Чоловік зробив ремонт, завіз нові меблі, сантехніку, провів інтернет та встановив підігрів підлоги. Так ми здавали її в оренду, а гроші помалу відкладали на “чорний день”. Знаєте, 10 тисяч гривень зайвими у родині ніколи не бувають.

Восени 2021 року син Євген одружився з Катериною. Дівчина не місцева, сама з якогось села у Тернопільській області, а у Франківську орендувала квартиру. Спершу син планував переїхати до дівчини. Але ми з чоловіком порадилися, що вже час віддати ту квартиру синові.

– Ну буде наш Женя чужим людям гроші просити, коли у нас є двокімнатна квартира? 

– Гаразд. Але поки нехай квартира за документами на тебе буде записана.

Я дослухалася до поради чоловіка. Ну не знати, як ще складеться шлюб дітей. І не дуже хотіла ходити до нотаріуса, платити гроші, укладати договір. Надто багато паперової та непотрібної тяганини.

Мало того, що ми на весілля віддали дітям квартиру, то ще купили холодильник та оплатили гостей з нашої сторони. Загалом, дуже солідна сума вийшла. Але для сина та невісточки нічого не було шкода. Тим паче, ті гроші з оренди знадобилися, не брали кредит, у борги не залізали. 

Хоча ми з дітьми живемо в одному місті, але дуже рідко приходили у гості. То Євген на роботі, то в Каті вже є плани, то вони просто хочуть відпочити спокійно. 

І раз я була в їх районі, заїхала на базар. Втомилася, ще й пити сильно хотіла, дощ почався. Тому просто зателефонувала до невістки та попросила спуститися, аби відчинила двері, бо не мала ключів.

Заходжу – а там просто бардак, інакше не скажу, чесно. Новий холодильник подряпаний, погано смердить. Витяжка та плита в жирі, видно, що її ніхто не витирає. Люстра у пилюці, аж над головою звисає. У душовій кабінці на кутках пліснява та грибок. Паркет подряпаний, може, хтось (Катя) на підборах ходила. 

– Катрусю, а чого такий безлад вдома?

– Де? Я потім поприбираю. 

– Ну яке потім? Хіба так можна? Вам самим добре жити у пилюці та бруді?

– Слухайте, я тут господиня. У вас є своя квартира, там і командуйтеЯ забрала сумки та поїхала додому. Невістка взяла собі за моду хамити та нахабно розмовляти. Ні, я до себе такого свинства не дозволю. Вдома ще все розповіла чоловікові. Потім до нас зателефонував Євген. Але не для того, аби просити вибачення з поведінку Каті

Мамо, тату, ми собі живемо окремо, дорослі люди. Чого ви нам на мізки капаєте? Так, ну трохи є пилюки і що? Тим паче, ви самі нам це житло віддали. 

Чоловік дуже сильно розлютився. І вже вигадав план помсти:

– Бачиш, як наше добро боком вилізло. Так що завтра їм зателефонуєш і поставиш перед фактом. Нас нічого не хвилює, ми офіційно власники. 

Я дослухалася до поради чоловіка. І в неділю, після церкви, набрала до сина:

– Тут таке діло. Словом, ви там пожили, але час вже шукати іншу квартиру. Ми з батьком хочемо її знову в оренду здавати.

– Мамо, ти здуріла? Яка оренда? Ви нам цю квартиру подарували на весілля! 

– І що? Ми власники за документами і маємо повне право розпоряджатися. Даємо вам тиждень. Раз ти казав, що вже дорослі, то самі можете заробити на свою квартиру. 

Син та невістка на нас дуже сильно образилися. Переїхали на орендовану квартиру, якийсь друг їм дав пожити. Навіть не телефонують. А коли дізнаються, що ми також будемо у родичів в гостях, то відмовляються. 

Ми з чоловіком нічого поганого не зробили. Син достатньо заробляє, аби платити за оренду та комуналку. Час вже їм зрозуміти, що не все в житті просто так дається. І треба бути вдячними за добро.

От цінували б нашу квартиру, прибирали – то не було б жодних претензій. 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

💓 Чи пригадуєте ви подібний момент з минулого? Що тоді відчували?