Без надмірних ілюзій та ейфорії, але і без чорної зневіри: Сергій Жадан відповів АрміяInform на запитання про найбільше досягнення та найбільшу проблему України на 1000-й день широкомасштабного вторгнення.

А також розповів про те, чому обрав саме бригаду «Хартія», якою має бути перемога і що він планує робити наступного дня після неї.

— Яке найбільше досягнення України до 1000 днів великої війни?

— Досягнення, мені здається, те, що ми тримаємося, що ми не здалися, що ми не капітулювали, попри те, що на початку розклад сил був зовсім не на нашу користь. Мені здається, у цьому слід вбачати позитив.

А якісь недоліки — їх багато. Я думаю, слід, щоб про них говорили фахівці, експерти, які більше знаються на військовій справі.

— А яка найбільша проблема України до 1000 днів великої війни?

— Проблема ресурсу. Все-таки в нас він обмежений. І якщо говорити про людей, готових далі боротися, готових далі триматися і захищати свою країну, так і суто ресурсно, фінансово чи, скажімо, технічно, чи в сенсі зброї, яка в нас є.

Але, мені здається, що набагато важливіше, на чому ми фокусуємося. Чи фокусуємося на позитиві без якихось надмірних ілюзій, чи ми все-таки фокусуємося на негативі до впадання в цілковиту зневіру.

Побачимося в пеклі! Наші дронарі зняли кліп про нищення окупантів на пісню Жадана

— На яке найголовніше запитання має відповісти зараз Україна, українська держава і кожен громадянин України до 1000 днів широкомасштабного вторгнення? Це одне й те саме запитання для всіх згаданих чи це можуть бути різні, тож, відповідно, різні відповіді?

— Мені здається, є запитання, які нас далі об’єднують. Це запитання, на що ми готові заради нашої країни, заради нашого майбутнього, наскільки ми готові об’єднатися і що ми готові робити в цьому аспекті.

Але я розумію, що запитання доволі складне, особливо сьогодні, тому що зараз, наскільки я бачу, емоційно багато хто втомився. До того ж навіть світогляд страшенно дезінформований, бо наш ворог дуже вміло і дуже ефективно працює над нашою свідомістю.

— Яку пораду ви сьогоднішній дали б собі 1000 днів тому? Чи зробили б ви тоді і потім впродовж 1000 днів те саме чи робили б щось інше й інакше?

— Та в цілому те саме. Можливо, я б собі порадив більш прицільно і більш адресно працювати, все-таки відтоді відразу вже налаштовуватися на довгу дистанцію.

У мене, як у багатьох співвітчизників, теж присутні були якісь емоційні гойдалки від западання у певну ейфорію, коли щось у нас складалося позитивно, і до якихось чорних днів зневіри. Це забирає дуже багато сил.

Але заднім розумом легко бути розумним. Насправді ми цей шлях проходимо всі разом, роблячи крок за кроком.

Робити якісь помилки, мені здається, природньо. Головне — вміти робити з них якісь висновки.

Письменник Сергій Жадан вступив до лав Сил оборони

— Від першого дня війни, ще з 2014 року, ви волонтерите, займаєтеся громадською діяльністю. Чому ви зрештою вирішили доєднатися до Сил оборони як військовослужбовець?

— Я завжди намагався бути максимально ефективним. Доки була можливість ефективно працювати як волонтер — працював як волонтер.

Але було ухвалено закон про мобілізацію. Я, чоловік призовного віку, громадянин України призовного віку. Як у законослухняного громадянина в мене навіть у думках не було якось ухилятися, ховатися чи шукати якісь інші варіанти.

Тому я відразу почав готуватися до мобілізації, коли дізнався, що буде ухвалено такий закон.

— Ви обрали Національну гвардію України і бригаду «Хартія». Чому саме НГУ і чому саме «Хартія»?

— Для мене було важливим і лишається важливим надалі питання власної ефективності, власної раціональної задіяності.

