В Івано-Франківській обласній клінічній лікарні проходить реабілітацію 36-річний воїн, що втратив під час пекельного обстрілу руку і ногу.

Мріє швидше отримати протези, щоб відкрити власний бізнес

Попри все, він мріє отримати протези, щоб не просто жити нормальним життям, а повернутися до дітей, отримати права водія і розпочати власну будівельну справу.

Він бачить свою мрію настільки реально, що лікарям час від часу доводиться стримувати активність пацієнта. Бо йому здається, що все робиться занадто повільно.

У лікарні йому радять не спішити, але Кирилу не терпиться.

– Хочу, щоб зі мною працювали, щоб мене навантажували, – наполягає пацієнт.

36-річний Кирило Бабій з Кропивницького. Він з побратимами потрапив під шалений обстріл 28 серпня цього року. Його майже повністю присипало землею.

– Хлопці, коли мене відкопували, не могли зрозуміти, де рани, – згадує Кирило.

Бабій був старшим групи, їх обстріляли на спостережному посту. Під час вибуху знищило його аптечку. Побратими віддавали йому власні турнікети й хотіли розпаковувати свої аптечки, але він заборонив.

– Бо мене мали евакуювати, а вони далі залишалися на позиціях – а, не дай Бог, поранить кого, – пояснює боєць.

Побратими – це більше, ніж друзі

Кирило пригадує, коли повідомив начальству по рації, що він “трьохсотий”, двоє – “двохсоті”, а “еспешка” розбита, і попросив забрати його, то йому відповіли, що пошлють за ним одного бійця.

Але побратими прийшли забирати Бабія втрьох. Під обстрілами наклали під окопом турнікет. Коли летіло, накривали Кирила собою.

– Оце справжнє побратимство! Це пацани, з якими я готовий йти все життя поряд! – говорить боєць з гордістю.

Його життя врятували. Однак ногу і руку довелось ампутувати.

Зараз Кирило Бабій лікується і з нетерпінням чекає протезування. Хоче якомога скоріше стати на ноги, бо попереду стільки справ.

Днями Кирила у лікарні відвідувала дружина. Її обійми і ласкаві слова теж мали неабиякий терапевтичний ефект.

Джерело і фото: Івано-Франківська обласна клінічна лікарня