На великі екрани в Україні вийшов фільм Конклав від режисера Едварда Бергера, попередня робота якого На Західному фронті без змін здобула Оскара.

Конклав – це стрічка у жанрі детективного трилера, яка є адаптацією однойменного роману Роберта Гарріса. Деякі ЗМІ розглядають її, як одного з головних фаворитів Американської кіноакадемії ще до оголошення номінантів.

Видання Variety виокремило три картини з релігійним контекстом, які зайняли своє місце у Голлівуді: фільм жахів Екзорцист (1973) Вільяма Фрідкіна, який отримав десять номінацій на Оскар, але дві статуетки; Місія (1986) Ролана Жоффе – шість номінацій та одна статуетка; У центрі уваги (2015) Тома МакКарті – шість номінацій та дві нагороди.

Фільм Конклав не схожий на жоден із них, адже показує історію, що відбувається за закритими дверима у серці католицької церкви. Там обирають найвпливовішу на планеті релігійну фігуру, нового Папу після смерті попереднього понтифіка. Це нагадує політичну арену, майже як вибори президента.

Сюжет фільму Конклав

Події фільму Конклав розпочинаються зі смерті Папи Римського. Після цього кардинал Лоуренс (Ральф Файнс) як декан Колегії скликає кардиналів, які представляють єпархії з усього світу, на конклав.

У повністю ізольованій від зовнішнього світу у Сикстинській капелі група єпископів проводитиме вибори, доки один із кандидатів не отримає дві третини плюс один голос. Серед шести кандидатур на посаду понтифіка, які обговорюють члени таємного зібрання, є й Лоуренс.

Однак головний герой наполягає, що не готовий стати Папою через низку сумнів у своїй вірі. Тому свій голос він віддає кардиналу Белліні (Стенлі Туччі). Той є новатором і хоче продовжити політику попереднього понтифіка, однак його ідею не поділяють колеги з консервативними поглядами.

Серед інших кандидатур – кардинал-консерватор Тедеско (Серджіо Кастеллітто), кардинал Трембле (Джон Літгоу), один із головних претендентів на посаду, та африканський єпископ Адеємі (Лучіан Мсаматі), який виступає проти прогресивних доктрин, проголошених раніше, і є досить популярним у колі колег.

Підозри починають з’являтися, коли Лоуренс намагається дослідити події, перед смертю Папи. Він дізнається, що кардинал Трембле був останнім, хто бачив Папу живим, а ще, що понтифік звільнив його з посади. А таємниці, які зберігає у своїх молитвах сестра Агнеса (Ізабелла Росселліні), можуть стати іскрою, яка запустить ланцюгову реакцію.

Крім того, ще до початку конклаву до Ватикану приїжджає кардинал Бенітес (Карлос Дієс), про якого не знали інші. З’ясовується, що покійний понтифік призначив його таємно, через небезпечну місію в Афганістані. Тоді Лоуренс просить слідчого Ватикану дізнатися більше про таємничого кардинала та деяких інших єпископів.

Рецензія на фільм Конклав

Фільм є нічим інакшим, як війною за папство – це битва між лібералами, такими, як Лоуренс і Белліні, та, з іншого боку, консерваторами – Адеємі й Тедеско. Режисер очевидно стоїть на боці реформаторів, однак самі вибори заходять у глухий кут, поки не відкриються головні таємниці про кількох кандидатів на престол.

Ральф Файнс у ролі декана Лоуренса, демонструє, можливо, одну з найкращих своїх робіт за всю кар’єру. Його герой усвідомлює, що веде за собою зграю хитрих вовків, замаскованих під наївних овечок. Що також ілюструє, що навіть у найсвятішому місці на планеті людина не може вгамувати свої амбіції та жагу до влади.

Хто б міг подумати, що божі учні настільки вправні в інтригах, наклепах і махінаціях. Хтось може сказати, що це лише фільм, майстерна робота сценариста Пітера Строгана. Але подивіться на сучасний світ – ніколи не можна знати напевно. Деякі з них точно не святі – історія бачила як священників-педофілів, так і тих, хто зараз освячує ракети, які летять на голови цивільним.

Обговорюючи далі акторський склад, варто виокремити Джона Літгоу у ролі Тремблі, який має талант розкривати ницість свого персонажа. А ще кардинала Белліні – у виконанні Стенлі Туччі з його харизмою.

А в тому, що у фільмі мало жінок, можна звинувачувати радше католицьку церкву, аніж режисера. Тим не менш Ізабелла Росселліні у ролі монахині Агнеси неперевершена.

– Хоча ми, сестри, маємо бути невидимими. Господь нам все ж дарував очі й вуха, – каже вона, перед розкриттям однієї з таємниць.

Ідея Бергера зіставити в одному кадрі священне та повсякденне була хорошою. Наприклад, коли кардинали заходять один за одним до приміщення, або викурюють цигарки, недопалки від яких накопичуються у кутах подвір’я, а ще – залипають у своїх смартфонах. Крім того, вони не застраховані від перевірок безпеки.

Варто додати й про камеру. Французький оператор Стефан Фонтен занурює глядачів у папську історію, вдало поєднуючи крупні та панорамні плани. У фільмі чудові кольори, костюми та декорації. Партитура композитора Фолькера Бертельмана вписується у фільм, але моментами може здатися дещо сумбурною.

Під час перегляду Конклаву глядач ніби йде довгими коридорами будівлі з численними поворотами. Деякі можна передбачити, але часто вони вкрай несподівані. Приміром, останнє одкровення у фільмі релігійні люди можуть сприйняти за різку та відверту провокацію, яка декого навіть може обурити. (Цікаво, чи бачив це Ватикан, і як відреагує).

Та це фільм, від перегляду якого можна отримати справжню насолоду. Потужний акторський ансамбль у поєднанні з видовищною постановною частиною тримає у напрузі близько двох годин. Можна посперечатися, чи це трилер за жанром, але фільм, безумовно, захоплює.

Фото: Focus Features