– Орино, ти вдома? – щойно Ігор увійшов у квартиру, він почав одразу ж дивитися на всі боки і шукати очима дружину. – Люба!

– Що? Ти чого розкричався?

– У мене до тебе серйозна розмова, – чоловік поманив дружину у вітальню. – Знаєш, що мені сьогодні Марк розповів?

– Звідки ж мені знати?

– Я зустрів чоловіка твоєї сестри на заводі в їдальні. Він мені по секрету повідав, що твоя мама хоче переписати сільський будинок на Олену. Уявляєш? Наче тебе в їхній родині не існує!

– А, ти про це, – зітхнула Орина. – Та я вже в курсі. Мама мені ще півроку тому про своє рішення говорила.

– Як? – Ігор обурено подивився на дружину. – І ти з цим згодна? Взагалі-то, ви обидві маєте однакові права на цю нерухомість. Чому вона Олені-то тільки дістається?

– Любий, ти що, не знаєш мою маму? Вона з моєї сестрички все життя пилинки здувала, а до мене завжди ставилася з холодом. Будинок вона перепише на молодшу доньку, тому що вона улюблена… Я вже до цього звикла, але, мабуть, тобі все це в новинку.

– Звісно, в новинку. Мене з братом мама завжди однаково любила. І це, я вважаю, правильно.

– Згодна, але переконувати матір я не збираюся. Якщо їй так хочеться відписати будинок у селі Олені, то хай так і буде.

– Орино, ну так же справи не робляться, – засмучено видав Ігор. – Зараз Марина Вікторівна їй будинок подарує, а потім і свою трикімнатну квартиру перепише. Тебе це не бентежить?

– Звичайно, бентежить, Ігорю! – розлютилася жінка. – А що я зроблю?! Піду і скажу матері, щоб вона зі мною так не чинила? Це буде просто струс повітря! Мені й самій уся ця історія з майном не подобається. Тож, давай, не роби мені ще гірше.

– А якщо ти з Оленою поговориш? У тебе ж із сестрою нормальні стосунки? Скажи їй, що буде справедливо, якщо ви будинок порівну поділите.

– У нас із нею добрі стосунки доти, доки справа не стосується грошей. Щойно виникає матеріальне питання, Олена одразу ж починає вважати мене ворогом народу. Тож твоя ідея з переговорами заздалегідь провальна.

Ігор не став і далі наполягати на своєму. Він, звісно, був обурений усією цією ситуацією, але, на жаль, вплинути на неї ніяк не міг.

Чоловік прожив з Ориною вже багато років. Коли вони познайомилися, сестричка дружини була ще студенткою і вчилася в коледжі. Ще тоді Ігор зрозумів, що Орина в сім’ї тестя і тещі була нелюбимою дочкою. Батьки двох сестер завжди виділяли тільки молодшу. Олена була для них ідеальною, а Орина була дівчинкою для “биття”.

На останню батьки звалювали лише проблеми, а першу тільки балували.
Коли Олена закінчила коледж і зібралася заміж за Марка, її батьки дуже раділи. На відміну від старшого зятя, який працював на заводі інженером, хлопець коханої доньки був заступником начальника на цьому ж підприємстві. Ігор досі пам’ятав, як випадково підслухав розмову Марини Вікторівни з одним із гостей на весіллі Олени та Марка:

– Усе-таки добре мати не одну дитину, а двох. Якщо перша розчарує, то друга точно не підкачає.

Тоді ця репліка дуже не сподобалася Ігорю, але він не став особливо загострювати на ній уваги.

Усі наступні роки Ігор постійно спостерігав, як тесть і теща допомагали одній доньці, а допомогу просили тільки в іншої. Зрештою він, як і Орина, змирився з такою несправедливістю. Тим паче що у двох сестер стосунки були хорошими. Вони часто спілкувалися і практично ніколи не сварилися.

Дружина Ігоря не скандалила і зі своїми батьками. Незважаючи на явну турботу про молодшу доньку, Марина Вікторівна з чоловіком рідко критикували Орину відкрито. Тому до певного часу чоловік не влазив у сім’ю подружжя зі своїми порадами. Але все змінилося того дня, коли Марк похвалився Ігорю, що у нього з дружиною скоро буде своя дача.

Після цієї новини чоловік Орини два тижні ходив як у воду опущений. Чоловік розумів, що особисто він не мав жодного стосунку до сільського будинку тестя і тещі. Але і Марк був таким же безправним зятем, хоча тепер обставини змінилися. Ба більше, у Марка було більше можливостей і заробляв він, на відміну від Ігоря, дуже непогано.

У молодої сім’ї була квартира, тоді як Орися з Ігорем тулилися в орендованій квартирці, тільки мріючи купити своє житло.

Ця ситуація довго не давала спокою Ігорю, він думав, як допомогти дружині відновити справедливість. І в нього це вдалося, щоправда, зовсім випадково.

Під Новий рік Ігор завершив складний проєкт на роботі і вирішив відсвяткувати цю справу з колегами. Після зміни кілька чоловіків вирушили в бар. У якийсь момент Ігор покинув веселу компанію і рушив у бік вбиральні. Проходячи повз столики, Ігор помітив хлопця і дівчину, які мило спілкувалися, при цьому хлопець обіймав кохану.

Ігор одразу впізнав Олену. Він був украй здивований, що родичі прийшли посидіти в такий галасливий заклад. Зазвичай вони вважали за краще відпочивати у всяких кафе і ресторанах.

