Галина подумки повернулася того дня, коли вона справді надто захоплено копалася у сміттєвому баку. Вона й не думала, що зустріч стане такою доленосною. Тоді вона взагалі ні про що до пуття не думала.

— Дівчино, вам потрібна якась допомога? Може, нагодувати вас? Вам, мабуть, холодно? Бажаєте, я дам свою куртку?

Галина була шокована тим, що зверталися до неї та пропонували допомогу. Ніхто ніколи не допомагав їй у цьому житті. Вона звикла домагатися самостійно. Щоразу, коли вона покладалася на людину, виявлялася відданою. Ніхто не намагався допомогти, лише чогось хотіли від неї, і ось тепер… подивившись у зелені, як два смарагди, очі Олександра, Галина почервоніла. Вона виглядала справді жахливо. Розпатлана, одягнена Бог знає у що, забруднена і з величезними синцями під очима від недосипання.

— Ви дуже гарна. Якщо ви не боїтеся, я запропонував би піти до мене, прийміть душ, і я дам вам теплі речі. Вони будуть більші за розміром, але хоча б мерзнути перестанете.

— Ні, пробачте. Я не можу прийняти вашу пропозицію, – замотала головою Галина, приходячи до тями.

— Я клянуся, що не збираюся завдати вам зла. Я просто хочу допомогти. Ось. Візьміть мою куртку. Зігрійтеся трохи. Вдома нагодую гарячою смачною вечерею, і ви зможете піти. Я не пробачу себе, якщо залишу вас у такому стані.

Одягнувши куртку Олександра, Галина зрозуміла, що вона насправді жахливо здригнулася. Все тіло вже вражало, а кінчики пальців заніміли. І начебто не так довго вона стояла біля бака для сміття, але здавалося, що минула ціла вічність. Що змусило її погодитись, Галина до ладу не розуміла, але ведена чимось незримим, вона пройшла за чоловіком, прийняла його допомогу, а потім все закрутилося.

Олександр наполягав, що такій молодій та красивій дівчині не діло вести подібний спосіб життя. Він пропонував свою допомогу із працевлаштуванням.

— Залишайся в мене, кімната одна пустує. Я допоможу тобі з роботою, а потім станеш на ноги, знімеш щось…

— Вибач, але я не можу, – заперечливо похитала головою жінка. Вона не знала, що тут можна сказати, тому швидко вигадала легенду: — Мене шукатимуть. Адже у нас всі збираються в один час. Я підтримую одну стареньку… мушу принести їй їжу.

— Якщо хочеш, ми занесемо їй їжу разом?

— Не треба, – похитала головою Галина. – Дякую тобі за допомогу, але так не можна. Я не можу тебе привести. Хто знає чим це закінчиться? У нас не всі такі доброзичливі.

— Тоді давай домовимося, що обов’язково зустрінемося завтра знову. Скажімо ввечері? О шостій годині? На зупинці є годинник… можемо зустрітися завтра?

Галина сумнівалася, що це буде правильно. Вона мала поговорити з Олександром, пояснити, що він прийняв її не за ту людину, але він так сильно зачарував її, що захотілося знову довіритися чоловікові. Галина вирішила випробувати його, і наступного дня вона прийшла на зустріч у одязі, яке їй дав Олександр. Чоловік відразу ж повіз свою нову знайому до піцерії, де ситно нагодував її, знову почав наполягати на тому, що хоче допомогти їй влаштуватися у цьому житті.

— Не знаю, чому таке трапилося… Я відчуваю, що маю допомогти тобі, а якщо не зроблю цього, то до кінця днів звинувачуватиму себе. Ліна, будь ласка, прийми мою пропозицію. Я ж бачу, що ти не така… ти гідна більшого, і я допоможу тобі влаштуватись у цьому житті.

— А якщо нічого не вийде, ти розчаруєшся, викинеш мене на вулицю, як собачку, що не піддається вихованню, і я мушу шукати новий притулок, адже в колишнє мене вже не приймуть?.. – хриплуватим голосом промовила Галина, спостерігаючи за реакцією Олександра .

Очі чоловіка потемніли. Він заперечливо похитав головою.

— Ну що ти? Я ніколи так не зроблю з тобою. Обіцяю, що допоможу тобі влаштуватись у цьому житті, навіть якщо потрібно витратити більше часу та сил, ніж здається.

Галина погодилась. Їй приємно було проводити час з Олександром, з кожним разом вона переконувалася, що він справді щира людина з великою світлою душею. Як вони переступили межу дружніх стосунків, Галина не зрозуміла, але вона покохала чоловіка всім серцем, а нещодавно він зробив їй пропозицію, але Галина попросила дати їй трохи часу на роздуми. Поки вона не відповіла «так», бо розуміла, що як тільки чоловік дізнається про неї всю правду, може звинуватити у брехні, і тоді їхні стосунки руйнуватимуться. Галина так сильно боялася цього. Вона перевірила Олександра, переконалася в його щирості, а ось сама багато приховувала від нього. І тепер, розуміючи, що в особі майбутньої свекрухи мала ворога, налаштованого проти неї, побоювалася ще сильніше.

