Кореспонденти АрміяInform побували на вогневій позиції артилеристів 55 окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ» та на власні очі побачили бойову роботу французької самохідної артилерійської установки CAESAR.

Сховані серед степів

Приїздимо на вказану точку, де нас уже чекають артилеристи. Так само як і ми, у бронежилетах та шоломах. Бо тут уже може прилетіти.

— Їдете за нами. Ми заїжджаємо на позицію, вивантажуємося, наша машина їде геть. Тоді заїжджаєте ви.

Тут правила безпеки написані кров’ю, тож краще їх не порушувати. Вирушаємо. Проїздимо повз шахти. Одні зруйновані прильотами, інші продовжують досі працювати, попри наближення фронту. Час від часу з дороги стає видно височенні терикони. Між ними поля. Врожай з них зібраний, але озимина не посаджена. Мабуть, місцеві аграрії чекають, що тут буде навесні. Дорога гіршає, ям стає все більше, так само як і слідів траків важкої техніки. Повертаємо біля однієї з посадок, їдемо полем. Передня машина зупиняється, з неї виходять пасажири, машина рушає. Далі десантуємося вже ми.

Заходимо в посадку, серед дерев бачимо САУ CAESAR, сховану під навісом з металевої сітки, на яку накинута сітка маскувальна. Нас зустрічає екіпаж гармати. Її командир, сержант Андрій, середнього зросту, жилавий. У нього за автоматними магазинами на бронежилеті стирчать телефон та планшет, потрібні для бойової роботи. Вітаємося. Андрій каже, що чекає на ціль. Якщо нам пощастить і ціль буде, то виїдемо на вогневу і можна буде подивитися на CAESAR у дії.

Швидкий, ніжний та точний

Поки ж Андрій розповідає про свою гармату.

— Я до цього воював на радянських: «Гіацинті-Б», Д-20, «Мсті-Б» і можу сказати, що CAESAR, якщо порівняти з ними, як «Мерседес» та «жигулі».

— А яка його найбільша перевага?

— Він маневрений. На CAESAR приїздиш на вогневу, за хвилину розклався, швидко відпрацював і поїхав геть, а не чекаєш, чи прилетить у відповідь, чи не прилетить, як буває з причепними гарматами. А прилітає зараз швидко. І «Ланцети», і FPV-дрони стали далеко залітати, і ворожа артилерія, зараз додалися і КАБи. Тож швидкість стає важливою перевагою.

— І що, насправді встигаєте розкластися за хвилину?

— Побачите на власні очі, якщо буде ціль. Щодо цього CAESAR працює чітко. Приїхали на місце, навідник ввів координати, тож уже готові стріляти.

— А яка найбільша скорострільність у вас була на практиці?

— Така ж, як і в ТТХ, — 6 пострілів за хвилину. Швидше, аніж закладено виробником, не зробиш, бо тут багато датчиків, які не обдуриш. Та й не треба, бо тут усе зроблено для безпеки стрільби. І зручності. Той самий автомат заряджання дуже допомагає, бо не треба руками запихати снаряди, а вони ж важать немало. Якось наш CAESAR був на ремонті, і ми працювали на вітчизняній гарматі. Я зарядив вручну 18 снарядів і порвав м’яз на животі. Отже, якби запропонували, ніколи б не змінив CAESAR на щось інше.

Екіпаж CAESAR налічує чотири особи. За французькими нормативами, їх мало б бути 5, але тоді занадто тісно в кабіні, яка для екіпажу — рідний дім, у якому живуть, особливо зараз, коли стало холодно. Жартують, що роззуваються, коли заходять до кабіни.

— Коли я працював на причіпній артилерії, то ми змушені були постійно рити бліндажі поруч, щоб було де жити і ховатися під час обстрілів. CAESAR з його броньованою кабіною в цьому сенсі значно зручніший.

— А бували такі прильоти, коли броня захистила?

За іронією долі, саме в цю мить лунає досить гучний «бабах». Чи то виліт, чи то приліт, я мимоволі пригинаюся, артилеристи просто озираються.

— Одного разу по нас прилетів «Ланцет», ударив по накатнику. У нас були легкі поранення, порвало один зі шлангів, але машина не постраждала, пошкодження швидко усунули і працювали далі.

Андрій з екіпажем працюють на старішій версії CAESAR (2007 року виробництва), кажуть, що пересісти на нову не хотіли б.

— Бо нова значно більша: там чотири осі, а не три, вона довша та вища, її складно сховати в посадці, треба рити значно більший капонір, а ще вона не така маневрена. Та й електроніки там значно більше, через що зростає ймовірність якоїсь поломки. Звичайно, щось може поламатися і в нас, бо ж працюємо активно, а це ж залізо, воно не вічне. Але щось ремонтуємо на місці, з чимось працюють наші ремонтники, які пройшли підготовку у Франції, а вже серйозним ремонтом займається підприємство, яке проводить технічне обслуговування.

— Є стереотип, що західна техніка занадто благенька для умов нашої війни.

— Усе залежить від обслуговування. Якщо обслуговують добре, то і працює добре. CAESAR — машина ніжна. Але якщо правильно за ним доглядати, дотримуватися всіх правил в обслуговуванні, то працює він добре.

