Ніна тримала в руках кілька тисяч євро, стояла жінка на роздоріжжі, бо не знала, куди їй іти – додому, чи відразу до сина їхати.

– То ви вже вирішили, куди поїдемо? – запитав водій, який розвозив заробітчанок по домах. Ніна його попередила, що ще не вирішила, за якою адресою вона поїде, але зараз уже таки треба приймати рішення.

– До сина поїду, – нарешті таки каже Ніна.

– Ви хоч йому зателефонуйте, попередьте, – порадив водій.

– А навіщо попереджати, якщо мама з купою грошей їде? Таких гостей завжди чекають, – намагалася піджартувати інша заробітчанка, яка сиділа у тому ж автобусі.

Ніна промовчала. Вона ще сумнівалася, чи правильно зараз робить, адже в душі мала велику образу на сина. Але материнське серце воно все пробачає, тому Ніна і вирішила зробити перший крок назустріч синові і невістці, яку вона так жодного разу і не бачила.

По дорозі Ніна згадувала своє минуле. Свого єдиного сина Євгена вона сама ростила, у всьому собі відмовляла, на всьому економила, аби лише сину дати все необхідне.

Найбільше Ніна хотіла, щоб син освіту отримав, і не будь де, а в столичному вузі. Він ріс розумним і здібним, і Ніна розуміла, що якщо дати сину гарний старт, то він вивчиться, і сам в люди виб’ється.

Так і сталося, Максим закінчив столичний університет, і сказав мамі, що на деякий час там залишиться, щоб грошей трохи заробити. Додому приїжджав рідко, казав, що зайнятий.

А якось до Ніни в гості сусідка Марія зайшла, вона теж сама живе, і часто до Ніни прибігає на посиденьки. Чаєм з тістечками пригощаються, про життя говорять.

Але цього разу Марія була дуже стурбована. Видно було, що вона має якусь цікаву інформацію, але не знає, як її сказати.

– Ніно, я чула твій син одружився, – несміливо почала.

Ніна ледь чашку не впустила.

– Маріє, звідки у тебе така інформація? Ти щось плутаєш, напевно, – жінка почала заїкатися, а її руки – трястися.

– Я так і знала, що він тобі нічого не сказав… – Марія обійняла сусідку.

– А звідки ти знаєш? – Ніна все ще сподівалася, що все це неправда, адже не міг її єдиний син одружитися і маму рідну на весілля не покликати.

– Мені моя дочка сказала, вона в соцмережах фото бачила, Євген сам виставив. Він знав, що тебе в соцмережах немає, тому і не хвилювався.

Ніна всю ніч не спала, так її душа боліла, що словами не передати. Вона не могла збагнути, як так сталося, що син так негарно поступив. “Напевно, він мене соромиться”, – плакала Ніна в подушку, а на ранок прийняла рішення їхати за кордон.

Її ще одна сусідка, Олена, давно кликала до себе в Італію, але Ніна боялася, та зараз ця ситуація з весіллям сина так її зачепила, що вона вирішила їхати.

Сину вона нічого не сказала, поїхала і номер телефону змінила. А Марію попросила, щоб та при нагоді йому написала повідомлення.

Не було Ніни вдома два роки. Скучила вона дуже за домом, тому вирішила їхати у відпустку. Та найбільше Ніна хотіла побачити сина.

Від Марії, з якою вона весь цей час спілкувалася по телефону, вона дізналася, що Євген з дружиною в їхнє містечко повернулися, зняли квартиру і живуть собі. Марія навіть адресу Євгена для неї дізналася.

Коли Євген відчинив двері і побачив маму на порозі, він спочатку розгубився, а потім із словами “Пробач, рідненька”, кинувся її обіймати.

На шум вийшла і невістка, вона відразу зрозуміла, що приїхала свекруха, і стала запрошувати маму на кухню, бо якраз приготувала обід.

– Мамо, я знаю, що ти образилася. Пробач, я не хотів. Просто я думав, що весілля молодіжне і тобі з нами буде не цікаво. До того ж, я хвилювався, що ти переживатимеш, що не маєш грошей, щоб подарувати мені гідний подарунок. Я не хотів тебе образити, швидше навпаки, захистити. Ми з Наталкою збиралися відразу після весілля їхати до тебе, – виправдовувався Євген.

Говорив син так щиро, що Ніна йому повірила. Вона дивилася на невістку, і про себе відзначила, що син зробив гарний вибір – дівчина хороша, приємна, людяна, і видно, що Євгена вона дуже любить.

Побула Ніна у сина трохи, а потім попросила, щоб він її додому відвіз. А по дорозі запросила їх до себе в гості на наступний день.

Євген з Наталею були ошелешені, коли мама поставила на стіл перед ними згорток, в якому було 20 тисяч доларів.

– Ось, синку, візьми. Я знаю, що цього поки що не вистачить на квартиру, але на перший внесок буде. А далі я повернуся в Італію, і за рік-два ми сплатимо решту, – сказала Ніна.

– Мамо, я не можу у тебе взяти ці гроші, – став відмовлятися Євген. Йому було дуже соромно перед мамою.

Ніна посміхнулася.

– Ти думаєш, я їх для себе заробляла? У мене квартира є, мені вистачить. А ви молоді, вам треба жити.

– Мамо, а у нас з Наталкою для тебе новина є. Ти скоро станеш бабусею.

– Діточки мої, яка ж я рада за вас. Тепер у мене ще більший стимул з’явився вам допомагати. А знаєте що, переїжджайте поки у мою квартиру, вона і так пустує, а вам не треба буде на оренду витрачатися, – сказала Ніна.

Вона була щаслива як ніколи, бо почувалася важливою і потрібною своїм дітям. А батькам більшого і не треба.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Джерело