається в машинах. Я його бачила, начебто серйозний, головне, що працюють, фірма, як і за батька, дає непоганий дохід. Так що весілля відгуляємо нормальне – підморгнула вона Ірині, яка збентежилася.

Наступного дня Володя вирішив зайти на фірму, привітатись із Сергієм Петровичем. Той дуже зрадів, провів у кабінет. Вони помʼянули батька. Дядько Сергій почав розпитувати про його життя, чи не одружився ще?

-Привіз Ірину познайомити з мамою, ми з нею кілька місяців зустрічаємося, а таке враження, що вона завжди поряд була. Восени думаю зіграти весілля і вас обов’язково запрошу, дядьку Сергію.

-Я радий за тебе і неодмінно буду на такій важливій події

Літо пролетіло непомітно, як завжди, але за цей час Володя встиг поміняти свою однокімнатну квартиру на трикімнатну, познайомитися з батьками Ірини, вони подали заяву і через тиждень уже й весілля.

Мама приїхала трохи раніше, щоб зустрітися з батьками нареченої, познайомитися, допомогти у підготовці урочистостей, але виявляється, вже все було готове.

Коли син зустрів матір, він здивувався, що вона ніби як помолодшала, зовсім не даси їй п’ятдесяти років, почала виглядати просто чудово і він зробив їй комплімент.

-Матусю, ти чудово виглядаєш, мабуть закохалася, – пожартував він і раптом помітив збентежений рум’янець на її щоках. Він здивувався, але нічого не сказав, та й мама промовчала.

До призначеної дати приїхав Сергій Петрович із дружиною і ще якийсь чоловік, років на десять-п’ятнадцять старший за Володимира. Дядько Сергій представив його:

-Знайомся, це мій двоюрідний брат Антон. Він дуже добре розуміється на машинах, прямо автомобільний експерт.

Володя потис йому руку і раптом помітив якийсь дивний погляд матері. Вона дивилась на цього Антона!

-Ось це так! – Володимир застиг від несподіваної здогадки.

Він зрозумів, у кого закохалася мати і це відкриття неприємно здивувало його.

Звичайно, він не міг вказувати матері, це її життя, але… Ну, по-перше, відтоді, як не стало батька не минуло й року, а по-друге, він молодший за неї.

Підійшла мама і взяла Володимира під руку:

-Не гнівайся, це я запросила його.

-Взагалі-то, на своє весілля я запрошую гостей. Вибач, але нехай він поїде, мені неприємно.

-Це не красиво.

-Некрасиво робиш ти.

Підійшов Сергій Петрович і сказав:

-Володю, не ображайся на свою маму, вона нарешті відчула себе щасливою. Нехай він залишиться, зроби мамі приємне, вона ж чекала цього багато років.

-Як це, багато років?

-Ти ж не знав, що Олег зраджував твоїй мамі і вона навіть знала з ким. Тебе тільки від тієї неприємності вона захищала, терпіла, щоб у тебе був батько. Приходила тільки до моєї дружини поплакати і облегшити душу, а так ніхто не знав…

-Ось це подаруночок до весілля. Значить вітчим, – скуйовдив своє волосся Володимир. – Ну гаразд, нехай залишається.

У цей момент підійшов свідок і сказав, що настав час їхати по наречену і в ЗАГС.

Весілля проходило чудово, народ веселився від душі і Володимир іноді кидав погляд на матір, і дивувася зміні, що відбулася в ній, вона виявилася дуже задерикуватою, танцювала, співала.

Треба віддати належне й Антонові, він поводився по відношенню до неї дуже галантно. Вибравши момент, він підійшов до Володимира, коли Ірина десь вийшла.

-Можна на кілька слів?

-Говори.

-Володю, я справді покохав твою маму, вона незвичайна жінка. Так, я молодша за неї на шість років, але це дрібниці, для справжнього почуття немає віку. Я хочу зробити її щасливою, дозволь мені це зробити? І ще, ти не хвилюйся, мені гроші і спадок ваш не потрібен, я звик заробляти на життя своїми руками і пишаюся цим.

Володимир зрозумів, що він справді хороший мужик і простяг йому руку. У відповідь Антон міцно, по-чоловічому її потис.

Після того, як батькові відбули рік, Антон попросив у Володимира руки його мами і син не відмовив.

-Ласкаво просимо у нашу родину. Зроби маму щасливою і ми будемо друзями!

Всі живуть дружно, незабаром у молодих народиться малюк, бабуся і новоспечений дід готуються до цієї події.

Антон своїми руками обладнав дитячу кімнату й у Володимира вдома, і в себе – адже внук буде частим і бажаним гостем або навіть мешканцем у їхньому будинку, вони цього дуже хочуть з дружиною…

Джерело