Я застукала свою свекруху з чоловіком, але халепа в тому, що не з моїм свекром, а з елегантним і високим брюнетом. Ці два дні я планувала провести в своє задоволення, натомість отримала стрес, бо в кожній парі, яка проходила повз мене, я бачила Людмилу Степанівну. Ми з нею ніколи не ладнали і ось в мене дилема, розкривати правду перед її чоловіком і сином, чи залишити цей вчинок на її совісті?

Мої стосунки зі свекрухою, Людмилою Степанівною, можна було б описати так, що ми терпіти не можемо одна одну, але нам від цього не холодно і не жарко. Ми зустрічаємось на якісь свята, а потім просто повертаємося до свого життя. Мені не потрібно дзвонити їй і питати, як у неї справи. І вона, мабуть, такої ж думки.

Я мало знаю про Людмилу Степанівну, насправді я знаю її лише з розповідей мого чоловіка Ростислава. Людмила Степанівна працює в компанії вже тридцять років і очолює там один з відділів. І на цьому вся інформація закінчується. Мені це просто не цікаво і крапка. Одного разу я намагалася з нею подружитися, але не вийшло, тому більше спроб я не робила.

Мені достатньо того, що Ростислав любить свою маму. Це цілком нормально. І те, що між мною і свекрухою не виходить, це нормально. Не ми перші, не ми останні. У неї своє життя, у мене своє.

В юності я багато займалася спортом, і тільки після того, як пошкодила спину, я зупинилася з цією справою. Зараз у мене сидяча робота, що також не дуже добре. І тому я регулярно ходжу на різні процедури та масажі.

Кілька місяців тому мій лікар порекомендував заклад поблизу Чернівців. Мій чоловік не міг поїхати зі мною, тому я поїхала  сама.

Я заздалегідь забронювала номер на одну ніч і два дні процедур, і з нетерпінням чекала спокою та відпочинку. Я прибула на місце трохи раніше, тому мені довелося трохи почекати на рецепшині, перш ніж вони підготували для мене номер.

Люди в білих халатах ходили навколо мене задоволені. Я не могла дочекатися, щоб приєднатися до них. Час від часу я бачила щасливі пари і була трішки розчарована, що мого чоловіка немає поруч.

Але яке ж було моє здивування, коли в одній парі я впізнала свою свекруху. А найголовніше, чоловік, який був поруч з нею, не був моїм свекром…

Я зробила круглі очі і подивилася на них. Поки вони чекали біля ліфта, він ніжно на неї дивився. Вони виглядали, як справжня пара.

Я не могла цього собі надумати. Я весь час думала про те, що побачила. Так я занурилася в це, що з рецепції довелося кілька разів дзвонити мені, що моя кімната вже готова.

Я навіть не знаю, як розпакувала речі і переодягнулася. У моєї свекрухи хтось є… Все це серйозно. Але що тепер робити?

Я хвилювалася, що ми одного разу випадкову зустрінемося в коридорі. Я не знаю, як би я відреагувала на таке.

Одного разу я входила в сауну і мені здалося, що я бачу свою свекруху, тому я швидко вибігла.

Мені зовсім не сподобалися ці два дні. Я постійно насторожувалася, щоб не зустріти їх.

Мені здається несправедливим, що Людмила Степанівна наставляє “роги” своєму чоловікові. Але мені також було б неправильно комусь про це розповідати. Хоча мені не подобається Людмила Степанівна, я не хочу втручатися в її шлюб.

Це її життя і її совість…

А що б ви зробили на моєму місці?

Джерело