Олена, зазвичай балакуча жінка, в той день була напрочуд мовчазною, поставивши перед своїм чоловіком тарілки з борщем і смаженою рибою, потім налила йому теплий чай.

Але Павло чудово бачив, що вона просто аж хоче щось розповісти, адже видно було, що вона ледве стримувалася, щоб не повідомити на нього якусь новину.

Поївши, Павло відсунув від себе тарілку і відразу мовив:

– Ну, говори вже, давай, я чудово бачу, що не можеш дочекатися.

– Павле, ти не повіриш мені!

– Чому? Повірю. Я в це дуже повірю, розповідай! – запевнив чоловік.

– Бабуся віддає нам свою квартиру! – сказала Олена.

– Бабуся Ніна? Двокімнатна квартира її? – здивувався Павло.

– Так! Моя бабуся переїжджає до моїх мами й тата, а квартиру віддає нам.

Павло і Олена одружилися два роки тому. Батьки Олени відразу ж запропонували їм пожити у них:

– У нас простора три кімнати, місця достатньо буде усім, а тим часом ви почнете збирати на власне житло, – пояснювала мати Олени.

Павло вважав це досить таки розумною пропозицією, тим паче, що у нього були прекрасні стосунки з майбутнім тестем: обидва вони мали однакову. за фахом, освіту, любили ходити ра рибалку, тому завжди знаходили собі цікаву тему для спільної розмови.

Але сама Олена була категорично проти цього, щоб жити з батьками. Вона добре знала характер власної мами: якби вона й далі жила з власною мамою, то б Олена ніколи б не стала господинею, адже мама її звикла усіма командувати, скрізь бути головною і вимагат, щоб все вдома робилося так, як вона вважає за потрібне.

Тому молода подружня пара стали жити окремо в орендованій квартирі. Обоє вони працювали, тому грошей вистачало на все необхідне.

Але два місяці тому Олена порадувала Павла, повідомивши йому про швидке поповнення їх сімейства, а потім вони задумалися над тим, як спланувати свій сімейний бюджет на найближчі три роки.

Так що новина про двокімнатну квартиру, за яку не потрібно платити нічого, крім комунальних платежів, прийшла якраз дуже вчасно.

– Оленко! Це, звісно, дуже добре, але є те, що мене турбує, – задумливо сказав Павло.

– Цікаво що саме? Зараз ми живемо в однокімнатній квартирі, а там буде двокімнатна. Це чуже житло, а то буде наше власне і не потрібно буде багато грошей віддавати за оренду. Ця квартира хоч і чиста та нормальна, адже власники цієї квартири вже не перший рік здають її в оренду і ремонт тут суто косметичний. А в квартирі моєї бабусі мій тато зі своїм рідним братом зробили дуже гарний ремонт два роки тому – поміняли там всі труби старі та сантехніку, поклеїли шпалери і встановили нові вхідні двері. Що тобі не подобається ще, я не розумію? – запитала Олена в чоловіка.

– Твоїй мамі потрібно більше години, щоб дістатися до цієї квартири, де ми зараз живемо. А бабусина квартира в пішій доступності від тещі. Боюся, що ми з тобою будемо бачити твою маму у себе вдома набагато частіше, ніж нам того хотілося б, – пояснив Олені її чоловік.

– Я не думаю, що це така проблема велика зараз і головна, головне, що тепер нам не потрібно буде турбуватися про те, за що купити коляску та ліжечко. А можна відразу зробити дитячу в одній кімнаті.

Звичайно, молоде подружжя переїхало. Спочатку мама Олени не так часто з’являлася в квартирі своєї дочки та зятя, але коли Олена вже збиралася в лікарню, мама її сказала:

– Як тільки Олена з дитятком випишуться, я візьму на роботі двотижневу відпустку та переїду до вас. У дитячій постелимо матрац я буду спати на ньому та сама вставати до онука.

– Мамо, не кажи таке щось нерозумне, – відповіла донька. – Спочатку ми поставимо ліжко нашої дитини в нашій кімнаті. Я збираюся всю себе спочатку присвятити дитині, тому мені не потрібна твоя допомога, я справлюся поки сама. Якщо ти зможеш приїхати до нас на перші два-три дні, щоб разом викупати малюка, я тобі буду безмежно вдячна. А так ми впораємося з Павлом самі.

Звичайно, мати образилася на доньку, але намагалася цього не показувати їй. А вдома вона все одно розказала чоловікові. Ще й скаржитися стала:

– Це все Павло винен, який налаштовує Олену проти мене. Він живе на всьому готовому, і навіть висловлює невдоволення.

– Про що ти говориш? Наш зять нормальна людина, я з ним завжди спільну мову знаходжу і нічого недоброго про нього сказати не можу. І заробляє він добре, і допомагає Олені. Що тобі не подобається? – сердито сказав чоловік.

