А тепер коли знаю правду, то не розумію, що робити далі.

Сама я була з бідної сімʼї, але доклала зусиль, щоб вийти в люди й давати собі раду. Так сталось, що заміж я вийшла аж за 30, тоді я переживала хто мене таку бідну захоче, але коли на завод прийшов працювати Орест між нами спонтанно зародилось кохання, ми одружились.

За заслуги на роботі нам дали квартиру в гуртожитку. Там у нас народилась дочка, але хвилювало мене інше. Я хотіла дати дитині трохи кращого життя, думала про те, де заробити, щоб купити для неї квартиру. А чоловік жив за іншою філософією – одним днем і все зітхав, щоб я перестала за все переживати, переконував, що гірше не буде.

А в один момент, коли дочці було 4 роки він заявив, що йде від нас до іншої. Орест звільнився, переїхав в інше місто і з того часу ми його більше не бачилиЯ старалася для дочки зі всіх сил. Вона виросла розумною та доброю дівчиною, от тільки далекою від стосунків. Дуже мені не хотілося, щоб вона повторила мою долю тому часто нагадувала, щоб вона добре обирала собі чоловіка. Та не складалося.

Ми все ще жили разом і я вважала це основною причиною її самотності. Тому наважилась поїхати на заробітки. Добре, що моя знайома в тій Італії давно і допомогла мені знайти роботу. Обіцяла, що за якісь 3 роки можна спокійно купити вдома квартиру. 

Так і сталось, я купила дочці квартиру і достатньо було минути пів року, як вона втішила мене новиною, що виходить заміж. Після весілля вона заявила, що чекає на дитину. Я була на сьомому небі від щастя. Зять здавався мені хорошою людиною. Я нарешті могла видихнути з полегшенням, але тоді я ще не знала, що все це марно…

Я все ще працювала в Італії, щоб допомогти їм грошима з дитиною. Дочка вислала мені цілий список, що їм було потрібно. Але найперше вона просила позичити гроші її чоловіку на машину. Сам зять працював на СТО, заробляв наче непогано, але я таки вирішила допомогти йому.

На щастя дав Бог розуму проконтролювати цей процес. Не стала я просто висилати гроші, хотіла, щоб він купив ту машину перед моїми очима і приїхала в Україну.

Перший час я трохи була з ними, хотіла зі старими друзями зустрітися. Так подруга розкрила мені очі на зятя:

– Він же їздить до іншої! Я живу у сусідньому під’їзді, а він кожен день як по свячену воду приїжджає на дві три години і їде! Як не віриш, то сама прийдеш до мене і подивишся.

– Та не може бути! Ти щось плутаєш

А ну ще раз його фото покажи! – подруга взяла окуляри. – Та клянуся тобі! Це точно він! 

Гроші я не поспішала віддавати, думаю краще справді перевірю, а потім вирішу. Сиділа я біля того вікна, дивилася за зятем. А він справді гонорово вийшов з машини й побіг у другий під’їзд. Вийшов з молодою дівчиною під руку, вони сіли разом і поїхали.

Сиділа я мов укопана після побаченого. Як він так міг? У них тільки дитина народилась, казала дочці, щоб добре собі чоловіка вибирала! І що тепер робити? Зізнаватися їй? Вона ж з розуму зійде! Захоче розлучення, скаже приїжджати мені назавжди, щоб допомагати з дитиною

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: ❤️, 😠, 😢 чи 😄. Ваша реакція має значення!

Що ви думаєте про цю новину? ✍ Поділіться своєю думкою в коментарях та обговоріть з іншими