Я довго не могла збагнути, чому син не хоче, щоб я приїжджала додому. А тоді знайома мені відкрила очі

Політика

Багато років я працювала в Німеччині. Поїхала ще як син дитиною був. Фактично його виростив тато, котрий не надто переймався тим, що з хлопчиком. Я помічала, що Сашко ображається на мене, та інакше не могла. 

Роки минали, син виріс. Завдяки моїй праці він мав все необхідне. Коли Сашкові виповнилось 14 років я розлучилась з чоловіком, а сина забрала з собою. Він навчався в Німеччині та міг там залишитися. Звісно, мені доводилось винаймати квартиру,  і витрати дуже зросли. Відкладати гроші я вже не могла. Але хотіла, щоб син побудував нормальне майбутнє.

Та після 18 років Сашко схотів повернутися в Україну. Я не могла його переконати залишитися. Він вступив в університет в Києві. А я продовжила працювати й гроші висилати. Згодом почала йому допомагати. Хлопчик був дуже здібним, отримав червоний диплом і його відразу ж запросили на роботу. Я пишалась ним. А згодом допомогла купити невеличку квартиру. 

Якось Сашко подзвонив мені й сказав, що збирається одружитися. Я приїхала і дізналась, що моєю невісткою стане донька заможного бізнесмена. Це мене неабияк злякало:

 – Синку, ми ж зовсім з іншого світу. Ми їм не рівня!

Та Сашко кохав свою Лізу. Коли я зустрілась зі її батьками, мій майбутній сват спокійно сказав:

 – Вам не треба перейматися через гроші! Я все оплачу!

– Ні, я так не хочу! Та маю лише 10 тисяч євро. Якщо знадобиться більше – згодом вам віддам.

Звісно, на весілля витратили більше. Сашко продав квартиру, сват доклав гроші і вони придбали більше житло. Я ж багато працювала, аби віддати борги сина, не хотіла, щоб він почувався гіршим. 

Рік тому я хотіла приїхати. Так вийшло, що саме втратила роботу і мала вільний час. Та коли подзвонила синові, він мене здивував:

 – Мамо, тобі не варто зараз повертатися!

 – Чому?

– В Україні небезпечно.

 – Але всі мої подруги спокійно собі їдуть.

 – Зачекай трохи.

Мене це все лякало. Відчувала, що син щось приховує. Подзвонила знайомій, її син дружив з моїм багато років. І вона мене шокувала.

 – Сашко тебе використовує. Гроші витягує! Тому й не хоче, щоб ти поверталась.

Я не могла в це повірити. Та стільки історій чула про те, як діти примушують мамів на заробітках гарувати, а самі дома без діла сидять. 

Тож я зібралась і поїхала в Україну. Сина не попередила. Поїхала до нього на квартиру, та відчинили мені сторонні люди. Виявилось, що житло продали. Я почала дзвонити синові:

– Ви де? В чому річ?

 – Мамо, так в чому ти приїхала? Нащо?

 – Побачити, що ти тут робиш, що так проти мого візиту!

Сашко приїхав за мною, а тоді повіз мене за місто. Було вже темно, ми приїхали до приватного будинку. 

 – Розумієш, ми вирішили, що твоєму онукові буде затишніше зростати тут, аніж в квартирі.

 – Онукові? Серйозно!

 – Так. Сьогодні відпочивай, а завтра все покажу.

Зранку Сашко зробив мені екскурсію будинком. Невеличкий, чотири кімнати, та дуже затишний і просторий. А тоді він вивів мене у садок. І я побачила ще одну хатину.

 – А ось тут ти житимеш. Я ще не доробив ремонт в одній кімнаті, та жити можна.

Я увійшла й очам своїм не повірила. Дві кімнатки, кухня, нова техніка.

 – Але за які гроші, сину?

  – За твої. Я їх не витрачав. Вже доволі гарно заробляю. А тоді вже час подбати про себе. Більше не їдь нікуди. Крім того, онукові треба, щоб бабуся поряд була.

Ви не уявляєте, як я плакала. Не могла повірити, що це відбувається. Відтоді живу у власному домі, поряд із дітьми. Я дуже щаслива. Кожна заробітчанка має мати  саме таку старість. Згідні? 

Залишити відповідь