Коли мені вручили свідоцтво про народження сина, де було написано «Ігор Владиславович», я була дуже засмучена. Новонародженого я навіть годувати не могла. В ту ж ніч до мене прийшла уві сні бабуся. Вона також сумувала.

Я рано осиротіла. Моїм опікуном, подругою та найближчою людиною стала бабуся. Вона працювала вчителем математики в школі.

Бабусю я в школі називала Станіславою Василівною, а в дома мамою. Я добре знала з самого дитинства, що вона мені не мама, але й вона називала мене донечкою, після загибелі моєї мами, її єдиної дитини.

Бабусі часто ставало погано – здавало серце. Вона надовго лягала в стаціонар. Тоді господаркою по дому займалася я, і навіть приносила бабусі передачки лікарню. Я була самостійною дитиною. Вона мною пишалася.

Коли мені було двадцять років, бабусю забрали та вже назавжди. Мені було важко впоратися з цією абсолютною самотністю. Але продовжувала боротися і сама ставати на ноги.

Після смерті бабуся часто приходить до мене уві сні. Ми говоримо з нею про все на світі цілу ніч. Я часто раджусь з нею. І, коли зустріла Влада, теж порадилася. Бабуся кивнула схвально.

Ми з Владом почали жити разом. Він познайомив мене зі своєю великою родиною. І вони мене зразу прийняли. як рідну. Це було так незвично, стільки людей люблять тебе просто за те, що ти є. А, коли я сповістила влада про вагітність, він так зрадів, що моментально зробив мені пропозицію. Весілля зіграли дуже весело і гарно. Сукню ми вибирали разом зі свекрухою. Вона була просто розкішна.

Період вагітності проходив не надто гладко. Якось до мене уві сні прийшла бабуся. Вона сказала, що вбереже мого хлопчика, але попросила вшанувати її честь і назвати сина Станіславом. Я розповіла про цей сон своєму чоловікові. Але він і слухати мене не хотів. Ім’я моєї бабусі йому не сподобалося. Він сказав, що воно важко вимовлятиметься разом з прізвищем та по батькові. Тоді вони сіли зі свекрухою і вирішили назвати сина Ігорем. Я не могла цього зрозуміти. Це ж було бажання моєї найближчої людини після смерті. Я думала, що після народження дитини чоловік піде мені на поступки. Але я помилялася.

Коли мені вручили свідоцтво про народження сина, де було написано «Ігор Владиславович», я була дуже засмучена. Новонародженого я навіть годувати не могла. В ту ж ніч до мене прийшла уві сні бабуся. Вона також сумувала.

Родина в мого чоловіка просто чудова. І він також гарно дбає про мене. Але я намірена виконати волю своєї бабусі. Моєму синові підійде сильне ім’я Станіслав. Такою була моя бабуся. Тому я маю намір піти РАЦС і змінити запис у свідоцтві.

А як би ви вчинили на моєму місці?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Джерело