Катерина народилася, без батька. Її мама була красуня, наречені так і ходили за нею, але раптом пішли чутки, що вона сплуталася з одруженим. Та ще в нього троє дітей, одружитися не обіцяв, своя сім’я, дітей не залише, але як би там не було, народила вона Катрусю.

Катрусі ледве виповнилося два місяці, як батька її так званого, не стало. А через деякий час тяжко занедужала мама і також пішла.

Залишилася дворічна Катруся з дідом Іваном. Вона підростала такою ж спритною і тямущою дівчинкою, як колись її мама, дуже на неї схожа, красуня. А ось характером і норовом вдалася не в матір, була інша: серйозна, до хлопців ставилася з недовірою.

Дід Іван плів кошики, не міг просто так сидіти без діла, потім продавав на ринку. Було в нього багато своїх клієнтів, попит на його кошик був.

У молодості Катя мріяла вийти заміж, малюючи собі собі майбутнього чоловіка, як красивого, міцного парубка. Але женихи Катю обходили стороною, аж надто серйозна, не по роках, вона була. Ось і закріпилася за нею слава недоторканної. Знаючи її характер, хлопці навіть не намагалися час на неї витрачати, довкола багато інших красунь.

Але одного разу зустріла Катя чоловіка, закохалася, відвіз він її до іншого міста. Народилася донька у них. Але минуло майже три роки їхнього щастя, не стало її чоловік красеня. Сумувала сильно Катерина, тяжко переносила цю біду, потім поїхала до себе. Дід Іван тепер доглядав правнучку, Катерина працювала фельдшером.

Ішов час, донька Катерини підростала, заміж вона більше не збиралася, була така ж неприступна до всіх, хто намагався залицятися до неї. Катерина виховувала доньку в своєму дусі, серйозною та добропорядною. Донька росла, закінчила школу, поїхала вчитися в інститут у Київ, та там і залишилася, зібралася заміж.

Катя у свої сорок п’ять років справжня красуня. Діда Івана поховала і залишилася сама в хаті. Робота, будинок, життя її одноманітне. Наприкінці серпня вирішила у вихідний сходити на ринок, дещо подивитися та прикупити. Проходячи між рядами з овочами, почула шум і галас в рядах, де торгували різноманітною випічкою, жінки-продавщиці галасували і когось виставляли з ринку.

Катя побачила якогось хлопця, з яким сварилися продавщиці, він відійшов від них, і пробіг повз Катерину, але тут йому перегородили шлях троє чоловіків. Один із них зупинив його і вже хотів дати прочухана. Катя втрутилася:

– Не смій!

Поки чоловіки розгублено дивилися на цю гарну жінку, вона взяла хлопця за руку і рішуче попрямувала з ним до воріт на вихід із ринку. Коли відійшли трохи далі, вони зупинилися, і, дивлячись у його очі, Катя запитала:

– Ну що? Давай розповідай, чому ти це робиш? Ти знаєш, що це неправильно, нечесно?

– Знаю, але я не для себе, – ледве чутно говорив хлопчик, на вигляд років одинадцяти.

– Я для брата. Він нездужає.

– А мама, тато є? Як звуть тебе?

– Ні нікого, я та брат Вітя. А звуть мене Денис.

– А живете де? – Запитувала Катя.

– Там у приватному секторі у будинку батьків.

– Ходімо, – не дослухавши Дениса, повела його за руку.

Катя купила товарів, і вони попрямували до автобусної зупинки, так як до приватного сектора далеко від центрального ринку. Коли підійшли до будинку, Катерига відзначила про себе, що будинок доглянутий, у дворі теж чисто, і увійшовши до будинку здивувалася, чистота й порядок. Цей хлопчик зовсім не вписувався в цей порядок.

– Нічого собі! Який тут у вас порядок. Хто це так доглядає будинок, якщо ви удвох з братом живете?

З іншої кімнати почувся голос:

– Денисе, з ким це ти? Приніс хліба та молока?

