– Василю, а де Зоряна? Де діти? – Ольга вийшла з буса, який привіз її аж під саму хвіртку, і не могла зрозуміти, де дочка, чому її зустрічає лише зять.

– Давайте сумки, зараз все вам розповім, – сухо каже зять.

Поки Ольга роззиралася навколо, дивилася, що змінилося, Василь узяв тещині сумки і попрямував відразу в стару хату.

Ольга лише рота розкрила, щоб запитати, що він робить, та зять випередив її.

– На час відпустки поживете в старій хаті, – каже.

Заробітчанка, яка вже 18 років важко гарує в Італії заради кращого майбутнього, раптом зрозуміла, що всі її старання марні, бо зять ось так просто зачинив перед нею двері нового будинку, який зведений за її заробітчанські важко зароблені євро.

– Макарони можете собі залишити, а гроші відразу мені давайте – справа є ще одна, гараж треба до зими закінчити, – скомандував Василь.

Ольга нарешті почала приходити до тями.

– Зачекай, Василю. Дай мені з дороги перепочити. Хочу помитися, поїсти, а тоді вже будемо сумки розбирати, – обережно каже, розуміючи, що таки щось не так.

Зять скоса подивився на тещу, але промовчав, ну ж не забирати у неї гроші силою – відпочине, і сама зараз віддасть, адже саме так весь час і було.

– А де Зоряна, чому її немає? – повторила своє запитання Ольга. Їй було дивно з того, що дочка її не зустрічає, адже Зоряна добре знала, що мама приїжджає у відпустку.

– Зоряна з дітьми в місто поїхала, сказала, що в нашій квартирі заночує, а завтра приїде, щоб вас побачити, – пояснив Василь і вийшов з старої хати, гонорово, як господар, прямуючи в нову.

У Ольги і справді на подвір’ї було два будинки. Один вона звела за той час, поки на заробітках була, а інший, старий, в якому вона з дочкою колись жила.

На заробітки Ольга поїхала з великої бідноти. Працювала жінка в місцевій школі прибиральницею. Чоловіка не мала, бо рано вдовою стала. Свою єдину доньку сама ростила. Батьків теж не було уже.

Добре, що хоч рідна сестра Ольги неподалік жила, на неї вона і залишила свою 15-річну донечку, коли поїхала в Італію на заробітки.

Зоряна вийшла заміж швидко, вже у 20 років зятя додому привела. За цей час Ольга вже заробила кругленьку суму, тож відразу разом взялися будувати новий будинок – це було її найголовнішою заробітчанською метою.

Раділа Ольга, бо мрія здійснилася – такого будинку як у неї нема в усій окрузі. Вона планувала як повернеться в ньому жити разом з дочкою і зятем.

Три роки тому Зоряна маму попросила ще однокімнатну квартиру купити, мовляв, діти підростають, житло зайвим не буде.

Необхідна сума у Ольги була, тож вона приїхала додому і купила ту квартиру, яку захотіла Зоряна, адже є дві внучки, комусь з них та й пригодиться. У бабусі в планах навіть було з часом придбати ще одну квартиру, щоб обох внучок житлом забезпечити.

Та зараз, коли зять її спровадив в стару хату, Ольга не на жарт злякалася, вона серцем відчула, що щось не так.

Зранку приїхала Зоряна з дітьми.

– Мамо, сподіваюся, ти йому не дала ніякі гроші? – запитала вона прямо з порогу.

– Кому? – перепитала Ольга.

– Ну як кому? Василю, звичайно, кому ж іще. Мамочко, якби ти знала, що тут робиться коли тебе нема, – не витримала і розплакалася Зоряна.

Виявилося, що вона з чоловіком вже давно погано живе, але мамі не хотіла нічого казати, щоб не засмучувати її зайвий раз. Тому і квартиру попросила її купити, щоб коли вже зовсім погано, мати куди втекти.

Ольга про це навіть нічого і не підозрювала, бо донька нічого не говорила, а зять був зразковим, коли вона додому приїжджала – так умів “кіна грати”.

Але цього разу він вже не приховував свого роздратування і відправив дружину з дітьми на квартиру, а тещу в стару хату.

– Що ж тепер робити? – розгублено запитала Ольга доньку. – Може, розлучитися краще, – несміливо запропонувала.

– Люблю я його, мамо. Та й діти у нас є. Може, він ще зміниться? – з надіє в голосі сказала Зоряна.

Від того, як бачить цю непросту ситуацію дочка, Ольга ще більше розгубилася. Тепер вона і справді не уявляла, що робити далі?

Розуміла заробітчанка, що за всі свої старання вона отримала те, з чого починала – свою стару хату, в якій їй доведеться віку доживати, якщо вона нічого іншого не придумає.

А що тут можна придумати, якщо Ольга необачно все відразу на доньку і зятя записувала, так що на ній, по суті, крім цієї старої хати більше нічого і немає.