Я ніколи не думала, що така ситуація може зі мною статися. Постійний тиск змусив мене сумніватися в собі. Добре, що брат був поруч

Війна

Брат тільки й сказав:

– Яка мати, така й донька, – і це було сказано не щодо мене.

Я вже доросла жінка, мені сорок два роки, а моєму братові п’ятдесят, ми недавно залишилися сиротами, пішов у засвіти наш любий батько, якого ми любили і він нас. Це такий батько, з якого треба брати приклад, бо він повністю нас забезпечував, дав освіту і старт в житті.

Більше він спілкувався з братом, бо вчив його рибалити і всім чоловічим роботам, а мені казав, що мене мама має всьому вчити, бо він в тому не розуміється.

І ось не пройшло й пів року, як його не стало, як мені написала жінка, яка представилася моєю сестрою з тим, що де її частка від спадку.

«Я донька вашого батька від першого шлюбу і давно хотіла з вами зв’язатися, проте мама моя була проти того аби я спілкувалася зі своїм батьком і сестрою та братом. Але її недавно не стало і я наважилася, але вже надто пізно, бо батька не стало. Я розумію, що з такого не починають спілкування, але я теж маю мати частку в спадку. Оскільки ці всі експертизи щодо спорідненості ляжуть на ваші плечі, як і судові видатки, то пропоную заплатити мені грошима, якраз вартість половини квартири, в якій ви живете».

Я не знала, що й казати і що писати, бо яка сестра? Тато ніколи нам не говорив за іншу родину, як і мама. Я так і написала, що вперше чую за неї, а вона тоді пише: «Для вас же буде краще, якщо ви все мені віддасте. Виходить, батько вчинив ще гірше. Ніж я думала – він про мене забув і має за це заплатити».Сімейні пакетні тури

Де вона взяла мій номер – я не знаю, але вона почала мені видзвонювати з тим, щоб їй віддати гроші.

Звичайно, що я тоді до брата.

– Ти знав, що у нас була сестра?, – спитала я його.

– Сестра? Ні, у нас нема ніякої сестри.

І тут я давай йому розказувати і показувати переписку.

– Кажеш, що хоче все по-мирному залагодити, – задумливо промовив брат, – Слухай, я дещо пригадую, але мені потрібно детальніше все згадати і в татових документах подивитися.

І ось я чекаю та й чекаю, а від брата нічого, зате «сестра» не вгаває: «Я готова за п’ятнадцять тисяч доларів все забути».

Нарешті брат дався чути і запросив мене до себе.

– Забігався та й пам’ять у мене вже геть не та, тому мусив детальніше все пригадати. Так от, тато мені колись перед весіллям таке казав, а я ж де слухав, коли я прагнув на Лесі оженитися, мені не було часу до його байок. Я думав, що він просто мене так хоче напоумити, але я те ще й так сприйняв, мовляв, моя дружина майбутня не така. Але тато мені тоді про себе розказував.

Він вже був одружений і мав вродливу дружину, проте, часто їздив у відрядження і якось він приїжджає, а дружина й каже, що при надії. Той почав рахувати і наче все так, проте, семимісячна дитина вже дуже гарно виглядала, а ще не була на нього схожа. Як вияснити чи це правда він тоді не знав, але сумніви у нього були.

А якось він вів доньку на прийом і там йому й сказали, що в дитини не може бути така група крові, якщо у матері і батька інша. І ось тут він вже дружину й почав питати, вона заперечувала, але він не вірив і з квартири й попросив. Так, що вона нам не сестра, а якщо хоче все вияснити, то краще заплатити за тести, ніж отак віддати гроші бозна-кому.

І отак ми й трималися нашої версії, тому й прийшлося тій жінці все доводити і ми виявилися геть не ріднею.

Що вона потім виговорювала, що аж таксисти червоніли на вулиці. І брат так і сказав, що від матері не далеко пішла. Так, що добре мати думку про себе, але й добре, коли хтось збоку тобі щось підкаже та підтримає.

Залишити відповідь