– Ти мені заздриш, тому і так говориш, – каже Надія своїй сестрі, яка щосили намагалася привести її до тями і пояснити, що треба змиритися з тим, що чоловік її кинув.

– Надійко, моя донька відпочивала у Туреччині, і бачила там твого Мурата. Він був не один. Так що не плекай ілюзій, – спробувала донести важливу інформацію Олена.

Та Надія настільки була впевненою в собі і в своєму чоловікові, що вважала, що сестра їй заздрить, а тому і безсоромно зводить наклепи на її чоловіка.

Мурат поїхав у Туреччину ще рік тому, сказав що у справах. Планував там пробути максимум місяць, але потім зателефонував і сказав, що має одну вигідну справу прокрутити, грошей заробити, а тоді і повернеться.

Проте, минуло вже більше року, а чоловіка нема. Він навіть телефонувати перестав, бо все ссилався на те, що дуже зайнятий.

І Надія йому вірила, адже вони з Муратом прожили в Україні майже 20 років. Офіційно шлюб вони не оформляли, але двійко спільних дітей мають.

Познайомилася Надія з чорнооким турком коли їй було всього 18 років. Мурату тоді було майже 30. Він приїхав в Україну разом з кількома своїми друзями у справах.

Випадкова зустріч двох молодих людей набула несподіваного продовження, Мурат закохався і за два місяці зробив пропозицію – запропонував Надії переїхати у його шикарну квартиру, яку він знімав в центрі міста.

Усі родичі дівчини були проти, але вона нікого не слухала, бо теж закохалася.

– Ви хоч офіційно стосунки оформіть, як це жити на віру? – благала молоду доньку мама.

– Для любові штамп в паспорті не важливий. Мурат мене любить, а розписатися ми не можемо поки-що, бо він не має відповідних документів, – пояснила донька.

Так вони прожили 20 років. Надія була домогосподаркою, ростила двох їхніх синочків, а Мурат катався туди-сюди.

У нього в Туреччині Надія була всього 2 рази, і то на початку їхнього сімейного життя. Потім чоловік казав, що це дорого туди всім разом їздити, тому і їздив сам, але зазвичай швидко повертався.

От і цього разу він поїхав, але додому чомусь не поспішав повертатися.

Надії якось вдалося до нього додзвонитися, вона стала його розпитувати, коли він приїде, а він її ошелешив:

“Розумієш, Надійко, соромно мені повертатися. У мене голова вже геть сива, старий я став. А ти молода, красива”.

Надія тоді зовсім не розуміла, до чого він клонить. Їй 38 років, йому майже 50, бо він старший на 12 років. Але така різниця у віці у них була завжди, нічого не змінилося.

Та жінка виправдала свого чоловіка тим, що він втомився, і тому верзе казна що. Вірила, що він повернеться.

А тут влітку племінниця у Туреччину поїхала відпочивати і випадково там побачила дядька Мурата з доволі молодою супутницею. Дівчина відразу по приїзду поспішила все мамі розповісти, а та сестрі донесла цю цікаву інформацію, проте Надія не повірила жодному її слову.

Вона намагалася набрати чоловіка, але так і не змогла йому додзвонитися. Взяв він слухавку лише через кілька днів, і то від сина.

Надія вихопила слухавку і стала говорити, що вона все знає.

– От і добре. Мені менше треба буде пояснювати. Я не приїду, бо одружився тут, в Туреччині, – спокійно каже Мурат.

– Та ж ти сам казав, що ти старий і що у тебе голова сива! Як це ти одружився? – нагадала чоловікові Надія його ж слова.

– А вона мене і таким любить.

– А як же я? Як наші діти?

– Хлопці вже дорослі, не пропадуть. А якщо треба буде моєї допомоги – нехай звертаються. А ти вже якось сама мусиш жити. Твій період в моєму житті минув.

Надія поставила слухавку і гірко розплакалася. От і пойми тих чоловіків – то у нього голова сива, а то він одружився.