Ганну начальниця попросила на кілька днів вийти на роботу, незважаючи на перебування у декретній відпустці. Новій співробітниці була потрібна допомога у складанні складного звіту і молода матуся не могла відмовити керівництву.

– Тільки не знаю, на кого лишити Даринку, – переживала Ганна. – Коли погоджувалася, розраховувала на маму, але її саму терміново викликали на роботу і тепер у нас проблеми.

– Поясни своєму керівництву, що не зможеш тиждень сидіти в офісі, нема з ким залишити однорічну дочку, – не бачив проблем Роман.

– Не хочеться перечити начальству, мені ж потім повертатися на колишнє місце роботи, – переживала Ганна. – Начальство у мене хороше, і ці робочі дні добре оплатять.

– Тоді у нас залишається лише варіант звернутися до моєї матері, – пропонував Роман. – Вона сидить вдома, я думаю, не відмовить.

Не особливо подобалася Ганні ця ідея, вона навіть переглянула оголошення у пошуках приватної няньки. Але Роман був категорично проти сторонньої людини та поставив умови, що дружина може піти на роботу лише у випадку, якщо викличуть її матір. Довелося Ганні змиритися і на уклін до свекрухи йти.

– Без проблем, – одразу погодилася Людмила. – Тільки ти сама готуй їжу, а я тільки онукою займатимуся.

Ганну такий варіант повністю влаштовував, оскільки вона й сама не особливо хотіла, щоб свекруха лазила її територією і свої порядки на кухні встановлювала. На тому й домовилися, вважаючи проблему вирішеною. Тільки інтуїція наполегливо підказувала Ганні, що історія із залученням свекрухи ще обернеться неприємностями, і вона мала рацію.

– Ти забула купити каву? – запитував Ганну чоловік увечері в понеділок.

– У шафці стоїть повна пачка, – впевнено говорила жінка.

– У такому разі ти маєш чудову нагоду її знайти і мене носом ткнути, – єхидно відповів Роман.

Ганна так і збиралася зробити, тільки каву не знайшла і сама почала сумніватися, що її купувала. Пообіцяла чоловікові наступного дня точно купити.

– Ми з онукою ідеально ладнаємо, тож можеш не переживати, – розповідала Людмила невістці у вівторок, здаючи пост увечері.

– Це чудово, дякую за допомогу, – раділа Ганна.

– Завжди будь ласка, звертайтесь, взагалі не розумію, чому ви мене раніше не просили за онукою доглядати, – міркувала жінка.

– Ми й самі чудово справляємось, просто зараз вийшов форс-мажор через мою роботу, – чесно відповіла Ганна.

Свекруха пішла, а вона зайнялася домашніми справами та приготуванням вечері. Спати Ганна зазбиралася ближче опівночі, вирішивши підготувати собі на ранок одяг на вихід.

– Дивно, ця блузка точно висіла на плічиках, а не була складена, – крутила вона вбрання. – І я не зрозумію, куди поділася моя накидка на плечі.

– Даринка точно ще мала, щоб твої вбрання тягати, тож сама кудись діла і забула, – сміявся Роман.

Ганна була впевнена, що всі речі тримала у шафі. Але вона втомилася, хотіла спати, а завтра треба рано вставати на роботу.

– А чим ви з Даринкою цілий день займаєтеся за нашої відсутності? — питав Роман матір перед тим, як піти.

– Граємо, книжки читаємо, мультфільми дивимося, їмо та спимо, – тараторила Людмила. – Не хвилюйтеся, у мене все під контролем.

Ганна ще хотіла щось запитати, але як завжди вони запізнювалися, і Роман квапив її, обіцяючи підвезти на роботу.

– У мене таке відчуття, ніби я щось забула, – переживала вона в машині. – А точно, ми ж не сказали твоїй матері про наявність у квартирі камер спостереження.

– Та й навіщо їй ця інформація? – не розумів Роман. – Ти ж не думаєш, що моя мати робить щось погане під час нашої відсутності вдома? Ми ставили їх тільки для того, щоб проконтролювати клінерів, от і забули сказати.

– Може ти і маєш рацію, просто я трохи випала зі звичного ритму життя і загубилася, – сумнівалася Ганна.

Потім вона цілий день бігала на роботі, потім заходила за продуктами і повернулася додому пізніше.

