Марія дуже втомилася від обману чоловіка Михайла.

Іноді жінці здавалося, що все їхнє спільне життя наскрізь просякнуте обманом, починаючи з дня весілля, хоча навіть раніше – з дня знайомства.

Жінка любила чоловіка, але тотальний обман переконував а задуматися про неможливість спільного майбутнього.

Марія та Михайло познайомилися випадково. Молодий чоловік підробляв аніматором на одному із заходів, влаштованих фірмою, в якій працювала Марія.

Після закінчення свята Михайло наважився підійти та запропонувати проводити дівчину до будинку.

Вона насторожено поставилася до активного аніматора, але все ж таки погодилася.

Молоді люди обмінялися телефонами та почали спілкуватися. Спочатку як друзі, а потім стали парою.

Михайло розповів, що навчатиметься на останньому курсі інституту, а вечорами підробляє аніматором.

Марія на той момент працювала менеджером у невеликій компанії та винаймала квартиру з подругою.

Через півроку Марія та Михайло одружилися. На весіллі гостей нареченого не було.

За його словами, мати та інші родичі приїхати не змогли. Наречена тоді не надала цьому значення.

Проте, насторожив той момент, що свекруха навіть не зателефонувала, щоб познайомитись із невісткою.

Через два місяці Марія дізналася, що чекає на дитину. Це було несподівано, адже подружжя не планувало заводити дітей так рано.

Але Михайло заспокоїв Марію:

— Не хвилюйся, — лагідно сказав чоловік. — Я зараз закінчу ВНЗ та влаштуюся на нормальну роботу.

Я зможу заробити гроші і для тебе, і для малюка.

– Розумію, – погодилася вона. — Просто думала, що поживемо трохи для себе. Квартира орендована, а тут ще й я в декрет піду.

Чоловік обійняв Марію:

— Все буде гаразд. Я тобі обіцяю.

Михайло закінчив інститут і розповів дружині, що влаштувався працювати програмістом у хорошу компанію.

– Ти такий молодець, – зраділа Марія. — Тепер можу спокійно чекати дня пологів, бо я так переживала.

— Я ж тобі обіцяв, що все буде гаразд, — Михайло посміхнувся.

— Може, на вихідних підемо і купимо для дитини речі на перший час, бо вже місяць залишився до народження нашої доньки.

Михайло трохи зам’явся, а Марія продовжувала:

— Моя мама обіцяла купити колиску, може, твоя тоді подарує ліжечко?

Чоловік мовчав.

— Михайле, ти мене чуєш?

— Марія, я не хотів тобі казати, — тихо сказав він. — Ми з мамою посварилися трохи, тож поки що не спілкуємося.

Я сам куплю ліжечко для нашої дочки, домовилися?

— Посварилися? – здивовано запитала дружина. — Чому ти не розповідав мені?

— Ми давно посварилися, тож на весіллі її не було, — сказав він. – Давай закриємо цю тему раз і назавжди. Головне, що ти маєш мене.

Чоловік зробив несподівану заяву безапеляційним тоном, тому Марія не наважилася розпитувати його далі.

Після народження дочки Ганни, Михайло був дуже щасливим. Він намагався допомагати дружині і проводив з малечею кожну вільну хвилину.

Ось тільки вдома чоловік бував дуже рідко. Він посилався на те, що повинен добре зарекомендувати себе на новому місці роботи.

Марія намагалася з розумінням ставитися до цього, хоча було досить важко справлятися з Ганною самотужки.

Мама дівчини жила за багато кілометрів від них, працюючи медсестрою. Тому особливо допомогти молодій сім’ї не могла ні морально, ні матеріально.

Грошей Марії та Михайлу ледве вистачало. Більшість зарплати йшла на оплату орендованої квартири, інае на продукти та маленьку доньку.

Марія бачила, що чоловік старається щосили утримувати сім’ю, але це було не просто.

