– Христино, навіщо тобі стільки ковбаси? – питає чоловік у дружини, яка у свій продуктовий візочок поставила кілька видів не дешевої ковбаси. – Що ти задумала?

Дружина лише посміхнулася, і сказала, що він зрозуміє пізніше, тому поки-що нехай просто довіриться їй.

Максим, який знав, що Христина, якщо вже щось задумала, то від свого не відступиться, попрямував за нею вслід. Вони набрали повний кошик продуктів і пішли на касу.

Сума вийшла чималенька, Христина була готова до цього, тому запропонувала чоловікові, що якусь частину вона оплатить сама.

– Ми ще бабусі подарунок не купили, – нагадав Максим.

– Давай поставимо продукти у машину, а тоді повернемося і щось виберемо, – відповіла Христина.

– Але що ми їй купимо, якщо вона постійно від наших подарунків відмовляється, каже, що у неї все є, тому на неї нам не треба витрачатися? – з сумом зауважив чоловік.

– Я уже дещо придумала, ходімо.

Молоде подружжя зайшло в магазин з верхнім одягом, і Христина запропонувала купити бабусі курточку на зиму.

Максим погодився, бо знав, що його бабуся ходила в одному і тому ж пальто багато років. Так що навіть якщо вона не захоче брати подарунок, вони з Христиною її переконають, що це необхідність, а не розкіш якась.

Максим дуже любив свою бабусю, він був дуже вдячний їй за все, що вона для нього зробила. Та якби не бабуся, то він ріс би в дитячому будинку.

Батьків Максима рано не стало, хлопчику було всього 8 років. Рідних бабусь і дідусів не було, тому для нього була одна дорога – в дитячий будинок.

Але раптом з’явилася родичка, тітка Катерина, у якої своїх дітей не було. Вони з чоловіком так все життя і прожили самі.

Чоловік її не хотів брати Максима до себе, а вона його якось вмовила. Вони оформили відповідні документи, і Максим став жити з ними.

Тітка Катерина прикипіла усією душею до хлопчика, а її чоловік так і не зміг полюбити чужу дитину.

Бабуся розривалася між чоловіком і прийомним сином, завжди намагалася дати хлопчику щось краще, але так, щоб чоловік не знав.

Коли Максим підріс, він зрозумів, що Катерина багато в чому собі відмовляє, а йому все віддає.

Рекламне зображення
Одного разу чоловік тітки Катерини приніс додому шматок дуже дорогої копченої ковбаси. Поділив його на дві частини, і сказав, що це на них двох.

– Це тобі, Катерино. І спробуй лише хлопцю віддати. Сама швиденько з’їш, – каже.

Катерина при чоловікові зробила вигляд, що саме так і збирається зробити, але насправді приховала ковбасу, і коли чоловік був на роботі, вона всю її віддала малому Максимку, який з’їв все з задоволенням.

А Катерині дістався тільки запах. Ковбасу вона дуже любила, і їла її не часто, але прийомного синочка вона любила більше. Тому вважала, що все правильно зробила.

Тоді Максим ще не зрозумів цього, бо був занадто малий. Але згодом, коли виріс, він не раз бачив, як бабуся відмовляється від багатьох речей, аби лише у нього все було.

Тепер, коли Максим виріс, одружився, і сам заробляє гроші, він хотів би віддячити бабусі за все те добро, яке вона для нього зробила. Та бабуся вперто відмовляється, вона каже, що у неї є город, тому у неї все є, а молодим самим гроші потрібні, вони лише починають своє життя.

Та невістка вирішила перехитрити бабусю. Вони приїхали до неї без попередження і з подарунками, але подали все це не як те, що вони подарунки привезли, а як те, що вони приїхали її провідати.

– Бабусю, з понеділка вже дощі передають. Ось, приміряйте курточку, вона і на дощ, і на сніг підійде. Ви ж такої ще не маєте? – каже, і вже допомагає щасливій бабусі приміряти обновку.

А поки Катерина дивилася у дзеркало, Христина накрила по мінімуму стіл з тих продуктів, що вони привезли.

– Бабусю, з вас чай, – каже.

З’їли по дві канапки, а далі розцілували бабусю і сказали, що вони поїхали, бо у них ще є справи. Всі продукти Христина швидко склала в холодильник, а на видному місці поставила ті кілька видів смачнезних ковбас.

– Оце ти молодець, швидко справу провернула, я б до такого не здогадався, – каже в машині Максим.

– Ну ти ж сам розповідав, що твоя бабуся дуже любить ковбасу, – посміхається Христина. – А цих запасів їй вистачить мінімум на тиждень, а далі ми ще щось придумаємо.

Максим лагідно подивився на свою дружину, і подумав, як же Господь його любить, що нагородив його і такою хорошою бабусею, і такою чудовою дружиною.

А Катерина ще довго чудувалася з того, яку ж смачну ковбасу зараз роблять, такої доброї вона ще не куштувала…