– А давайте свято зробимо, в честь мого приїзду до вас, і купимо тортик. Як вам ідея?, – сказала їдучи в автівці свекруха.

– В нас багато їжі дома. Я ж готувалася до вашого приїзду, Віро Гаврилівно. А тортик можна завтра купити, якраз на вихідні, буде нам до чаю, – відповіла я свекрусі, але по її мовчанні ми зрозуміли, що таки прийдеться зробити круг і заїхати в магазин за тортом.

Вже не буду описувати те, як ми вибирали той торт.

Я запропонувала Наполеон, бо він не надто солодкий і ми всі його любимо. Свекруха ж захотіла з вишнями.

Ну, це ж її ініціатива – торт, ми ж не будемо вмішуватися який їй брати, – подумала я.

– А що взяти Святославчику? Що він любить?

Я ж порекомендувала желейні цукерки, бо це безпрограшний варіант.

– І дві шоколадки візьмемо, одну молочку, а іншу з чорним шоколадом, – сказала Віра Гаврилівна і вложила все в кошик, який ніс Віктор.

І ось цей момент, всі продукти на ленті, ми ж пропускаємо Віру Гаврилівну, щоб та розрахувалася, але бачимо по її поведінці, що вона і не думає цього робити.

Ну, прийшлось все Віктору оплатити.

Дома ми “смакували” цим нудним тортом, але після моїх смачних страв, над якими я пів дня чарувала у фартушку.

– Святославчику, це тобі від бабусі, – сказала вона до онука простягаючи цукерки “за наші гроші”.

Я думала, може вона дома їх поверне, але цього не сталося.

А наступного дня вона в магазині знову ж за мої гроші, купила для онука на пам’ять спортивний костюм.

Я не могла оговтатись від такої поведінки і просто мовчала, бо ж не буду сваритися зі свекрухою. До того ж, вона на три дні приїхала.

А в останній день їй захотілося суш, які ми також за мовили за свої гроші, як і квиток оплатили додому.

Ось вам і приїхала любляча бабуся до онука.

Я боюсь подумати, що б було, якби Віра Гаврилівна до нас на місяць приїхала. Ох і “подарунками” ми б обзавелися.

А що б ви сказали? Невже це так і має бути? Свекруха приїхала до нас в гості і гривні не потративши.

Я б так не змогла, мені б совість не дозволила.

Відразу ж скажу, що і свекор і свекруха мають хорошу пенсію і можуть дозволити собі “більше”…