Пророщені злаки здавна використовували в кулінарії через те, що вони легше засвоюються. Нині ж — справжній бум на мікрозелень. Адже паростками льону, гороху, редиски та інших зерняток можна додати краси буденним і святковим стравам і збагатити їх вітамінами. 

Що це таке?

“Зелені паростки мікрозелені (англ. microgreens) — це городина (не плутати з пророщеним насінням або пагонами), яку збирають одразу після того, як розвинулися сім’ядольні листки з одним комплектом справжніх листків, — читаємо у Вікіпедії. — Іноді називають мікрогрін. Продукт використовують за візуальним та смаковим компонентом, аби підвищити привабливість і смак страв за допомогою делікатних текстур та особливих смаків. Мікрозелень менша, ніж мінізелень («бейбі зелень»), а збирають її пізніше, ніж паростки. А ще відома різними кольорами та фактурами. Цей спеціальний вид зелені вживається для гарнірування салатів, супів, страв і бутербродів”. 

Мікрозелень відрізняється за розмірами залежно від сорту. Її типовий розмір становить від 25 до 40 мм у загальній довжині. Треба 2-4 тижні від закладання насіння до врожаю. Рослини з більшою довжиною маркетують як мінізелень. 

“Проростки — це пророщене насіння і, як правило, споживається як ціла рослина (корінь, насіння і стебло) залежно від виду, — читаємо на цьому ж ресурсі. — Скажімо, паростки мигдалю, гарбуза та арахісу мають кращий смак, якщо їх зібрати до появи коренів”. 

Де взяти і як виростити

Готову мікрозелень можна придбати в чотирьох крамницях Івано-Франківська або ж замовити на сайтах із доставкою. Виробники вирощують цей екологічно чистий продукт у місцевих мікрофермах закритого типу та гарантують свіжість, без довготривалого транспортування та відлежування у холодильних камерах.

Так само в спеціалізованих крамницях можна придбати насіння для пророщування вдома. Процес нескладний, тож цілком можна спробувати вже тепер, щоб зібрати врожай до Різдва та Нового Року. Й тоді можна сервірувати святковий стіл на рівні висококласних ресторанів. 

Не можна використовувати те насіння, що купуєте для звичайного городництва, бо воно може бути оброблене фунгіцидами. Якщо маєте власноруч вирощене, то ще краще. Треба врахувати терміни дозрівання і смакові якості майбутньої мікрозелені. Потрібно для пророщування запастися звичайним ґрунтом, кокосовим субстратом, агроватою або спеціальним поливним волокном. Купуємо ємність із дренажними отворами або застосовуємо пластикові упаковки від печива тощо. Може бути й низенький ящик для вирощування розсади. 

“Найпопулярнішим для мікрозелені є насіння брокколі, гірчиці, гороху, крес-салату, люцерни, редиски, руколи тасоняшника, — дізнаємося на сайті megavita.com.ua. — Можна використати те ж насіння, що й для вирощування трав, овочів та їстівних квітів. Єдина відмінність — його збирають до того, як стануть дорослими рослинами. Насіння повинно мати високий рівень схожості, адже від цього залежить швидкість і відсоток його проростання. Мікрогрін можна вирощувати на підвіконні і завжди мати свіжу зелень”. 

Отож усе необхідне маємо. Приступаємо до самого процесу. Насіння викладаємо на субстрат у ємності. Зволожувати краще до закладання насіння. Для створення мікроклімату (такого собі парникового ефекту) накриваємо і ставимо в тепле місце. Далі переносимо на добре освітлене підвіконня. І чекаємо результату. 

“Їстівна молода городина, якщо це мікрозелень, має єдине центральне стебло, зрізане трохи вище лінії ґрунту під час збирання врожаю. Вона має повністю розвинене листя сім’ядолі і, зазвичай, одну пару дуже маленьких, частково розвинених справжніх листків, — читаємо пояснення у Вікіпедії. — Середній термін дозрівання для більшості мікрозелені становить 10-14 днів від посіву до врожаю”.

Поживні властивості мікрозелені добре досліджені. Приміром, із насіння червоної капусти виходить продукт із найбільшим вмістом вітаміну С. А загалом ключовими поживними речовинами в сім’ядолях є аскорбінова кислота (вітамін С), токофероли (вітамін Е), філохінон (вітамін К), бета-каротин (попередник вітаміну А) та інші каротиноїди.

“Серед 25 випробуваних видів мікрозелені червона капуста, кінза, червоний амарант і зелений дайкон мали найвищі концентрації вітаміну С, каротиноїдів, вітаміну К і вітаміну Е відповідно. Загалом мікрозелень містить вітамінів і каротиноїдів приблизно вп’ятеро більше, ніж зрілі екземпляри цих рослин, що свідчить про те, що мікрозелень варта того, щоб споживати її свіжою”, — зазначають у Вікіпедії.

Користь пророщених зернових

На початку ми згадували пророщені зерна. Дослідники стверджують, що під час цього процесу відбувається розщеплення частини крохмалю, а це робить відсоток поживних речовин вищим. Отож і засвоюються легше. 

“Коли настає час проростати, насінина виділяє ферменти, які починають розщеплювати поживні речовини на будівельні блоки, що допомагають їй перетворитися на рослину. Саме ці ферменти виконують частину травлення за людину, — читаємо на сайті apollo.online. — Пророщені зерна пшениці містять кальцій, калій, хром, мідь, кремній, селен, цинк, залізо, йод, вітаміни B5, E, C, D, P, фолієву кислоту. Під час проростання вміст усіх цих елементів у зерні значно зростає. Це пов’язано з тим, що в період активного росту зерно пшениці синтезує запасні поживні речовини, і вони переходять в активнішу форму”. 

А ще пророщене зерно дає відчуття ситості на доволі великий період, що допомагає в дієтах на схуднення. Його можна їсти як окрему страву або додавати до супів, каш чи салатів. А ще подрібнені в блендері, в поєднанні із сушеницею чи замороженими фруктами, можуть стати основою для вітамінних коктейлів. Єдине застереження: таке зерно не можна нагрівати. 

Отож варто урізноманітнити свій раціон такими рослинними цікавинками. Бо якість нашого харчування залежить не тільки від його калорійності та поживності. Органолептичні показники, тобто візуальне сприйняття, так само важливе і додає насолоди. Смачного!   

Людмила Стражник. Фото авторки.

Читайте нас у тг