Жінка вчилася заощаджувати на всьому, чим могла. Вона й сама змалку звикла до складнощів, але тепер турбувалася не за себе, а за дочку.

— Михайле, скажи, будь ласка, — почала вона розмову з чоловіком. — А чому програмісти так мало отримують у вас на фірмі?

У брата Лариси вдвічі зарплата більша. Хочеш, я з нею поговорю.

— Що ти збираєшся з нею говорити? — нервово відповів Михайло.

— Може, її брат влаштує тебе в компанію, де сам працює? – продовжила Марія.

— Марія, давай ти займатимешся домом. Зі своєю роботою я сам розберуся, — різко відповів чоловік.

Чоловік уперше так грубо розмовляв із нею. Марія навіть розгубилася і не знайшла, що відповісти.

Наступного дня вона подзвонила подрузі та поділилася переживаннями:

— Ларисо, навіть не знаю, що на Михайла найшло. Він останнім часом став дуже нервовим.

А я лише розповіла, що твій брат працює в хорошій фірмі і може допомогти з працевлаштуванням.

— Значить, подруго не лізь до нього зі своїми пропозиціями. Нехай сам вирішує, — відповіла Лариса. — А в якій він компанії працює, може брат розпитає, що і як?

— Ой, я точної назви не знаю. Увечері спитаю у Михайла і тобі напишу.

Коли чоловік прийшов з роботи, Марія поміж справою запитала точну назву фірми, де він працює.

Михайло здивувався:

– Навіщо тобі?

— Просто хочу знати, де працює мій коханий чоловік, — Марія грайливо усміхнулася.

Михайло напружено мовчав кілька секунд, але потім назвати фірму.

Марія одразу написала Ларисі.

Наступного дня на жінку чекав дуже неприємний сюрприз. Вона разом з Ганною зібралася виходити на прогулянку, коли а в двері подзвонили.

Незнайомець спитав про чоловіка. Так як чоловік був відсутній, простяг Марії рекомендований лист і попросив розписатися в отриманні.

Спочатку Марія не надала цьому особливого значення, подумавши, що це звичайне податкове повідомлення.

Але повернувшись із прогулянки, побачила, що лист із банку. Цікавість була не властивою рисою характеру Марії, але у даному випадку, вона взяла гору.

Жінка обережно відкрила конверт і очманіла від прочитаного.

— Ларисо, як таке можливо, — Марія плакала в слухавку, розповідаючи подрузі про вміст листа. — Михайло взяв кредит у триста тисяч і вже прострочив три платежі.

Банк просить сплатити заборгованість, інакше розпочне судовий розгляд.

Подруга була здивована не менше за Марію:

— Марія, подумай, на які цілі він міг брати кредит? Може, у нього інша?

Лариса відразу осікла:

— Пробач, я не хотіла це сказати.

Марія розплакалася ще більше:

— Я вже нічого не знаю і ні в чому не впевнена.

— Я тобі раджу, нічого не казати Михайлу, — твердо сказала Лариса. — По-перше, ти без дозволу розкрила листа, а по-друге, може це непорозуміння, і він незабаром сам тобі все розповість.

Зроби вигляд, що ти нічого не знаєш і почекай трохи.

Марія погодилася з аргументами подруги і запечатала конверт, поклавши його в поштову скриньку.

Коли чоловік повернувся додому, вона одразу зрозуміла, що листа він встиг прочитати.

Жінка чекала, що чоловік ось-ось розповість про свій борг, але той уперто мовчав.

— Ти сьогодні зовсім без настрою? — спитала вона Михайла, сподіваючись на відвертість. — Щось трапилося?

— Ні, все гаразд, — сухо відповів Михайло. — Втомився, піду раніше ляжу спати, бо завтра на роботу.

Марія не знала, що думати і як реагувати на те, що відбувається. Але дзвінок подруги наступного дня поставив перед Марією ще більше запитань.

— Марія, тут така справа, — промимрила Лариса.

— Що трапилося? — спитала Марія.

