– Тату, треба ще 500 доларів, – радісно щебече Аліна, улесливо посміхаючись батькові.

– Так я наче все оплатив, доню, – здивовано каже Руслан, але без зайвих запитань витягує з гаманця ще 5 купюр по 100 доларів.

– Дякую, таточку, ти в мене найкращий. Артему треба нові туфлі, бо ті, що він збирався взувати, аж ніяк не підходять. У нас же все має бути на найвищому рівні, – радісно ділиться своїми планами щаслива наречена.

Старша донька Руслана виходить заміж. Весілля обіцяє бути шикарним, 200 гостей запрошено, одяг у наречених – від найкращих дизайнерів. Ресторан – найдорожчий у їхньому місті. І все це оплачує Руслан, який є доволі не бідною людиною.

Своїх двох дочок чоловік дуже любив. Заради них і не розлучився з дружиною. У них з Світланою все далеко не гладко було, але дівчатам потрібна була і мама, і тато, то ж чоловік всі ці роки чемно виконував обов’язки глави сімейства.

Одружився Руслан в 22 роки, а зараз йому 50. Старшій доньці, яка заміж виходить, 27 років, і є ще молодша, 25-річна Іринка. Діти, наче, давно виросли, а Руслан так і не наважився піти з сім’ї.

Світлану свою він любив, вона була його першим коханням. Швидко зробив їй пропозицію, бо вона була видною дівчиною, і Руслан хвилювався, що її хтось інший заміж візьме.

Та в сімейному житті Світлана показала себе не з найкращої сторони. Готувати вона не вміла і не хотіла вчитися, прибирати теж – тому вдома у них завжди був безлад. Гроші берегти вона не вміла, витрачала все під нуль, скільки б чоловік їй не дав. Сама не працювала, бо вважала, що чоловік її має забезпечувати.

Але найгіршим навіть було не це. Світлана все частіше стала заглядати у чарку. Коли чоловік приходив з роботи, вона зустрічала його не зовсім твереза. А коли Руслан її питав, в честь чого святкування – вона казала, що так вона знімає втому дня. Тільки от залишалося питання – від чого вона втомилася так сильно.

Дівчата маму відверто соромилися, а тата любили. От він заради дітей і залишався в сім’ї. Хоча міг піти, бо давно зустрів хорошу жінку, Ксенію, яка його дуже любила, і була готова стати для нього найкращою дружиною.

Та у Руслана не вистачило духу піти з сім’ї, тому багато років Ксенія була його другою жінкою, яку він навіть нікому показати не міг, бо мусів від усіх з нею ховатися.

Коли дочки стали дорослими, Руслан не розлучився все одно. Бо тепер треба було з дружиною ділити все майно, а ділити було що, бо він був далеко не бідною людиною. Руслан не хотів втрачати гроші, йому було не вигідне розлучення.

Обом дочкам він по квартирі купив, і по машині. Вони, як і їхня мами, ніде не працюють. Вважають, що вони створені не для роботи, і їх мають чоловіки забезпечувати.

У Ксенії була своя невелика, але дуже затишна квартира, в якій вони з Русланом жили. Він то в неї ночував, то вдома. Ксенія все це терпіла, бо почувалася винною за те, що зустрічається з досі офіційно одруженим чоловіком.

Але вона любила Руслана, і не зважаючи на те, що у нього було багато грошей, ніколи не просила фінансової підтримки, сама заробляла собі на життя.

Все це і далі так би тягнулося хто зна скільки років, якби не весілля старшої доньки. Руслан розумів, що він не може прийти туди з коханкою, адже буде законна дружина, будуть родичі, які навіть не підозрюють про його багаторічне подвійне життя.

В той день, коли було весілля, Ксенія почувалася дуже недобре. Вона ж також завжди мріяла бути нареченою, бути дружиною і матір’ю, а натомість має життя, про яке навіть нікому і не розкажеш, бо ж осудять. Вона розуміла, що в свої 44 роки вона зовсім сама.

Ввечері Ксенія вийшла погуляти, і на вулиці випадково зустріла хлопця з колишнього дому. Сергій був сусідом Ксенії, вони жтди на одній сходовій клітці. Але дівчина ніколи не звертала уваги на Сергія, бо він був молодшим за неї на 5 років. Потім вона переїхала від батьків у свою квартиру, і більше вони з Сергієм не бачилися.

Ця випадкова зустріч неабияк змінила життя Ксенії. Сергій в той вечір не хотів її відпускати, запросив в кафе, пригостив кавою, розповів, що він досі неодружений і що він дуже радий їхній зустрічі.

Відразу на наступний день після весілля Руслан набрав Ксенію, щоб розповісти їй, як все пройшло, і що його дружина знову хильнула зайвого, чим їх зганьбила перед гостями. Але телефон Ксенії не відповідав. Він поїхав до неї, та квартира була зачинена.

Через рік щасливий Руслан з родиною заходив у церкву хрестити першого онука. Він був неабияк щасливий, адже тепер він – дідусь.

І яким же було його здивування, коли він побачив Ксенію. Вони з чоловіком виносили маля з церкви, теж були хрестини.

З рожевого кольору на стрічці, що оповивала ковдрочку, Руслан зрозумів, що у Ксенії народилася донечка. Вона виглядала поруч з Сергієм дуже щасливою.

Настрій у Руслана погіршився. Він навіть не захотів їхати в ресторан, щоб відсвяткувати хрестини онука. Картав себе, що відпустив Ксенію. Та тепер уже нічого не зміниш. Він багатий, має родину, дружину, яку не любить, і з цим йому доведеться жити.Сімейні пакетні тури

А Ксенія ніжно пригортала згорток до грудей, ховала від вітру, сіла в машину і навіть не помітила Руслана в юрбі щасливих родичів, що принесли до церкви маля. Вона, нарешті, стала щасливою. Бога просила лише про одне – щоб простив їй її гріх, і щоб це ніяк не відобразилося на долі її донечки, адже своїй дитині кожен бажає лише найкращого.

А яка ваша думка? Правильно зробив Руслан, що не пішов з родини? І чи щасливий він тепер?