Чоловік вирішив підійти і привітатися з сестрою дружини та її чоловіком. Але щойно він попрямував у їхній бік, як зрозумів, що Олена усамітнилася не з Марком, а з якимось іншим хлопцем.

– Оце так… – пробурмотів Ігор і присів біля стійки. Кілька хвилин він спостерігав за молодими людьми і був переконаний, що ця інтрижка між ними не проста випадковість.

Втомившись грати в детектива, чоловік зняв закоханих на відео, а потім встав і підійшов до їхнього столика.

– Привіт, Олено – сказав Ігор. Побачивши родича, Олена завмерла в жаху. – Не очікував тебе тут побачити. Але я радий, що ми зустрілися.

Не дочекавшись відповіді від сестри дружини, Ігор розвернувся і пішов до вбиральні. Коли він повернувся в зал, ні Олени, ні її хлопця там уже не було.

Всю ніч Ігор ворочався і не міг зімкнути очей. Він не знав, як вчинити з тією інформацією, якою володів. Розповідати про неї Орині чоловік не хотів. Та точно б стала на захист сестрички і попросила б не лізти в чужі стосунки. Але чоловіча солідарність Ігоря виявилася сильнішою. Він набрався сміливості і вирішив розкрити таємницю Марку.

Наступний день був вихідним. Побачити чоловіка Олени на заводі Ігор не міг. Він вирішив зателефонувати йому і призначити зустріч. Однак телефон Марка взяв не господар, а його дружина.

– Ігоре? – насторожено запитала Олена. – Марк пішов у магазин. Що ти хотів?

– Ем, – зам’явся чоловік. Він зрозумів, що Олена його розкусила, але зізнаватися все одно не хотів. – Якось Марк забирав у мене дриль. Він мені сьогодні потрібен…

– Слухай, ми вже дорослі люди. Давай, не будемо ходити навкруги. Те, що ти вчора побачив у барі, не зовсім красиво. Але Марка я люблю, і розлучатися з ним не збираюся. Тож, дуже тебе прошу, не розповідай йому про всю цю ситуацію, – попросила Олена.

– Ну… – протягнув Ігор. Він хотів знову щось пробурмотіти про дриль, однак Олена його перебила:

– Я знаю, що ти був обурений через будиночок у селі, тому пропоную тобі обмін. Ти зберігаєш мовчання, а ми з Ориною ділимо цю нерухомість порівну. Як ти на це дивишся?

Такого повороту подій Ігор не очікував. Шантажувати Олену в нього не було і в думках. Але якщо вона сама запропонувала такий варіант, то чоловік був не проти.

– Добре, я згоден, – коротко відповів Ігор і тут же забув про свою чоловічу солідарність.
Ця розмова між ними назавжди залишилася потай.

Коли Марина Вікторівна зібрала всі документи і хотіла переписати заміський будинок на улюблену доньку, Олена раптом висловила думку проти цього.

– Мамо, якось несправедливо виходить. На цей будиночок маю право не тільки я, а Орина. Давай, розділимо його порівну? Потім ми з нею самі вирішимо, що робити з цією нерухомістю. Будемо або продавати її, або по черзі їздити туди на відпочинок.

– Ти впевнена в цьому? – здивувалася жінка. Раніше молодша донька ніколи нічим не ділилася зі старшою.

– Абсолютно!

– Яка ж ти в мене хороша! – усміхнулася Марина Вікторівна.

Коли Орина дізналася, що будинок у селі переписали не тільки на Олену, а й на неї, вона була здивована і щаслива. Жінка подумала, що мати і сестра все-таки вирішили не чинити з нею так підло.

Минуло кілька років. Будинок продали, і гроші розділили. Орина з Ігорем нарешті купили своє житло, але грошей вистачило тільки на маленьку квартиру.

Ігор знову був незадоволений тим, що в Марка й Олени все краще, ніж у них. Він сказав про це тещі, і вона раптом заговорила про заповіт. Марина Вікторівна раптово сказала, що квартиру вона розділить навпіл. Ситуація ускладнилася раптовим відходом батька сестер, і теща була твердо налаштована писати заповіт.

– Ви обидві мої доньки, невідомо скільки мені залишилося, але питання зі спадщиною я хочу вирішити зараз,- заявила вона.

Олена тоді була дуже обурена:

– Ти ж обіцяла, що залишиш цю нерухомість тільки мені!

– Доню, але ж ти сама говорила, що це несправедливо. Ви обидві мої. Орині потрібно квартиру побільше, у них з Ігорем діти, потім онуки будуть. А у вас із Марком досі нікого… От я й подумала, що квартиру теж треба розділити. Хіба ні?

– Ні! – промуркотіла Олена.
Її роман, життя на дві сім’ї, переживав не найкращі часи: “другий” коханий тиснув на неї, наполягаючи, щоб вона пішла від чоловіка. Але куди? Квартири в чоловіка не було…

Але незважаючи на те, що Олено була проти поділу майна, вона нічого не змогла зробити. Заповіт був складений і не підлягав оскарженню.

З Марком Олена все-таки розлучилася. Одного чудового дня чоловік особисто застав дружину з іншим і відразу подав на розлучення. Після цього Олена поїхала жити в інше місто. Втім, Олена розуміла: у цій ситуації була тільки її вина.

Із сестрою вона практично перестала спілкуватися. Олена так і не змирилася з тим, що сама зглупила і буквально піднесла Ігорю дорогу нерухомість на блюдечку.

Орина про це так нічого і не дізналася. Усе життя жінка вважала, що її мати любила своїх дітей однаково, хоч ніколи цього і не демонструвала