— Скільки тобі потрібно? Не соромся. Я готова запропонувати пристойну суму, щоб ти залишила мого сина. Адже вам багато не треба, правда? Ви на смітнику будь-якими грошима радієте. Досить, щоб усіх друзів смачною вечерею нагодувати, зняти собі щось недороге на пару місяців і почати нове життя, якщо це справді те, чого ти прагнеш. Дружина зі смітника моєму синові не потрібна. Залиш його, а я тобі заплачу. Ми зможемо домовитись. І взагалі… я давно вже знайшла йому кращий варіант. Дівчина з інтелігентної родини, а не зі смітника. Повірити тільки!.. Не думала, що тяга Сашеньки притягувати кошенят і цуценят з вулиці зрештою виллється в це! – говорила майбутня свекруха, Юлія Борисівна. Галина лише здивовано дивилася на жінку. Втративши дар мови, вона не могла знайтися зі словами, щоб гідно відповісти на таку «щедру пропозицію».

— Ви хочете заплатити мені, щоб я залишила Сашка? Але ж ми з ним любимо один одного… – нарешті видавила з себе Галина.

— Любіть! Пфф … Ти йому локшину цю можеш скільки завгодно на вуха вішати, а я ніколи не повірю, що ти його любиш. Зачепилася за забезпеченого мужика і тягнеш із нього тільки. Ти тут три місяці живеш? Люблять вони! За цей час Саша мені ні копійки не перевів, все на тебе витрачає!

— Я не просила його про це. Сашко сам ухвалив таке рішення.

— Знаю я чудово бабську натуру. Не просила, але натякала. Я що, думаєш, сама не чинила так у твоєму віці? Ось тільки не ту мету ти собі вибрала, королева сміттєвого бака. Я сина виховувала, щоб він зрештою одружився з гідною, а не з такою. Та хіба ти себе в дзеркалі не бачила? Ти йому зовсім не підходиш. І поки я хочу врегулювати все мирним шляхом, щоб мій син не припустився головної помилки у своєму житті і не шкодував потім про те, що зв’язався з такою…

— Хіба я зробила вам щось погане? – єдине, що спитала Галина у відповідь на потік звинувачень, що ллються їй на голову.

— Зробила!.. Ти ганьби мене перед усіма знайомими. Син вирішив одружитися з бабою, яку зустрів на смітнику. Сором який.

— Що ти замовкла? Говорити різко перехотілося? Скільки ти попросиш у мене? Щоб більше не з’являтися на очі синові. Занадто не наглій, тому що я можу відмовитися і знайти інший спосіб позбутися тебе. Повір, мені не важко це зробити.

— Я нічого не буду у вас просити. Олександр дорослий чоловік. Не можна купити чи продати кохання. Я насправді люблю його всім серцем, але якщо він прийме рішення попрощатися зі мною, то значить так і бути.

— Не розумію, що за розмови ви тут взагалі ведете? – Пройшов до кімнати Олександр.

Як він так безшумно повернувся з роботи? Галина здригнулася, дивлячись на чоловіка. Юлія Борисівна миттєво зблідла, почала виправдовуватися, мовляв, просто намагалася перевірити реакцію Галини, запитала, чи вона її сина не покине.

— Я все з самого початку чув, мамо. Це не перевірка. Навіщо ти кажеш такі непристойні слова моїй обраниці? Я люблю Галину. Вона мій вибір. Якщо тобі соромно перед кимось, можеш сказати, що виріс негідним сином, але не слід ображати мою наречену. Хоч Ліна поки не сказала мені так.

Як же Галині подобалося, коли він скорочував її ім’я не «Галя», а «Ліна»… як приємно звучав його голос. І тепер вона розуміла, що тягнути далі нікуди. Якщо вона хотіла зберегти стосунки з чоловіком, то мала прямо зараз розповісти йому всю правду.

— Саш, я не образилася. Все в порядку.

— А я не думаю, що все гаразд. Мама не повинна ставитись до тебе як до покидька суспільства. Ти така сама людина, як і ми. І те, що тобі пощастило в цьому житті трохи менше…

— Саш, я мушу зізнатися тобі, що весь цей час обманювала тебе.

Олександр миттєво зблід, а Юлія Борисівна загострила вуха, дивлячись на молоду жінку, що дивиться перед собою розсіяним поглядом.