– Я поспішаю, так що до зустрічі завтра, – вже чекала її біля порога свекруха, яка швидко прошмигнула у бік дверей.

Ганні здалося дивним її поведінка, тільки одразу не змогла зрозуміти, що саме її насторожило. Розуміння прийшло вже вночі, коли Ганну підкинуло на ліжку від несподіваних сумнівів. Вона точно пам’ятала, що вранці Людмила прийшла з однією сумочкою через плече, а ввечері вже йшла з великим пакетом. До магазину з дитиною вони точно не ходили. Здогади хвилювали Ганну весь наступний день. Вона ледве відпрацювала, примчала додому і насамперед вирішила переглянути відео з камер за ці чотири дні, поки чоловік не прийшов з роботи.

***

– Щось ти без настрою, – говорив за вечерею Роман. – Напевно, втомилася сильно, але нічого, завтра п’ятниця і останній день твоєї роботи.

– Ну так, – колупала виделкою вечерю Ганна.

– Якщо хочеш, можемо ще мою маму попросити посидіти з Даринкою, – міркував Роман. – А ти зможеш прогулятися магазинами або зустрітися з подругами.

– Дякую, мені не хочеться, все нормально, – не могла більше нічого сказати Ганна.

У неї перед очима наполегливо крутилися кадри побаченого на камерах «кіно» за участю свекрухи у головній ролі. Ось вона риється по шафах і вивчає знайдені документи на квартиру і навіть навіщось їх фотографує. Ось Людмила перекладає з холодильника у свій пакет банку ікри, шматок сиру та додає до них каву з шафи. Ось вона розмовляє по телефону з подругами і уплітає приготовлені невісткою страви, не звертаючи уваги на Даринку, що плаче.

Але найбільше Ганну обурило на кадрах, де свекруха риється в її особистих речах, а потім приміряє їх біля дзеркала і позуючи фотографується на телефон. Ганна вже точно знала, що не зможе, навіть після прання, носити приміряну свекрухою нижню білизну та нічний комплект для сну. Їй треба було все це викинути і якось зрозуміти, як далі поводитися зі свекрухою. Спочатку вона хотіла все чоловікові розповісти, а потім розгубилася, вирішивши спочатку поговорити з «актрисою».

– Це був чудовий тиждень, ми так добре і продуктивно провели час разом із Даринкою, – торохтіла Людмила ввечері в п’ятницю, зустрівши невістку з роботи. – Я із задоволенням готова знову посидіти з нею будь-якої миті.

– Дякую, але мене разово викликали на роботу, і тепер я знову буду вдома, – тактовно відмовила Ганна.

– Ти не соромся, ми ж свої люди, повинні один одному допомагати, – набивала собі ціну Людмила. – До речі, сама порахуй, скільки б вам обійшлася найнята няня, а я готова безкоштовно і будь-якої миті бути на підхваті.

– Дякую, ми врахуємо, але поки що нічого не потрібно, – починала втрачати терпіння Ганна.

– Втім, я сама з сином поговорю і попрошу його частіше мене в гості запрошувати, – хмикнула Людмила, дивлячись на незадоволене обличчя невістки.

– Може, тоді розкажіть йому, чому саме вам так сподобалося бути у нас? – не стрималася Ганна.

– Що ти маєш на увазі? – була готова на сварку Людмила. – Я, значить, тиждень вам тут допомагаю, а подяки ніякої.

– Мені здається, ви самі собі нормально віддячили, – більше не могла мовчати Ганна. – Перш ніж Роману скаржитися, подумайте, наскільки йому може сподобатися кіно із прихованих камер спостереження.

– З яких камер? – зблідла жінка.

– З розставлених у нас у квартирі, – відповіла Ганна. – Там чудово видно всю вашу діяльність за ці дні.

Людмила здивувалася, але вирішила піти в атаку та влаштувала невістці сварку. Вона називала її жадібною і підлою через приховування інформації про камери, обіцяла повернути всі взяті продукти, навіть вигадувала виправдання своїй поведінці.

Ганні було настільки неприємно вислуховувати всі ці історії та виправдання, що вона попросила свекруху просто піти. Чоловікові Ганна вирішила нічого не розповідати. Роман дивувався, чому мати не дзвонить їм, як і раніше. Ганна не хотіла його шокувати правдою, вона й сама поки що не могла її до кінця усвідомити, вирішивши поставити спілкування зі свекрухою на паузу, хоча б найближчим часом.