Я розуміла, чому мій чоловік так про матір піклується, але от чого він ще й про сестру не забуває – це для мене була загадка. Якби він менше заробляв, то я б йому мала що сказати, проте, він встигав всюди. Яким же було моє здивування, коли раптом він став чинити так, як я давно мріяла, наче думки мої читав!
У Олега з сестрою Софією велика різниця у віці, десять років, тому він вважався завжди старшим братом, відповідальним за неї, мав всюди брати її з собою, навіть на дитячі забави, бо ж батьки працювали. Коли ж батька раптово не стало, то він вже себе чомусь вважав головою родини.
Хто міг п’ятнадцятирічному хлопчику таке в голову вкласти – я не знаю. Але Олег запевнив матір, що не піде вчитися, а вступить в училище і буде трактористом. Добре, що моя свекруха наполягла на тому аби син здобув освіту і мав більше можливостей в житті, ніж він.
Загалом свекруха моя непогана людина, в моє життя не лізе, онуків любить, а те, що всі свої кошти віддає доньці, то я не здивована.
Софія з тих дітей, які мали все на що тицяли пальчиком і байдуже, яким чином це справджується. Свекруха працювала на двох роботах, навіть вдома шила на замовлення чи не до ранку аби у її донечки все було.
Згодом Софія з материної шиї плавно перекочувала на шию до свого чоловіка. привела на світ дитину і була певна, що тепер може просто лежати і нічого не робити.
Яким же було її здивування, коли чоловік її з квартири й попросив, а вона тоді до Олега, мовляв, нема де жити.
Олег хороший юрист і вибив їй добру компенсацію, але все одно Софія квартиру орендувала і те й робила, що всім жалілася на своє життя. коли ж я їй запропонувала щось зі свого старого одягу, раз вона так бідує, то вона більше зі мню не розмовляє. Отак.
І отак мій чоловік помагав матері в селі і з будинком, і з дровами. З ремонтами, давав пристойну суму Софії і свою родину теж не забував. Так ми роки жили і я не раз казала чоловікові, що я теж беру участь в утриманні
Софії, адже я теж працюю, вкладаю гроші і нашу родину, то хай собі Олег не думає, що віддає з надлишку.
І ось поїхали ми на свекрушине сімдесятиліття. Замовили гарний торт, купили квіти, навіть деякі частування купили, по дорозі й по Софію повернули, бо вона ж не буде в сільському автобусі їхати.
І отак вже святкуємо, вся родина зібралася, а Олег і каже промову.
– Мамо, тут зараз гарний стіл. А я пам’ятаю, як у нас із солодощів були горішки на цукрі перепаленому, які ви пекли нам, щоб було щось солодке, як приносили з весілля в хустинці солодке, воно було злипле на купу. Але від того не менш смачне. Ви завжди віддавали нам все найкраще і я вам за те дуже дякую, бо все, що я маю, то завдяки вам.
Свекруха в сльози, всі плескають, а Софія як зиркнула на Олега.
Коли ж усі розійшлися, а ми з дітьми поїхали додому, то вона тоді матері й каже:
– Мамо, раз в Олега все є, то відпишіть мені хату. Ви ж бачите, в якій я скруті, ніяк не можу видряпатися!
– Але, доню, я ж тобі пів пенсії віддаю!, – каже мати, – Олег тобі помагає, чоловік аліменти платить.
– Мамо, вашої пенсії на один ніготь помалювати! Олег хоче аби я йому кланялася за кожну гривню. Аж розпирає його від гордості, який він хороший брат, а я хочу просто мати гроші. Як продам хату, то так і буде. Буду мати все своє!
– Але, дитино, ти не купиш за ці гроші собі хату в місті.
– Мені й не треба, я буду краще орендувати гарну квартиру і хоч поживу нормально.
– А що буде потім?
– А потім буде потім, мамо! Перепишіть на мене хату!
І ось на цю розмову й прийшов Олег, бо забув телефон і вернувся та все почув до останнього слова. А я ж нічого й не знаю і не розумію, звідки у чоловіка мені гроші на нові сережки, далі запропонував поїхати в подорож, думаю, невже порозумнів?
А тоді він і розказав, що чув ту розмову, і наче збоку подивився, і на себе, і на сестру.
– Піде нарешті на роботу, – каже мені, але от я сумніваюся.
А ви як думаєте?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.