Надя розійшлася з Максимом раптово. Вона якось прийшла з роботи раніше, відчинила двері в квартиру і побачила в коридорі… чужі жіночі туфельки.

Вона так і застигла на порозі з пакетами продуктів в руках. Ще не вірячи у те, що це відбувається з нею, Надія пройшла у спальню і побачила їх – її Максима і свою подругу Олену…

З Максимом вони розійшлися, з подругою вона звісно більше не спілкувалася і довгий час надя не хотіла з кимось знайомитися.

Та якось її сестра Іринка порадила:

-А ти познайомся з кимось в інтернеті, дуже допомагає відволіктися, а там Бог його знає, раптом пощастить…

І Надя наважилася. Завела сторінку, фотографію розміщувати не стала, щоб її не дай Бог знайомі не впізнали.

І одразу отримала три листи. Двоє кавалерів одразу ж озвучили свої недвозначні наміри, і після її відмови відразу зникли.

Натомість якийсь Іван виявився дуже скромним і серйозним.

Писав серйозні речі, цікавився літературою та історією, був дуже розумний.

І Надя із задоволенням проводила з ним довгі вечори за нескінченними бесідами та дискусіями.

Так тривало приблизно півроку. Надя відійшла від розлуки з Максимом, і вже зізнавалася Івану, що готова зустрітися з ним, але кавалер не поспішав запрошувати її на побачення.

Так минуло ще кілька місяців, наближався Новий рік, і Надя сумно подумала, що знову доведеться зустрічати Новий рік одній… Ну тобто з родичами.

-А ти натякни йому, що не проти зустрітись, – порадила Іринка, яка теж переживала за сестру.

-Та він сам постійно каже, що треба якось зустрітися, – посміхнулася Надя. – І на цьому “якось” все й закінчується.

-Ну, значить, бери ініціативу в свої руки, – рішуче сказала Іринка. – Знаю я цих хлопців, з ними кашу не звариш, нерішучі вони якісь зараз. Соромляться щось вони нас, жінок… Будь сміливішою, скажи, що до Нового року вам треба неодмінно познайомитися.

-Легко сказати, – зітхнула Надя.

-Ну, як хочеш, – знизала плечима Іринка. – Сиди знову з тітками і дядьками на свята, ну чи до нас приходь з чоловіком…

І Надя наважилася, написала Івану, що вже пора їм познайомитись.

-Добре, – написав їй Іван. – Завтра субота, давай зустрінемось в кафе о шостій вечора, я буду за останнім столиком біля вікна.

Його номер телефону Надя посоромилася запитати, а сам він чомусь не запропонував.

-Ну й добре, – заспокоїла вона сама себе. – У кафе знайдемося.

Увечері наступного дня Надя, ошатна та гарна, з хвилюванням переступила поріг закладу.

Звичайно, вона дуже переживала – а раптом він зовсім їй не сподобається… Як тоді потактовніше відмовити йому?

Але на диво, за вказаним столиком сидів досить симпатичний хлопець з чашкою кави. Дівчина, червоніючи, підійшла до нього:

-Привіт, а це я!

Хлопець повільно підвівся з місця і привітно посміхнувся:

-А це я…

Він мовчки відсунув стілець поруч із собою та запропонував дівчині присісти. Замовив каву з тістечками. Й ігристе – за знайомство!

Надя не впізнавала саму себе – вона говорила безупинно, сміялася з його жартів і захоплено дивилася в його голубі очі. Вона відчувала, що він теж зачарований нею. Як чудово, що вони нарешті зустрілися!

-Спасибі тобі, Іванку, – закохано сказала Надя. – Ти мені подарував справжнісіньке свято. Ти диво!

-А ти мені, – відповів, усміхнувшись, хлопець. – Тільки чому Іван? Мене Олександр звуть…

-Але ж ти сам так представився у нашій переписці.

-У якій переписці?

-Ну як… У якій? – Надя здивовано подивилася на нього. – У нашій з тобою. Жартувати надумав? Теж мені… Жартівник!

І вона весело засміялася.

-Та ні, – хлопець м’яко посміхнувся і знизав плечима. – Навіщо мені жартувати? Я ніколи ні з ким не листувався…

Надя здивовано глянула на нього:

-Але ж ти сам… Запропонував тут зустрітися, – пролепетала вона. – Ось за цим столиком… Біля вікна.

-Але я просто прийшов сюди на каву, мені просто сумно стало, що я один напередодні свята, а з дівчатами знайомитись не вмію.

Ось друг і порадив піти в кафе: каже, а раптом станеться диво і вона прийде, та сама, твоя?

І ти справді прийшла… Я такий щасливий!

Він узяв руку здивованої дівчини і ніжно поцілував:

-Вибач, все не наважувався запитати… А як тебе звуть?

Вони весело засміялися і цілий вечір захоплено говорили про те, які ж все таки дива трапляються в житті…