Довгі роки я не підозрювала, що свекруха робить мені відповідну репутацію серед родини, мовляв, і нечупара, і господиня погана, і мати недолуга, оце вже її синочкові дісталася дружинонька. А я ж справді до неї добре ставилася і нічого не помічала, хоча дзвіночки були. Проте, мені таки вдалося все поставити на свої місця.

Моя свекруха з тих людей, які тримають чистоту за будь-яку ціну, вона сама за професією медсестра, тому стерильність її улюблене слово.

Я ж була молода і мені було байдуже наскільки блистить кришталь на люстрі, головне, що мені сяяли очі мого коханого чоловіка і я витрачала час на нього, а не на безглузде прибирання.

Коли ж нам прийшлося пожити у них деякий час, то я вже тоді зрозуміла, що така тяга до чистоти не є нормою. Та самі посудіть – вона протирала всі продукти, які приносила з магазину, кожного дня всі ручки на дверях були продезінфіковані, особливо на вхідних дверях, не можна було в тому одязі, що йшов по місту, ходити по хаті. А далі вона почала мене до цього привчати і я приймала це як допомогу, хоча, як так подумати, то вона завжди хотіла аби я побачила, що вона за мною перемиває посуд, ще раз включає прання, пилососить. Вона тоді наче аж ніяковіла, що я це бачу, а тоді так поблажливо кивала:

– Ти ще навчишся…

Але я геть не могла звикнути до того, що нашу постіль треба було кожного дня міняти.

І ось настав той день, коли ми купили свою квартиру за допомогою свекрів. Мої батьки не мали коштів на такі дорого вартісні подарунки.

Я так раділа, обіймала свекрів і дякувала їм.

– Ти не прощаєшся зі мною, люба. – сказала свекруха. – ця квартира недалеко від нас…

Вся радість згасла, бо свекруха щодня ходила перевіряти, як я тримаю її подарунок в чистоті і вже в тому:

– Ти ще навчишся…

Не було поблажливості.

Коли ж на світ з’явилася наша донечка, то я відверто перестала старатися, бо до того часу я не присідала з роботи й на п’ять хвилин, бо треба було швиденько мити посуд, що зранку залишили і все витирати насухо, бо ж перевірка гряде. А тут я вже сказала, що з мене годі і мріяла просто виспатися.

Свекруха приходила, кидалася все прибирати, а я просто спала біля дитини.

Скажете, що я просто лінива і треба такій свекрусі подякувати? Можливо, але справа в тому, що вона не бігла до онучки, щоб взяти її на руки, погуляти з нею чи просто погойдати. Ні, вона хапалася за пилосос і гуділа ним, поки дитина не прокидалася і мені знову приходилося її гойдати годинами на руках. Я не вважаю, що це була допомога саме мені.

Так от, ось так я жила, думаючи, що свекруха просто така людина, ретельна надто, а так вона дуже добра і мені пощастило з такою другою мамою. Очі мені відкрила племінниця мого чоловіка. Вона прийшла до нас вже й не пригадаю чого і так все оглянула. А тоді й каже:

– Дивно, твоя свекруха всім розказує, що такої лінивиці світ не бачив, що у тебе мало жаби не квакають в ванній, а в тебе все нормально.

– Що ти таке кажеш, – здивувалася я.

– Ти не думай, що це я придумую, але вона всім розказує, що ти занехаяла її квартиру. Нічого не цінуєш, що вони для тебе роблять і вона певна, що тебе Степан скоро з квартири попросить.

Я не вірила вухам, бо свекруха не просто сиділа і чекала, коли це станеться, а вже й підготувалася до цього.

– Вона планує до тебе заглянути з родичами, коли буде рік Даринці, але вона прийде раніше. Так, що чекай гостей.

Я просто сиділа, настільки була для мене ця новина приголомшливою.

Тепер я зрозуміла, чому вона який тиждень не приходить та не носиться по квартирі з ганчіркою – чекає, коли я назбираю достатньо бруду, щоб показати всім своїм родичам, що всі слова про мене – правда.

Я тоді найняла клінінгову компанію, чоловік влаштував мені цілу сцену, чому я на це витратила його зарплату, але я лише сказала:

– Скоро сам побачиш.

І ви собі уявіть ту картину, коли свекруха заводить до хати п’ятеро родичок з милою усмішкою:

– А ми до вас трохи раніше, як моя люба онучкенька?

А сама по хаті зиркає і нічого не знаходить! Родички покрутилися, похвалили ремонт, зазирнули в кожну кімнату під цим приводом, але ніякого бруду не знайшли.

Далі ця делегація пішла з квартири попри здивованого чоловіка. який якраз заходив до хати.

– Ви вже йдете? А чого приходили, – почав він питати матері, але та на нього лише очима блиснула.

– То тепер ти розумієш, чому я так вчинила?, – спитала я чоловіка.

– Ні і залиш при собі всі ці інтриги, бо я взагалі не розумію для чого все це!, – вхопився за голову чоловік.

Знаю, що свекруха й далі про мене говорить, але вже їй ніхто не вірить, а я вчасно прибираю, бо маю інформаторку в цьому зборищі і при тому адекватність свекрухи зменшується в їхніх очах.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.