– Я з братом поговорила, а в нього приятель у фірмі твого чоловіка працює, – Лариса зробив паузу. – Коротше, твій Михайло там точно не працює.

– Як не працює? — здивовано промовила жінка.

– Не працює і ніколи не працював, – відповіла подруга. — Ти вибач за погані новини, але інформація на сто відсотків вірна.

Це був справжній шок. Марія раптом зрозуміла, що життя чоловіка вкрите обманом, а вона навіть не підозрювала про це.

— Нічого не розумію, куди він ходить щодня? Звідки зарплату приносить? — Марія ставила собі питання, відповіді на які не було.

Наступний місяця Марія прожила як в поганому сні. Щодня чекала, коли ж чоловік наважиться зізнатися у свому обмані, але Михайло наполегливо вдавав, що все нормально.

Жінка не розуміла, як поводитися, а невідомість по-справжньому хвилювалася.

Одного дня вона виявила черговий конверт із проханням банку в поштовій скриньці і зрозуміла, що мовчати більше не може.

Коли Михайло повернувся ввечері, вона кинула листа на стіл і просто в лоб запитала:

— Чому ти не можеш сказати правду?

На обличчі чоловіка з’явилося обурення.

– Звідки це в тебе?

Марія зі сльозами на очах розповіла все, що дізналася за останній місяць.

— Ти маєш величезні борги? Ти незрозуміло де пропадаєш цілими днями?

Твоє місце роботи це виявляється не твоє місце роботи? – сварилася Марія, не в силах стримати емоції. – Все твоє життя суцільний обман.

І найгірше, що я і Ганна учасники цього фарсу.

Михайло сидів, опустивши очі і мовчав.

– Якщо ти зараз все не розповіси, я заберу дочку і піду від тебе.

Чоловік стомлено глянув на Марію.

– Навіть не знаю, навіщо я почав тебе обманювати, – почав він важко зітхнувши. — Все навалювалося, як снігова куля. Я просто не знав, як все вирішити.

Він обхопив голову руками і продовжив:

— Коли ми познайомилися, мені соромно було сказати, що я звичайний аніматор. Думав, що ти одразу відправиш мене подалі.

— То ти навіть не навчався в інституті? — здивовано спитала Марія.

– Ні, вчився, аж до нашого весілля, – продовжив він. — Але, правда, так і не закінчив останній курс.

Потрібні були гроші на диплом, і на весілля, потім на оплату квартири, на народження Ганни.

Я не знав, що робити.

Роботу аніматором кинув і пішов у ремонтну бригаду підсобником, але грошей все одно нам не вистачало.

Спочатку взяв невеликий кредит, потім ще один і ще один…

Спочатку платив, але після народження доньки стало зовсім туго.

Чоловік замовк. Марія не могла в це повірити.

– А твоя мама? Родичі? — спитала Марія.

— Нікого я не маю, це теж був обман, — сказав чоловік. — Моя мати любить загульбанити , я з нею давно не спілкуюся.

Я ріс із батьком та мачухою. Тато допоміг вступити до університету, але його не стало два роки тому… Загалом, ось такий я неблагополучний.

— Навіщо потрібен був цей обман? – запитала Марія. — Ти не міг одразу все розповісти?

— Ти б тоді не вийшла за мене заміж. Я закохався в тебе з першого погляду, а згодом дуже переживав втратити.

Марії стало шкода кохану людину. При цьому вона чудово розуміла всю серйозність ситуації, в якій вони опинилися.

Цілу ніч, вона не могла заснути. Багато чого передумала і зрозуміла, що Михайло потрапив у свій капкан.

Але його прагнення бути поруч із нею, і бажання побудувати щасливу родину були щирими.

Вранці Марія підійшла до чоловіка і обійняла його за плечі:

— Разом, ми щось придумаємо. Тільки пообіцяй, що ти ніколи більше не обманюватимеш мене.

Михайло з вдячністю глянув у вічі дружині і міцно обійняв її.

Джерело