“Тиждень тому ходив до сповіді. Не встиг зайти до церкви, як одразу отримав від доброї парафіянки пораду, яку ікону потрібно піти поцілувати. «Тут же!».

Подякував за пораду. Після сповіді, став в чергу до причастя. Попереду мене чоловік 20-ть. Стою, щось своє думаю, хор слухаю.

Підходить жінка, років +/- 40: «Складіть руки на грудях»! Подякував за увагу. Після причастя вирішив не стояти в гурті людей, які вишикувались за проскурками, а відійти вглиб церкви, щоб там дочекатись, коли треба буде піти «під чашу».

Ступив два кроки, якась бабця ловить за руку: «Кууууди?!!! А під чашу?!». Подякував за турботу.

А потім окинув оком люд в церкві і побачив, що немає жодного парафіянина віком від 15 до 25. Та, коротше, я в свої 35-ть був там наймолодшим. І подумав про те, що саме завдяки ось таким «порадницям» наша молодь йде куди завгодно: в іншу віру, в атеїсти, в секти і т.д., тільки не в церкву. Бо ти йдеш до Бога, а потрапляєш на «кастинг правильності перебування в храмі».
Так нагнівався, що треба знову йти сповідатись. Уфффф…”