– І куди це ви зібралися? – невдоволено поцікавилася Людмила, буквально на порозі спіймавши свекруху з маленьким хлопчиком на руках. Олексій хникав, невдоволено тер кулачками очі, всім своїм виглядом показуючи, що хоче спати. – І найголовніше! Хто дозволив вам брати кудись мого сина?

– Я, – буркнув Павло, розуміючи, що зараз буде сварка. — Мені треба працювати, а Олексій просив до себе уваги. Ось я й зателефонував мамі. До речі, вона всі свої справи покинула і примчала!

– Я попросила тебе, саме тебе, посидіти з сином дві години, доки я з’їжджу на огляд, – рівним тоном говорила дівчина, роздягаючи малюка. Малюк, тільки-но побачивши маму, плакати передумав, простяг до неї свої маленькі рученята і заливисто засміявся. – нещасні дві години. І що зрештою? Ти відразу ж дзвониш своїй матері і скидаєш на неї свій обов’язок. І це при тому, що я категорично проти спілкування, кхм, бабусі з онуком без моєї присутності.

– Я його бабуся! – ображено заявила Світлана і невдоволено підібгала губи. На жаль, сьогодні її план не вдасться виконати. Ну, нічого! Ще не раз надастся можливість! – Могла б мені дякую сказати, що я готова витратити свій час.

– Бабуся? Серйозно? – дівчина награно здивувалася. – А хто, не далі як минулого тижня перед усіма родичами та друзями сім’ї заявив, що Олексія я не від вашого сина народила? Не пам’ятаєте? То я нагадаю! Ви! Більше того, ви це кажете з самого народження Олексія. І зараз ви дивуєтесь, що я не дозволяю вам залишатися з моєю дитиною наодинці? Я не знаю, що ви можете зробити, і не ризикуватиму!

Людмила не стала слухати виправдання чоловіка та ображені вигуки його матері. Ось як добре, що її запис на огляд перенесли, але за недбалістю забули повідомити. Бо хто його знає, чим могли обернутися ці дві години.

Зі свекрухою у дівчини стосунки не склалися відразу. Ось із першого погляду вона жінці не сподобалася! А все тому, що перша дружина Павла була дочкою її подруги. Вони розлучилися абсолютно мирно, навіть друзями залишилися, але Світлана все одно ходила і переживала, що така ідеальна родина зруйнувалася.

Та Світлана Миколаївна навіть на весілля сина приперлася у чорній жалобній сукні! Ось вистачило ж розуму людині! Благо там були більш осудні родичі, тож її швидко переконали переодягнутися. Та тільки кисле обличчя з обличчя жінці стерти не вдалося нікому.

А яка сварка була після новини про швидке поповнення у їхній маленькій, але щасливій родині! Жінка доводила синові, що це не його дитина, що його дружина нахабно обманює і використовує, і все в такому дусі. Павлові були потріпані всі його нерви, щоб осадити матір, що розбушувалася. Якийсь час вони навіть не спілкувалися. Потім, місяці через два, вона змінила гнів на милість і навіть вибачилася, але думку свою так і не змінила.

У належний термін народився чудовий малюк, якого люблячі батьки назвали Олексієм. І, як на зло, він був просто копією матері! Нічого від тата не взяв. Світлана знову завела свою шарманку, тільки тепер вона підтверджувала свої слова зовнішністю онука.

А потім, як грім серед ясного неба, жінка прямо-таки зажадала провести тест, щоб вирішити спір, який набрид усім.

– І не збираюся, – спокійно відповіла тоді Людмила, змінюючи синові підгузок. – Я народила дитину в шлюбі, у зв’язках, що соромлять, помічена не була, моя поведінка ні в кого не викликала питань. Те, що ви не можете змиритися з моєю присутністю в житті Павла, є лише вашими проблемами. І так, я чудово розумію, заради чого ви все це затіяли. Віру покинув наречений і тепер ви дуже хочете, щоб ваш син до неї повернувся. Цього не буде.

– Віра хоч би пристойна дівчинка! Їй просто не пощастило із кавалером! Він запудрив їй мізки! Але нічого, ось Павло з нею помириться і все буде як і раніше.

– Не помириться. І як раніше вже нічого не буде, – Людмила ледве стримувалась від грубих слів. Ще й Павло намагається дотримуватися нейтрального боку, не бажаючи псувати стосунки ні з матір’ю, ні з дружиною. – Змиріться вже!

– Не дочекаєшся! Я доведу синові, що ти його обманюєш! Чого б мені це не вартувало!

Сьогодні вона схоже збиралася привести свій план у дію. Не дарма ж жінка охоче погодилася на те, від чого раніше навідріз відмовлялася? Та вона Олексія навіть на руки брати не хотіла, а тут погуляти.

– Люда, давай вже зробимо цей тест, га? – приречено спитав у дружини Павло. – Ти розумієш, що вона не заспокоїться?

– Добре, ми це зробимо. Але! У мене є одна умова.

– Яка?

– Коли тест покаже твоє батьківство, а він покаже, можеш не сумніватися, – дівчина обачливо посміхнулася. – Твоя мати забуде дорогу до нашої оселі. Вона не надзвонюватиме щодня, не розпускатиме безглуздих чуток. А найголовніше – у сварках ти вставатимеш на наш із сином бік. Більше у тебе не вийде відмовчуватися і красиво уникати проблем.

– Але ж… вона точно захоче спілкуватися з онуком…

– А не треба було поливати мене і мого сина брудом! – Сказала, як відрізала дівчина. – Вирішуй. Мені набридло закривати очі на ці виступи.

*****************

– Ну що, Світлано Миколаївно, 99 і 9, так? – з усмішкою, вимовила Людмила, бачачи, як змінюється обличчя свекрухи. – Не хвилюйтеся, мені від вас нічого не потрібно. Ні вибачень, ні допомоги, ні вашої присутності у нашому житті. Я не хочу вас ні бачити, ні чути. Олексій підросте і сам вирішить, спілкуватися з вами чи ні. Але врахуйте, я мовчати не буду і розповім йому всю правду про ваше ставлення до нього.

**********************

– Слухай, а чому ти просто одразу не взяла і не зробила цей тест? – поцікавилася в Людмили подруга у приватній розмові. – Який буде результат ти знала, навіщо було мотати нерви і собі та оточуючим.

– Спочатку я чекала, що Павло все ж таки поставить матір на місце, – згодовуючи синові банан, зізналася Людмила. – Потім зрозуміла, що цього не буде, надто вже неконфліктна людина. Я подумала, і рішення прийшло само собою. Я свідомо викликала у чоловіка почуття провини, щоб він нарешті прийняв мій бік.

– А якби він все ж таки послухав матір? Ти не хвилювалася налаштувати чоловіка проти себе відмовами від тесту? – Настя дещо сумнівалася у розумності дій подруги.

– Я добре знаю характер чоловіка. Тим більше, в мені він не сумнівався, і йому не потрібні були жодні докази батьківства. Тест потрібен був лише для того, щоб закрити його матір. А тепер… Тепер вона у наше життя не лізе. Я терпіла її два роки, а якби вчинила інакше – довелося б терпіти все життя.

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Джерело