Ми з Ярославом разом уже 10 років. Це мій другий шлюб, і я думала, що цього разу все буде по-іншому. Я ніколи не думала, що гроші можуть стати причиною, через яку все, чого ми досягли, може просто зруйнуватися.

В це важко повірити, але ми з чоловіком майже на межі розлучення через те, що я заробляю гроші в Італії.

Ярослав – добрий чоловік, хороший господар, він багато років працював, і я була впевнена, що разом ми зможемо збудувати разом наше майбутнє.

Але моє минуле завжди переслідувало мене, і в певний момент я зрозуміла, що мені не вистачає власної фінансової незалежності.

Мій перший шлюб закінчився болісно: чоловік втягував мене у борги, через що ми ледве розплатилися з усіма кредиторами, і я подала на розлучення.

Оля, моя донька, залишилася зі мною, а колишній чоловік пішов жити до своєї матері. Тоді я поставила собі мету: більше ніколи не опинятися у такій ситуації.

Коли мені було 40, я зустріла Ярослава. Ми одружилися, і він став моєю опорою. Він був добрим, розуміючим чоловіком. Ми жили в його будинку, і, здавалося б, все йшло добре.

Його діти від першого шлюбу жили з їхньою матір’ю, а моя Оля поїхала вчитися і залишилася в гуртожитку. Через кілька років Оля отримала квартиру від бабусі, яка залишила їй спадок.

Оля одразу переїхала в свою квартиру, а я з Ярославом залишилися в його будинку.

Але з часом почало з’являтися відчуття, що я нічого не нажила в цьому житті. Ось мені майже 50 років, а майно, яке є в нашій родині, належить виключно Ярослав та його дочкам.

Я вирішила, що мені потрібно хоч якось побудувати своє майбутнє. Моя хороша подруга, яка вже кілька років працювала в Італії, купила квартиру на зароблені там гроші. І тоді я подумала: чому б і мені не спробувати?

Я не хочу залишити себе без жодних резервів на старість, а раптом щось трапиться з Ярославом? Що мені робити, якщо його дочки, не дай Бог, вирішать вигнати мене з будинку?

І так я вирішила їхати на заробітки в Італію. Ярослав не був проти. Він не відмовляв мене, навіть сказав, що якщо я хочу, то маю їхати, бо розуміє, що кожна людина повинна мати свій простір і можливість заробляти для себе. Я вирушила в Італію, і спочатку все йшло чудово.

Я влаштувалася на роботу, працювала багато, і через кілька місяців почала відкладати гроші. Я вирішила, що половину відкладених коштів передам доньці, бо вважала, що саме так і буде правильно.

Я відправляла їй гроші, адже Оля була для мене пріоритетом. Я відчувала, що, працюючи на чужині, тільки так можу допомогти і собі, і своїй дитині, та й я не дуже хотіла залежати від Ярослава.

Він хороший чоловік, але я не могла не думати про те, що в разі непередбачуваних обставин, мені краще мати власний фінансовий резерв.

І ось після року в Італії я накопичила 10 тисяч євро. Гроші зберігалися у доньки. Я була впевнена, що це правильне рішення. Та все змінилося, коли я почала відчувати відчуження від Ярослава. Він почав ображатися.

Спочатку це були дрібні зауваження, потім він взагалі не хотів зі мною говорити по телефону. Він висловлював невдоволення з приводу того, що я не відправляю гроші йому, а тільки доньці. Але ж я все одно працюю, я ж не витрачаю гроші на себе! Чому це його так образило? Я не розуміла.

Ярослав почав натякати, що якщо так і далі буде, то нам не варто жити разом. Він сказав, що на таку мою поведінку він не може дивитися, що він не відчуває себе в родині, коли я все більше віддаю гроші іншій людині, а не йому.

Я почала звинувачувати себе, думала, чи правильно я поступаю, чи справедливо це по відношенню до чоловіка.

Донька, до якої я так багато відправляла грошей, виявилася розумною і спокійною. Вона мені сказала, що все, що я роблю, правильно. І що Ярослав не має права ставити мене перед таким вибором, бо я просто хочу подбати про своє майбутнє.

Вона вірить, що мені треба зберігати незалежність. Оля нагадала мені про те, що не можна повністю покладатися на іншого. Я вдячна доньці за підтримку, але водночас я відчуваю, як між мною і Ярославом збільшується прірва.

Ярослав ображений і сердитий, він не хоче навіть чути про те, щоб я продовжувала надсилати гроші доньці. Але для мене це було ніби питання виживання.

Я працювала далеко від дому, не знаючи, що буде далі, і мені треба було мати якийсь запас, щоб почуватися безпечніше. Та все ж, зрозуміло, що гроші стали каменем спотикання в наших стосунках. І я не знаю, що робити. Як можна вийти з цієї ситуації без втрат для себе і для моїх стосунків з Ярославом?

Я відчуваю, як довір’я між нами руйнується. Ярослав не розуміє мене, а я не можу зрозуміти його реакцію. Ми так довго разом, і я не хочу, щоб усе закінчилося через гроші.

Але якщо я не буду забезпечена, якщо не буду мати своїх резервів, чи не вийду я знову в ситуацію, як з першим чоловіком, коли усе довелося починати з нуля?

Що робити в такій ситуації? Я б хотіла порад, може, хтось був у подібній ситуації. Не хочу втратити Ярослава, але я також не хочу втратити свою незалежність.

Джерело