Відколи почалась війна я ще жодного разу не була на відпочинку. Ще й так склалося, що не витримав складного періоду мій шлюб. Чоловік сидів вдома весь час, ми почали сваритись, врешті я пішла. Повернулась до батьків, а тоді поринула з головою в роботу. 

І ось нещодавно приїхала моя сестра Ліна зі своїм хлопцем Антоном. Вони живуть у Києві, і хотіли відпочити. Колись ми з сестрою були дуже близькі, та згодом наші шляхи розійшлися.  Я побралась, сестра поїхала. Максимум ми зідзвонювались раз на місяць та бачились на свята в батьків. 

Та зараз я тішилась, що сестра поруч. Думала вона мене підтримає, допоможе розрив пережити. Натомість Ліна постійно спілкувалась зі своїм Антоном, навіть не цікавилась, як я. А тоді розповіла, що вони в гори збираються на відпочинок до Яремчі.

 – Хочеш, їдь з нами, розвієшся!

 – Та я буду зайва, заважатиму вам!

 – Чого це? Не вигадуй. 

Насправді я дуже хотіла поїхати, тому й погодилась. Тож ми вирушили. Оселились в гарному готелі, колись мені його подруга рекомендувала. На знак подяки я в перший день повела Ліну з Антоном в гарний ресторан, за все заплатила. Ми дуже добре посиділи, ще й на басейн на вечір пішли. А наступного дня вирішили піти на славнозвісний сувенірний ринок. 

Я ходила рядами і роздивлялась все. А тоді побачила симпатичні глиняні магніти і Карпатські чаї. Вирішила придбати кілька мамі та іншим родичам. Та коли зазирнула в сумку – побачила, що гаманця немає. В мене його витягли шахраї. Я страшенно засмутилась, адже в гаманці були всі банківські картки, водійські права. А ще готівка, котру я зняла на відпочинок. Я знайшла сестру і все їй розповіла. 

– Я куплю мамі магнітик і чай, не переймайся.

Після прогулянки я заблокувала всі картки, аби ніхто не зняв мої гроші. Думала, що сестра не залишить мене в біді. Ми планували поїхати на Буковель розважатися, та коли я прийшла до номера Ліни, побачила, що їх там нема. Подзвонила сестрі:

 – А ви де?

 – Поїхали на Буковель!

 – А чого мене не взяли?

 – А що ти тут без грошей робитимеш? Тут все дуже дорого.

Я нічого не відповіла. Мовчки пішла гуляти містом, на Прут вирушила. Ліну побачила вже наступного дня.

 – Як ви могли мене залишити?

 – Слухай, в нас немає грошей ще на одну людину, вибач. Подзвони комусь, може тобі вишлють.

Було так неприємно, ви не уявляєте. Я подзвонила подрузі. Вона вислала гроші сестрі на картку. Я зняла і відразу ж додому поїхала, сама автобусом. Вважаю, що Ліна показала своє лице. Як вона могла розважатись, знаючи, що я сама в номері? Хіба це нормально? Більше з нею в мене немає бажання спілкуватися.

Вдома я все розповіла мамі. Вона, звичайно, насварила Ліну. А та такі дурниці почала городити.

 – Вона просто заздрить, бо в мене Антон такий добрий хлопець, а її шлюб розпався.

Після цього я остаточно збагнула, що рідні – це не ті, в кого одна кров. А ви як гадаєте?

Джерело