Вогонь! Постріл!

Андрій нарешті отримує координати цілі.

— Два снаряди, працюємо на заборону дій.

Це коли помічена активність ворога, по тому району ведеться вогонь, щоб примусити його відмовитися від своїх планів.

— Виїжджаємо на вогневу позицію!

Екіпаж сідає до кабіни, CAESAR швидко виїздить зі схованки і прямує до заздалегідь обладнаної вогневої позиції. Таких позицій декілька, їх постійно змінюють, щоб заплутати ворога і не дати йому вдарити. За словами Андрія, його CAESAR часто бере участь у контрбатарейній боротьбі, тобто завдає ударів по ворожій артилерії.

— Працюємо абсолютно по всьому: від реактивної артилерії до ствольної. Працювали і проти «Гіацинта», і проти «Мсти», дотягуємося до всього. Також б’ємо і по мінометах, зенітних установках, навіть системах ППО. У районі Вугледара колись працювали по ЗРК «Стріла». Зрозуміло, що ми б’ємо і по нас б’ють, тому треба діяти швидко.

CAESAR несподівано заїздить до лісосмуги. Спочатку здається, що їде прямо на дерева, але потім помічаєш акуратно прорізану щілину в стіні стовбурів. CAESAR ідеально заходить у неї і потрапляє під арку з дерев, які прикривають згори. Екіпаж залишає кабіну. Навідник вмикає комп’ютер і опускає гідравлічну плиту, яка забезпечує упор під час стрільби. Водій готує потрібні для ураженні цілі порохи, а заряджаючий програмує підривники, які накручуються на снаряд. Командир гармати диктує координати цілі, навідник вводить їх у комп’ютер. Ствол гармати піднімається і наводиться. Гілки перед ним зрізані, щоб не завадити снаряду.

CAESAR готовий до стрільби рівно за хвилину. Секунда в секунду.

— Вогонь!

— Постріл!

Якби не навушники, було б дуже гучно. Наступний снаряд вже на заряджальному автоматі, той доправляє його у ствол гармати. Слідом — порох, закривається затвор.

— Вогонь!

— Постріл!

Ще один «бабах». Від нього з дерев починає мальовниче сипатися вже сухе листя. Однак екіпажу не до романтики. Плита піднімається, ствол опускається, комп’ютер біля гармати вимикається. І ось вже CAESAR стрімко залишає вогневу позицію. У ворога майже немає шансів уразити його у відповідь. Просто не встигають.

153 постріли за добу

— Пане Андрію, який рекорд щодо настрілу за день?

— Максимальний настріл за день був 153 постріли. Але це дуже важко. Здоров’ю мінус 1. Зараз стабільно вистрілюємо по 60 снарядів у день, буває і до 90.

— Але ж боєкомплект CAESAR становить лише 18 снарядів.

— Так. От ми їх вистріляли, поїхали і зарядилися знову, працюємо далі.

— Але ж 153 снаряди, це 9 ходок на добу!

— Я ж кажу, важко.

— А як часто за такої інтенсивності стрільби доводиться змінювати ствол?

— Усе залежить від його стану. Цей ствол уже відстріляв 4 тисячі пострілів. Але стан його нормальний, просто враховуємо поправку на знос. У нас є такі стволи, які відстріляли і по 6 тисяч снарядів. Наші фахівці перевірять знос, якщо він значний, тоді ствол міняють на новий, який надає французький виробник.

— У вас на машині це перший ствол?

— Що ви, у всіх гармат вже стволи міняли по три, а то й чотири рази. Бо ж ми працюємо щодня, без вихідних.

— А яка максимальна дальність стрільби?

— У нас була 41 кілометр, це активно-реактивним снарядом. Зазвичай же працюємо по цілях на відстані від 14 до 36 кілометрів.

— Касетними боєприпасами давно працювали?

— Та кілька днів тому. Стріляємо ними регулярно.

— А знаменитими американськими «екскалібурами»?

— Раніше працювали багато. І дуже добре працювали. Коли у 2023 році ворог взимку наступав на Вугледар, ми за день випустили 52 «екскалібури». Це дуже хороший снаряд. Бо якщо працюєш звичайними снарядами, то потрібно 2–3 постріли для пристрілки. А «екскалібуром» вистрелив один — і він точно влучив у ціль.

CAESAR повертається до своєї схованки у посадці, де чекатиме на нові цілі. Вдень хлопці можуть трохи відпочити, бо найбільше стріляють вночі. Прошу дозволу потримати в руках снаряд. Він важить понад 40 кілограмів. Беру його на руки і розумію, що, навіть за наявності заряджального механізму, робота у заряджаючого не цукор.

Фотографуємо екіпаж на тлі його машини: Андрій — командир, Євген — навідник, Кирило — водій, Богдан — заряджаючий. Якщо хто не знає, то CAESAR — абревіатура від французького CAmion Equipé d’un Système d’ARtillerie — «вантажівка, оснащена артилерійською системою». Ця вантажівка везе багато неприємностей для ворога і дуже допомагає нашій піхоті. Бажаємо хлопцям успіхів та удачі в їхній важкій, але такій потрібній бойовій роботі.