Мати промовчала. Але через деякий час, коли Олена з маленьким синочком вже були вдома, вона знову поскаржилася чоловікові на зятя:

– Зять просто сьогодні вигнав мене з квартири моєї матері.

– Як же так сталося?

– Я прийшла до них, думала взяти онучка і піти з ним погуляти. Я прийшла: Олени не було вдома, виявилося, що вона пішла до якоїсь своєї подруги, яка близько живе. А Павло сидить за комп’ютером. Я йому кажу: “Одягни онука, я піду з ним погуляти”. А зять відразу сказав, що у них режим, дитина спить, і будити його він не збирається. І навіщо його будити? Одягатися можна спокійно, навіть коли немовля спить, і навіть якщо він прокинеться, то швидко знову засне на вулиці. Загалом, онука він мені так і не дав. Він подзвонив доньці і сказав, щоб вона повернулася додому. І так все це ввічливо, з посмішкою. Я обурена таким ставленням. Я його таким ніколи не бачила.

– А ти туди рідше ходи, а то й не таке побачиш! – батько усміхнувся. – Ти, мамо, у них дуже частий гість, незваний. Нехай вони впораються самі. При необхідності, самі тобі зателефонують.

Коли Олена повернулася додому, Павло сказав, що мама знову прийшла, і поклав перед дружиною аркуш паперу.

– Що це? – поцікавилася Олена.

– А це я записував скільки разів твоя мама приходила до нас і з якої причини. В цьому місяці тільки вона була у нас багато разів.

– А скільки?

– Двадцять. Постійно приходе і каже, що вже пора прикорм дитині давати, то скаржиться, мовляв, наш син не вміє того, що син її подруги. То до фахівців його потрібно водити, бо з ним щось не те, то він мало вагу набирає, то погано спить, то не так їсть. Потім вона чомусь вирішила, що ми годуємо нашого сина не правильно – годувати треба не 7-8 разів на день, як годуєш ти, а не більше п’яти. І так далі. Я вже мовчу про те, що вона постійно незадоволена мною, каже, що я не вдячний і на все готове прийшов. Що я мало заробляю, бо в її подруги зять, мій одноліток, вже й квартиру власну має і на дороге авто сам заробив. І все це приходе і розказує тут нам своє невдоволення. Твій тато людина добра та спокійна, а от від мами твоєї я вже втомився дуже.

– Павле, не звертай уваги. Мама так про нас піклується, така вже вона. нічого не вдієш, – намагалася заспокоїти чоловіка Олена.

– Я б не звертав уваги, якби вона не розповіла нашим спільним знайомим про подробиці нашого сімейного життя і не сказала їм, що якби не вона, ми б самі не впоралися, бо я геть недобрий чоловік і сиджу на готовому лише. Знаєте, це якось неприємно чути, – сказав Павло.

– Невже вона так каже? – Олен йому не повірила.

– А ти подзвони до наших сусідів і запитай, вони мене зустрічали на днях, все розповіли, сказали, що їм шкода, що теща такі недобрі плітки розпускає про мене, коли вони самі бачать, як я стараюся для сім’ї.

Після сусідами, Олена на наступний день прийшла до батьків та попросила маму не приходити до них в квартиру протягом місяця, навіть до онука навідуватися не потрібно.

– Тато може приїжджати до нас скільки захоче, а от ти, краще не ходи, – сказала Олена. – А ти, мамо, подумай добре, чи варто їй вносити розбрат в нашу сім’ю і розносити плітки про мого чоловіка

– Це все Павло! – не вгавала мати, коли дочка пішла. – Якби він її не накрутив, вона б ніколи так не говорила з рідною матір’ю! Він живе у мене в квартирі, і він забороняє мені туди приходити! Але нічого! Я йому ще покажу!

А через тиждень Павло повідомив Олені, що йому запропонували поїхати в відрядження у Лівів, його фірма туди один відділ переміщає і запропонували йому там попрацювати років 2.

– Поки ти в декреті, немає проблем, а потім ми щось придумаємо, – сказав Павло своїй дружині.

– А як же бабусина квартира? Нам тут так добре, вже знайомих маємо багато? – запитала Олена.

– Втомився я від такого життя, та й на час відрядження нам квартиру фірма надасть. А за 2 роки трохи відкладемо грошей і купимо квартиру власну, у нас буде на перший внесок. І за цей час ми все одно накопичимо на те, що вже маємо, і купимо своє.

– Невдячний! – поскаржилася теща Павла своїм знайомим. – Я все за них зробила: навіть квартиру надала – живіть, кажу. І вони покинули батьків вже немолодих і поїхали кудись далеко. Це все Павло! Сама Олена цього б не зробила ніколи, це все її невдячний чоловік!

А ви як гадаєте, варто було тако залишати все і їхати далеко, в інше місто, не знати чи буде там добре з малою дитиною? Чи краще було відразу поставити матір на місце а не підбирати слова, адже вона по-доброму не розуміє?