Я довго не могла збагнути, чому син не хоче, щоб я приїжджала додому. А тоді знайома мені відкрила очі
Багато років я працювала в Німеччині. Поїхала ще як син дитиною був. Фактично його виростив тато, котрий не надто переймався тим, що з хлопчиком. Я помічала, що Сашко ображається на мене, та інакше не могла.
Роки минали, син виріс. Завдяки моїй праці він мав все необхідне. Коли Сашкові виповнилось 14 років я розлучилась з чоловіком, а сина забрала з собою. Він навчався в Німеччині та міг там залишитися. Звісно, мені доводилось винаймати квартиру, і витрати дуже зросли. Відкладати гроші я вже не могла. Але хотіла, щоб син побудував нормальне майбутнє.
Та після 18 років Сашко схотів повернутися в Україну. Я не могла його переконати залишитися. Він вступив в університет в Києві. А я продовжила працювати й гроші висилати. Згодом почала йому допомагати. Хлопчик був дуже здібним, отримав червоний диплом і його відразу ж запросили на роботу. Я пишалась ним. А згодом допомогла купити невеличку квартиру.
Якось Сашко подзвонив мені й сказав, що збирається одружитися. Я приїхала і дізналась, що моєю невісткою стане донька заможного бізнесмена. Це мене неабияк злякало:
– Синку, ми ж зовсім з іншого світу. Ми їм не рівня!
Та Сашко кохав свою Лізу. Коли я зустрілась зі її батьками, мій майбутній сват спокійно сказав:
– Вам не треба перейматися через гроші! Я все оплачу!
– Ні, я так не хочу! Та маю лише 10 тисяч євро. Якщо знадобиться більше – згодом вам віддам.
Звісно, на весілля витратили більше. Сашко продав квартиру, сват доклав гроші і вони придбали більше житло. Я ж багато працювала, аби віддати борги сина, не хотіла, щоб він почувався гіршим.
Рік тому я хотіла приїхати. Так вийшло, що саме втратила роботу і мала вільний час. Та коли подзвонила синові, він мене здивував:
– Мамо, тобі не варто зараз повертатися!
– Чому?
– В Україні небезпечно.
– Але всі мої подруги спокійно собі їдуть.
– Зачекай трохи.
Мене це все лякало. Відчувала, що син щось приховує. Подзвонила знайомій, її син дружив з моїм багато років. І вона мене шокувала.
– Сашко тебе використовує. Гроші витягує! Тому й не хоче, щоб ти поверталась.
Я не могла в це повірити. Та стільки історій чула про те, як діти примушують мамів на заробітках гарувати, а самі дома без діла сидять.
Тож я зібралась і поїхала в Україну. Сина не попередила. Поїхала до нього на квартиру, та відчинили мені сторонні люди. Виявилось, що житло продали. Я почала дзвонити синові:
– Ви де? В чому річ?
– Мамо, так в чому ти приїхала? Нащо?
– Побачити, що ти тут робиш, що так проти мого візиту!
Сашко приїхав за мною, а тоді повіз мене за місто. Було вже темно, ми приїхали до приватного будинку.
– Розумієш, ми вирішили, що твоєму онукові буде затишніше зростати тут, аніж в квартирі.
– Онукові? Серйозно!
– Так. Сьогодні відпочивай, а завтра все покажу.
Зранку Сашко зробив мені екскурсію будинком. Невеличкий, чотири кімнати, та дуже затишний і просторий. А тоді він вивів мене у садок. І я побачила ще одну хатину.
– А ось тут ти житимеш. Я ще не доробив ремонт в одній кімнаті, та жити можна.
Я увійшла й очам своїм не повірила. Дві кімнатки, кухня, нова техніка.
– Але за які гроші, сину?
– За твої. Я їх не витрачав. Вже доволі гарно заробляю. А тоді вже час подбати про себе. Більше не їдь нікуди. Крім того, онукові треба, щоб бабуся поряд була.
Ви не уявляєте, як я плакала. Не могла повірити, що це відбувається. Відтоді живу у власному домі, поряд із дітьми. Я дуже щаслива. Кожна заробітчанка має мати саме таку старість. Згідні?