— Тільки не кажи, що ти вирішила прислухатися до слів мами і кинути мене, вважаючи себе недостойною нареченою, – заблагав Олександр.

Він любив Галю всім серцем, і йому страшно ставало від думки, що якось втратить її. Мабуть, ще жодного разу в житті він не зустрічав жінку, з якою йому було б так само добре та комфортно, як з нею.

— Справа не в цьому. Я вже сказала, що ти доросла людина. Тільки тобі вирішувати, пробачиш ти мене або вирішиш піти… я прийму будь-яке рішення. Я не та, за кого себе видавала. Того дня, коли ми познайомилися, я втратила важливий папірець із номером. Думала, що викинула в мішок для сміття, тому вискочила з дому, в чому займалася прибиранням, і копалася в баку. Спочатку важко було знайти свій мішок, а коли знайшла і розтрусила його, переглядала знову і знову. Цей номер мав найвище значення. Я зневірилася, а потім почула твій голос, ніби пробудив мене від сну. Я виглядала жахливо, але ти назвав мене вродливою. Ти не поставився до мене з презирством і простяг руку допомоги. Я розумію, що це неприємно чути зараз, але я не довіряла чоловікам. Я боялася знайомитися з тобою ближче та зловживати твоєю добротою. Однак не могла нічого вдіяти із собою, бо мені хотілося проводити з тобою час. Вирішивши, що маю переконатися в щирості твоїх намірів, я продовжила цей обман. Мені довелося взяти відпустку на роботі і перевалити більшу частину своїх обов’язків на заступника, бо сама не могла вислизати з твоєї квартири часто. Я боялася, не розуміла, до чого все прийде, але й не бачила відповідного випадку, щоб розкритися. Не бездомна я жебрачка, Сашко. У мене є свій невеликий бізнес, але активно розвивається. Раніше мені завжди доводилося покладатися тільки на себе, а з тобою я відчула турботу, якої мені так не вистачало. Поруч було міцне плече, чоловік мрії. Знаючи, що обманюю тебе, почувалась жахливо, саме тому я не сказала тобі «так» відразу. Я збиралася зізнатися у всьому і відповісти, тільки якщо ти захочеш після правди одружитися на мені. Спочатку я перевіряла тебе, відчувала. Стільки разів обпікшись, випробувавши гіркоту зради та розчарування, я боялася нових стосунків, але з тобою все з самого початку було по-іншому. Тільки ось зрадницею тепер почуваюся я сама. Чи зможеш ти пробачити мені?

— У тебе свій бізнес? А що це за бізнес? – Втрутилася в розмову Юлія Борисівна, згоряючи від нетерпіння, але Олександр поглянув на матір і цокнув язиком.

Він узяв наречену за руки і подивився їй у вічі. Галина тремтіла всім тілом. Чоловікові важко було прийняти, що весь цей час його дурили. Він гадки не мав, як правильно відреагувати в поточній ситуації, але й втратити свою Ліну не міг.

— Про що ще ти брехала мені?

— Більше ні про що. Все, що розповідала про своє дитинство, про своє справжнє життя, все це правда … єдине, в чому обдурила – я не бездомна і не жебрачка. Я хотіла, щоб мене по-справжньому полюбили, а не через успіхи, яких вдалося досягти непосильною працею.

— У такому разі я не можу злитися на тебе і розлучатися через таку дрібницю. Прикро, звичайно, що ти одразу не довірилася мені, але я можу зрозуміти тебе. Я вірю, що ти не хотіла нашкодити мені цією брехнею і сама переживала, бо в ній потопала. Тільки давай ми домовимося, що відтепер у наших стосунках більше не буде брехні?

Галина усміхалася. Вони з Олександром дивилися одне одному у вічі. Ще трохи, і вони поцілувалися, але Юлія Борисівна покашляла, прочищаючи горло.

— Галенька, так це все змінює ситуацію! Якщо ти багата жінка, а не намагаєшся сісти на шию мого сина, я зовсім не проти ваших стосунків.

Галина подивилася на майбутню свекруху, яка встигла так швидко “перевзутися”. Її перевірка мала сенс, адже тепер вона знала, як насправді до неї ставиться Юлія Борисівна і надалі обережна з жінкою.

— Мам, ти їдь додому, будь ласка. Нам з Ліною багато треба обговорити, а з тобою про спробу дати хабар за руйнування моїх відносин, ми поговоримо пізніше, – не став приховувати свого невдоволення Олександр.

Звичайно, чоловік не розірвав стосунки з матір’ю через її вчинок, але їхнє спілкування різко скоротилося. Олександр та Ліна одружилися. Вони були щасливі разом. Іноді Олександр допомагав дружині з бізнесом. У їхніх стосунках більше не залишилося секретів, а кохання пройшло всі випробування і ще сильніше зміцнилося.