– Якби ви себе так не жаліли, і на заробітки поїхали б, то у нас зараз фінансових проблем би не було, – заявив мені зять.

– У вас не було би фінансових проблем, якби ти працював і гроші заробляв, – вкотре повторила я зятю.

Ситуація в моїй родині склалася – хоч плач. Якось вже пізно ввечері ми з чоловіком пили чай і вже збиралися йти спати, аж тут дзвінок у двері.

Ми трохи налякалися, чоловік пішов відчиняти, а я аж руками всплеснула, коли побачила свою доньку Дарину, в одній руці у неї була валіза, а іншою вона тримала за руку мою 5-річну онучку.

Я зрозуміла, що нічого доброго ця картина не віщує, але дитина вже хотіла спати, і я без зайвих розпитувань наказала їм заходити, а поки вони розкладалися, я швидко дитині постелила в окремій кімнаті.

Коли внучка заснула, Дарина, нарешті, почала говорити.

– Я думала, мамо, ти не впустиш. Дякую, що не прогнала, – опустила очі донька.

– Доню, якщо ти хочеш мою думку почути – розлучайся, – кажу, і сама не вірю, що я це кажу.

– Мамо, ти ж завжди була проти розлучень, і ти мене попереджала. Вибач, що не послухала тебе.

Шість років тому моя дочка Дарина вийшла заміж за Дмитра. Я була проти цього шлюбу і не приховувала цього.

Зять мені не сподобався, бо він ніде не працював, але видно було, що гроші він має. Звідки він тоді їх брав – мені невідомо, але сам факт, що він безробітний і не шукає роботу мене неабияк насторожив.

Та й несерйозним мені Дмитро видавався, тому я дочку попередила – нехай добре думає, перше, ніж приймати рішення. Я проти розлучень, в нашій родині ніколи їх не було, і я попередила доньку, що якщо вона вийде заміж за Дмитра, то вже раз і на все життя.

Закохана Дарина слухати мене не стала, і вийшла заміж за Дмитра.

– А за що ви жити збираєтеся? – запитала я у новоспеченого зятя.

– Тещу на заробітки відправимо, – зухвало відповів мені Дмитро.

Я спочатку подумала, що зять жартує, та він говорив серйозно, сподівався, що я поїду за кордон і буду для них заробляти гроші, як “усі нормальні мами”.

– Мені за кордон їхати не треба, у мене все є. А кому треба грошей – той нехай і їде, – відповіла я зятю.

Жила донька з чоловіком окремо, ми з ними рідко зустрічалися, бо зять неабияк образився, що я не хочу їм допомагати. А доньку він частенько картав, що її мама, тобто я, занадто себе любить і вдома на теплому дивані сидить, в той час, як інші мами активно своїм дітям з-за кордону допомагають.

Дочка терпіла, але зараз її терпінню прийшов кінець. Вона мені сказала, що більше так не може, у них з чоловіком зовсім немає грошей, дійшло до того, що вони вже економлять дитині на продуктах.

– Мамо, я за кордон поїду. Подруга кличе мене в Австрію, там для мене хороша робота є по спеціальності. Залишишся з Алінкою? – питає Дарина.

Я запропонувала відпочити, а до цієї розмови ми повернемося вранці. Та вранці приїхав Дмитро, став просити, щоб Дарина до нього поверталася.

А мені зять черговий раз нагадав, що все це через мене, бо якби я поїхала на заробітки, і допомогла їм у такий важкий для всіх період, то їхня сім’я не була б на межі розлучення через тимчасові фінансові труднощі.

Дочка плакала, вони про щось довго в кімнаті говорили, а потім Дарина таки пішла з ним. Я по ній бачу, що не зважаючи ні на що, любить вона свого чоловіка, і хоче зберегти родину. Просто вона втомилася від безгрошів’я, тому і хоче їхати в Австрію.

Тепер я не знаю, що мені робити? Може і справді варто знехтувати своїм комфортом і заради щастя доньки на кілька років за кордон поїхати? Хоча мій чоловік проти, щоб я так зробила.

Я почуваюся поганою мамою.