У всьому був винен колишній чоловік… Взагалі, Діана була з ним щаслива. Варила супи, накрохмалювала скатертини, виховувала дочку Настю, а в перервах працювала бухгалтеркою.

Відкрилося все випадково… Чоловік поїхав у чергове відрядження, а Діана пішла на базар купити капустину на борщ.

Там вона раптом зустріла колишню сусідку Ольгу. Вони п’ять років жили поряд і дружили сім’ями, доки Оля не вийшла заміж і не переїхала в інше місто.

– Ой, Діанко, ну треба ж! – ахнула Ольга. – Спочатку Славка зустріла, а тепер тебе!

Діана нічого такого не запідозрила. Ольга ж якраз зараз живе в тому місті, куди чоловік поїхав у відрядження.

– А ти як тут? – тільки й запитала Діана.

– Та бабусі ж у мене не стало… – сумно відповіла Ольга.

– Та ти що? Баби Ніни? Як шкода… Мої співчуття…

– Ну ось… Буду продукти купувати на поминки…

– Зрозуміло… А я купила капустину, хочу Славкові до повернення приготувати борщика!

Ольга раптом якось дивно глянула на подругу.

– Ти чого? – запитала Діана, нічого не розуміючи.

Ольга закліпала довгими віями, почухала носа і раптом сказала:

– Ти мене вибач, Діаночко. Але Славко ще вчора повернувся. Одним поїздом їхали, тож…

Діана так і випустила капусту з рук… А разом з нею впало і все її життя…

Швидше за все, якби Славка не розсекретили, він так і жив би на дві сімʼї, добре що робота дозволяла – відрядження чи не щомісяця. Але що сталося, те сталося…

Він просив вибачення і плакав. Але більше не тому, що дуже любив Діану, а тому, що дуже любив дочку і не хотів з нею розлучатися. Але Діана була непохитна і чоловіка не вибачила…

І ось тепер він балував доньку, купував їй все, що вона захоче.

Якось дочка сказала – хочу кота сфінкса, і через тиждень він приніс кошеня в коричневій картонній коробці.

Діана була проти, але її ніхто не питав – дочка була просто у захваті.

А за кілька місяців дочка награлася, і догляд за кошеням ліг на плечі Діани. І все б нічого, але це було не кошеня, а просто щось неймовірне.

По–перше, він не визнавав лоток. Діана мало не з бубнами перед ним танцювала, але щоранку знаходила калюжку в новому місці.

По–друге, він їв лише один вид корму одного смаку, і більше нічого. Корм найдорожчий, зрозуміло.

Якось вона вирішила перевірити, на скільки вистачить його страйку, і кіт три дні пив тільки воду і ображеним поглядом дивився на Діану. Діана здалася і купила потрібний корм…

По–третє, він гриз все поспіль: дроти, взуття, нову помаду і навіть старий засохлий кактус.

Якось Діана не витримала і розмістила оголошення на сайті:

«Віддам у хороші руки чудове кошеня сфінкса. Грайливе, активне, любить увагу. Є родовід».

Вона перечитала повідомлення і залишилася задоволена собою – факти про лоток та дорогий корм їй вдалося оминути. Було трохи соромно, але що вдієш.

Повідомлень вона отримала багато. За кота була мало не боротьба.

Першою встигла жінка, яка сюсюкалася з котом як з немовлям і була шалено щаслива, забираючи його.

Діана радо віддала їй залишки улюбленого корму.

Через три дні жінка зустріла її біля під’їзду і вручила коробку зі словами, що в неї, на жаль, виявилася непереносимість котів.

Діана зітхнула і повернула оголошення на сайт.

Акуратній старенькій Діана обережно повідомила, що кіт поки не особливо привчений до лотка, їсть тільки «ось цей корм» і дуже активний. Бабуся фиркнула – її більше цікавив родовід, аніж сам кіт.

Через тиждень Діана знайшла під дверима своєї квартири коробку з котом і двадцятьма пачками улюбленого корму.

Дочка розсміялася і сказала мамі змиритися. Але Діана вирішила спробувати ще, кардинально змінивши оголошення.

«Заберіть хто-небудь цього котяру – нищить всю квартиру, їсть виключно один вид дорогого корму, згриз всі мої туфлі».

Цього разу повідомлення були лише типу «ха–ха, смішно» і «хороший жарт».

А потім написав чоловік на ім’я Олег і запитав, коли можна приїхати по кота. Діана зраділа, але чесно попередила, що це не жарт. Чоловік відповів:

– Добре. То куди приїжджати?

Написавши йому адресу, Діана навіть заплакала – і що вона за безсердечна жінка.

Потім вона побачила, як кіт догризає її улюблені хутряні капці, і сльози одразу висохли.

Чоловік виявився високим, із густою бородою, просто вікінг якийсь! Діана навіть засоромилася й почервоніла.

– Ви знаєте, він у мене всі дроти згриз… – пискнула вона.

– Нічого, – відповів чоловік. – Перевиховаємо. Взагалі–то я – ветеринар.

– Ветеринар? – не повірила Діана.

– Візитку показати?

– Покажіть!

Він похитав головою, ніби перед нею була нерозумна дитина, дістав візитку і простягнув її Діані.

І справді, ветеринар…

– Я вам його віддам за умови, що ви мені звіт надсилатимете, що з котом все гаразд! – вирішила Діана.

Вікінг посміхнувся.

– Так будь ласка…

У глибині душі Діана була впевнена, що максимум за тиждень він привезе кота назад.

Але він не привіз! Зате надіслав їй повідомлення на дошці оголошень, вклавши посилання на відео – кіт був цілком вгодованим і здоровим, наминав куряче філе і взагалі поводився пристойно.

Діана подякувала, запитала, як йому це вдалося.

Вікінг відповів, що нічого такого не робив. Діана не повірила…

Ну і пішло… Листування закінчилося тільки тоді, коли дочка о дванадцятій ночі поцікавилася, чому її ніхто не вкладає спати.

Діана зніяковіла і попрощалася з вікінгом, якого звали Олег. Її щоки були червоні… Вона закрила ноутбук і вперше за останні три роки її душа співала…

Через пів року Діана з Олегом одружилися.