Я вийшла заміж за Євгена після інституту, йому було тоді тридцять два роки, він мав непогану роботу і ми орендували квартиру. Попри те, що ми були далеко від його батьків, але свекруха чи не щодня прибігала в гості, спитати, як у нас справи, що приготувала їсти, який порядок. Бувало, що й сама готувала, бо ми лишали їй запасні ключі.

Я ще так дивувалася:

– Женю, чому ти так далеко знімаєш квартиру? Мамі твоїй не по дорозі до нас з роботи їхати, а вона така класна.

Женя спочатку мовчав, а потім мені й каже:

– Настю, я тебе прошу не розказуй їй все про нас чи про себе, завжди знай, що вона твоя свекруха. Добре?

Я лиш рукою махнула – ну що він видумує, коли вона така класна! Наприклад, купила собі обновку і мені в такому кольорі принесла:

– Я тобі взяла на розмір більшу, – каже мені, а я дякую.

Або прибігла похизуватися новою зачіскою:

– Як я тобі? Виглядаю на двадцять п’ять! Тобі така не личитиме.

Я не брала це до уваги, бо мені й справді такі зачіски не подобаються та й я вища і більша за свекруху.

Звичайно, що вона приходила часто, то не можна було приховати і недосмажену курку чи спалену каструлю від яєць, але вона те все перетворювала на жарт і я вкотре переконувалася, наскільки вона класна.

А далі стався в свекрухи ювілей, дата кругла з усіх сторін – п’ятдесят п’ять років. Вона з чоловіком зняли будиночок в горах і поїхали туди всією родиною, були її найближчі друзі, родичі. Вона вся сяяла і виглядала справді на тридцять п’ять років.

Ми всі крутилися на кухні, щоб приготувати святковий обід, я дуже старалася, адже була лише рік як одружена, хотіла всім сподобатися. Я чула ті жартики в свою сторону від свекрухи, але ж я їх і у нас в квартирі чула, то ж жарти:

– Настю, ти тільки не біля м’яса, помий краще посуд.

І ще інші були словечка, але ж я її майже подружка, то хіба ми не так спілкуємося?

Свято ще не скінчилося, а я зрозуміла, що вже дуже втомилася, старалася робити більше за всіх і не розрахувала свої сили. Перепросила, що так рано йду зі свята і мені в спину полетіли жартики від свекрухи, а я щасливо сміялася і пішла в нашу з чоловіком кімнату.

Але в таких будинках дуже погана звукоізоляція, тому я чула кожне слово свекрухи.

– Ото ти вже мені, Євгене, одну невістку кращу за другу приводиш! Де ти тільки таких береш?

А далі вона почала переказувати всі мої промахи, як господині, що вона застала на квартирі.

– Нічого не вміє, ви бачили, як вона тарілки розставляє, наче по лінійці і язик висовує, – видно вона й показувала те все, бо гості аж стіни стрясали від реготу.

Далі був мій гардероб, не оминула навіть мою нічну сорочку, тут вже чоловіки гиготіли найдужче. Далі й зовнішність мою оцінила, по моїх мріях катком пройшлася.

Я сиділа на ліжку в якомусь заціпенінні, бо як таке взагалі можливе?

Через хвилину рипнули двері і в кінчату прийшов Євген.

– Їдемо?, – спитав він.

– Так, – я зібрала наші речі і ми поїхали. Навіть ні з ким не попрощалися.

На наступний день свекруха зателефонувала наче нічого й не сталося:

– Настю, я думала в тебе почуття гумору є, а ти отак збрикнула, це ніяк не годиться. Я люблю пожартувати і ти це мала б знати за стільки часу. Я тобі на перший раз вибачу, але надалі щоб ти мене отак більше перед гостями не соромила. Зрозуміло?

Я кинула слухавку і сказала Євгену, що ми шукаємо нову квартиру і від неї не буде ключів у свекрухи. Чоловік мене послухав і ми переїхали, в гості нікого з родичів не кличемо, свекруха пробувала щодо мене різні підходи, але я просто мовчу на всі її спроби мене вивести на якісь емоції. Я знаю, що вона може мене переконати в будь-чому, тому таку людину треба тримати від себе подалі.

Не розумію, чому вона так чинить, це для мене справді загадка. А ви б що сказали з цього приводу?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.