Я знаю цей підрозділ, ми з друзями його створювали, ми бачили, як підрозділ формувався, як він розростався, як спочатку із ДФТГ він перетворився на повноцінний батальйон, а потім, власне, на бригаду Національної гвардії України.

Чудово знаю керівництво, командування бригади, я знаю багатьох бійців особисто. Завдяки цьому я знав, чим зможу долучитися, чим зможу бути корисним, де я зможу бути залучений і де я зможу бути ефективним.

Тому для мене особливого питання стосовно «Хартії» не було.

У бій ідуть лише «старики», або Що спільного в нідерландських F-16, Сергія Жадана та Термінатора

— Досвід «Хартії» дуже позитивний, вона дуже медійна. Як можна масштабувати цей успішний досвід «Хартії» та інших бригад на всі Сили оборони України? Що для цього слід зробити?

— Насправді «Хартія» така не одна. У нас є кілька підрозділів, які чудово розуміють, що сьогодні багато важить і автономність підрозділу, і медійність підрозділу.

І це не про піар, безперечно, це про ефективність. Коли тим вмієш вибудовувати комунікації всередині підрозділу і назовні — і з представниками бізнесу, і з представниками громадськості — то в тебе значно більше можливостей забезпечити свій підрозділ, забезпечити бійців усім необхідним.

Мені здається, це однозначно позитивна річ, і тут шукати якогось негативу, мабуть, і не слід. Для «Хартії» це важливо, у «Хартії» це особливість, і ми насправді намагаємося бути доволі відкритими комунікації з суспільством і бути чесними.

На мою думку, це створює доволі позитивний імідж бригади. Завдяки цьому багато хто хоче сьогодні долучитися до «Хартії», звертаються, зокрема, бійці з інших підрозділів. Мені здається, це свідчить про те, що бригада робить все правильно.

А як це переносити на досвід інших підрозділів, чи можна це робити? Я думаю, що це треба робити і, очевидно, це не може зробити сам підрозділ. Це має бути все-таки ініціатива з боку командування, тому що, дійсно, багато в чому наші Сили оборони потребують змін, потребують розвитку, покращення.

Цього не слід боятися, над цим необхідно працювати, розуміючи, що це покращення, що ці зміни будуть збільшувати нашу ефективність, будуть полегшувати життя бійця.

Про стандарти НАТО у війську, економію боєприпасів та проведення After Action Review: інтерв’ю АрміяInform з комбригом «Хартії»

— Якою має бути справжня перемога? Що маємо зберегти, щоб лишитися Україною?

— Україна має зберегти свою державність. Україна має зберегти своїх громадян. Це найцінніше, що може бути — кожне людське життя, тому що кожна людська втрата, кожна людська смерть — це щось незворотне, це те, що не можна жодною мірою компенсувати.

А перемогою буде, мені здається, майбутня убезпеченість, коли фактично зникне загроза поразки, коли зникне загроза людських чи територіальних втрат.

Тому я думаю, що питання перемоги, воно не лише суто фізичне, а ще й метафізичне. Тут багато буде залежати від того, чого можна буде очікувати після того моменту, коли буде оголошено завершення війни.

— Чи планували ви день після перемоги? Що ви будете робити після завершення війни?

— У мене дуже багато планів. Насправді я думаю, що це буде якось далі пов’язано з підрозділом.

«Хартія» — це не просто компанія людей, які випадково зійшлися, взяли до рук зброю, і після завершення війни збираються розійтися. Ми витворюємо середовище, ми витворюємо громаду, товариство.

Коли б ця війна не завершилася, у нас далі буде багато спільної роботи, тому що ми об’єднані нашими цінностями, об’єднані якоюсь спільною ідеєю, спільними принципами.

Тому я думаю, що зустріну цей день в компанії своїх друзів, з якими зараз несемо службу в лавах бригади.