Катя увійшла до кімнати і зупинилася. Вона думала, що Денис живе з молодшим братом, а на дивані лежав симпатичний чоловік із чорними кучерями та величезними чорними очима. Він мовчки й здивовано дивився на Катерину. Обидва від подиву не знали, що й сказати.

Денис порушив тишу:

– Вітя, гроші вилетіли дорогою, не знаю де. Хотів тобі пиріг взяти на ринку, не вийшло, помітили. Катя мені допомогла.

– Я тобі скільки разів казав, щоб ти не робив цього? Із цього нічого доброго не вийде. Давайте знайомитись, я Віктор. Так вийшло, що я латав дах і трапилася біда, тепер ось пів року лежати доведеться. Ось Дениса долучаю до господарства.

Цього вечора Катя поверталася додому під враженням від знайомства з Віктором та Денисом. Виявляється, ніякі вони не брати, Денис син його друга Ігора. Одного разу Віктор був у відрядженні, його дружина та син поїхали з Ігором та його родиною на озеро. Повертаючись назад, трапилася біда, всіх не стало, крім Дениса. Це було шість років тому. Потім Віктор забрав Дениса до себе, за згодою його бабусі, та теж нездужала. Він оформив документи і з того часу так і живуть удвох, Денис вважає, що Віктор його старший брат. Чомусь сам собі так вирішив, а Віктор не проти.

З того часу Катерина мало не щодня приїжджала до них, з роботи і одразу сюди. Купувала продукти, готувала, допомагала, прала, доглядала Віктора.

Коли почалася снігова зима з хуртовиною, Катерині складніше стало добиратися до них. А Денис запропонував:

– Катю, а ти залишайся у нас, живи з нами, – він дивився на Віктора і на неї.

Віктор від радості хитав головою. Катя дивилася на Віктора, вона давно вже знала і бачила, що той закоханий, але не наважується розпочати розмову. Він теж їй небайдужий такий чорноокий красень.

– А що, Вікторе, візьмеш мене за дружину? Одружишся на мені? – ніби жартома запитала Катя. – Незручно якось просто так жити самотній жінці у чоловіків у домі.

– Катю, та я тільки про це і мрію. Просто переживав тобі зізнатися в цьому, переживаю, який із мене чоловік?

– Чому в тебе така занижена самооцінка? – здивовано спитала вона.

– Ну ось сама бачиш, я лежу, а ти така красуня, – сумно дивився на неї Віктор.

– Тобі ж невдовзі стане краще, ти в мене будеш найкращий чоловік. Так що, одружишся зі мною?

– Одружуся, ще як одружуся, – вигукнув від радості Віктор, обіймаючи Катю, а Денис від щастя та радості стрибав навколо них.

Денис давно вже бачив, як Віктор переживає від любові до неї, навіть розмовляли часто на цю тему, тому він вирішив підштовхнути Катю до розмови, і довідатися, як вона ставиться до них.

Катя всією душею полюбила Віктора та Дениса, переїхала до них, допомагала. Через деякий час Віктору стало краще. Чоловік вже працює, у них із сусідом неподалік будинку автомайстерня. Денис навчається у восьмому класі, намагається вчитися добре, не засмучує своїх рідних та близьких. Катя з Віктором щасливі, а що ще Денису потрібно, він теж купається у любові та ласці. Незабаром літо, він умовляє їх поїхати на море на машині, але Віктор сказав:

– Подивимося, як закінчиш навчальний рік, якщо погано, навіть не мрій про море.

Денис старається, вони ще не знають, що в нього за рік будуть майже всі п’ятірки, всього дві четвірки вийде з англійської та хімії. Але вперто мовчить, каже, що все гаразд. Буде Віктору та Катерині сюрприз. Ось вони будуть раді!

А ще радіє Денис, бо скоро в гості приїде дочка Катя зі своєю родиною, ото весело буде, вони вже приїжджали познайомилися, донька Каті така ж красуня, вся в матір. Він задоволений, що сім’я у них велика та дружна. А ще пишається, що це він сприяв створенню такої чудової родини.