Минуло три довгих роки з того часу, як Іван від’їхав на заробітки до Бельгії. Спочатку Ольга не находила собі місця без Івана а тепер уже й не хоче, щоб він повертався з тої Бельгії
Ольга сиділа на старому дерев’яному стільці у своїй невеличкій кухні, ковзаючи пальцями по шорсткому столу, який давно втратив свою новизну. За вікном уже вщухла осіння злива, але в душі жінки залишалася буря — важка, невгамовна.
Три роки минуло відтоді, як Іван поїхав на заробітки до Бельгії, і з кожним днем його відсутність ставала дедалі відчутнішою. Ольга часто ловила себе на думці, що вже й не знає, чи хоче, аби чоловік повернувся.
Іван завжди був дбайливим і працьовитим, вони разом переживали складнощі сільського життя: важку роботу на землі, холодні зими, непевний заробіток на місцевому заводі. Коли він вирішив вирушити за кордон, Ольга зітхнула з полегшенням — вона вірила, що це тимчасово, і він скоро повернеться з грошима, аби змінити їхнє життя на краще.
Проте час минав. Спочатку були дзвінки, листи, навіть відеозв’язок, і це підтримувало в ній надію. Але поступово ці контакти ставали все рідшими, а Ольга почала помічати, як її емоції змінюються.
Самотнє життя навчило її нового. Вона стала самостійнішою, взяла на себе всю роботу по господарству, опанувала те, чого раніше ніколи не робила. Ольга почала більше займатися садом, знаходила час на читання і навіть записувала свої думки у щоденник. Діти, які виросли, теж почали більше допомагати їй, і їхні стосунки стали теплішими.
Тим часом зв’язок із чоловіком слабшав. Його голос у слухавці став сухішим, розмови — коротшими. Він говорив про нове життя, друзів і роботу, але з кожним разом усе менше запитував про те, як почувається вона.
Ольга відчула, що між ними утворилася прірва. Життя без Івана стало для неї звичним, а згодом — навіть комфортним. Вона більше не чекала дзвінків із нетерпінням і не думала про те, коли він повернеться.
Одного дня, коли Іван зателефонував із новиною, що планує приїхати, Ольга зрозуміла: вона вже не та жінка, яка колись прощалася з ним на вокзалі. Її життя стало іншим, самостійним, наповненим новими цілями та мріями.
Відчувши впевненість у власних силах, Ольга зрозуміла: її щастя більше не залежить від того, чи буде поруч Іван. Її шлях тепер належав лише їй, і цей новий розділ життя, здається, лише розпочинався.