«Я завжди в розмовах із рідними та близькими казала, що буду багатодітною мамою і що в мене голова “не працює” на одну дитину. Мабуть, Бог має гарне почуття гумору, уважно слухає, тому вийшло саме так» , – розповідає 30-річна Олена Видюк, що разом із чоловіком виховують маленьку біологічну доньку та взяли на виховання ще дев’ятьох дітей – рідних братів і сестер, створивши дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ). Тепер діти мають змогу жити разом у люблячій родині, а не в інституційному закладі чи школі-інтернаті, більшість з них мають наставників і відчувають підтримку фахівців із соціальної роботи Центру “Джерело” і ГО “Турбота В Дії».

Допомогти дітям легко, головне – бажання

Олена, якій виповнилось 30 років, родом з Вінниччини. Її чоловіку Андрію, який із Рівненської області, 23 роки. Попри вік, молоді батьки стали опорою для дев’яти дітей з однієї родини.

Спочатку Андрій волонтерив, був одним з перших, хто долучився до роботи в громадській організації “ЗD” (Давай Допоможемо Дітям), відвідував церкву, не пропускав зібрання. Згодом до організації доєдналася Олена і відтоді, як розповідає сама жінка, почався її шлях дотичності до дітей-сиріт. З освітою педагога і досвідом роботи в садочку та школі, вона дуже любила дітей, завжди всіляко їм допомагала, щоразу відвідувала дітей з навчального-реабілітаційного центру “Мрія” та ліцею “Просвіта” (донедавна школи-інтернату), проводила з ними увесь свій вільний час.

“З дітьми ми грались, сміялись, обіймались. Коли від них їхала додому, то часто просто ридала. Але не від жалості, а від того, що доводиться розлучатись. Саме тоді зрозуміла, що цих дітей я більше не залишу ніколи, і що це мій шлях – бути поруч з ними. У розмовах з рідними та близькими завжди казала, що буду багатодітною мамою і що в мене голова “не працює” на одну дитину. Мабуть, Бог має гарне почуття гумору, уважно слухає, тому вийшло саме так”, – каже Олена.

Важким періодом видався початок епідемії коронавірусу, адже всіх відправили на ізоляцію і ніяких подій та зустрічей не відбувалось. Лише згодом в організації почали проводити виїзні табори. Під час одного з них Олена і познайомилась з Андрієм.

У 2021 році вони разом пройшли навчання з наставництва, планували стати опорою для дітей з центру “Мрія”, та почалася повномасштабна війна і частину вихованців перевезли за кордон. Проте це не зупинило подружжя. Зрозумівши, що навіть за таких складних обставин можна допомагати дітям, роботу з ними не припиняли.

Олена з Андрієм одружились у березні 2022 року. У сім’ї підростає біологічна донька Юстина, якій 1 рік і 3 місяці, та ще дев’ятеро дітей, яких прийняли у сім’ю.

“Коли зрозуміли, що з наставництвом не склалось, захотіли чогось більшого. Наша керівниця бачила в нас потенціал у піклуванні про велику кількість дітей, тож ми з чоловіком подумали над створенням дитячого будинку сімейного типу. Так, було страшно. Ми хвилювалися, чи впораємось. Але поруч були ті, хто нас підтримував і підбадьорював: друзі, працівники служби у справах дітей, Центру “Джерело”, громадських організацій “Турбота В Дії” і “3D”, – веде далі Олена.

Звернувшись до міської служби у справах дітей, пара повідомила про бажання взяти саме цих дев’ятьох братів і сестер. Річ у тім, що з більшістю з них вже були знайомі, коли ті перебували у ліцеї “Просвіта”. Отримавши погодження, почали збирати документи, проходити медичні огляди і навчання. Шлях, зі слів Олени, тривав недовго – близько пів року.

Велика сім’я та велика любов і повага

Зараз у родині разом з Оленою, Андрієм та їхньою донькою Юстиною проживає дев’ятеро дітей. 8-річна Поліна, 10-річна Ярина, 11-річна Соломія, Назар, якому 12, 14-річний Ростислав та 16-річний Мирослав оселились у ДБСТ 26 жовтня. Ще троє наймолодших, а саме Левко, якому майже 3 роки, 5-річний Тихомир і 7-річний Матвій долучились у сім’ю 20 грудня. Усі діти – рідні брати та сестри. І усі – позбавлені батьківського піклування.

“Своїх батьків діти добре знають, але, на жаль, батьки не здатні піклуватись про них”, – пояснює ситуацію Олена Видюк.

Практично у перший же вечір з дітьми батьки провели вечір знайомства. За словами Олени, кожен міг поділитись думками та очікуваннями.

Практично кожен день у сім’ї гамірний і цікавий. Строгих правил тут немає, та все ж порядку просять дотримуватись. Щоранку Олена готує сніданок, Андрій будить дітей. 

Поснідавши, відводять їх до школи. По обіді діти беруться за виконання домашніх завдань або відпочивають. Якщо це вихідний день, діти можуть довше поспати. Щовечора усі стараються більше проводити часу разом: бавляться в ігри, читають біблійні історії.

Єдині правила, які прописали батьки разом з дітьми, такі: завжди і зі всіма бути щирими; підтримувати порядок; їсти на кухні; поважати один одного; проводити рефлексії; не матюкатись, не битись; діти 10+ років повинні мити за собою посуд; любити один одного. Останнє, зі слів Олени, чи не найголовніше.

“У нас є правила, але вони не строгі, бо і я, і чоловік не хочемо, щоб дім нагадував їм школу, табір чи інший заклад. Навпаки, хочемо, щоб діти почувались вільно, не боялись щось зробити чи сказати. Наприклад, прийти на кухню і поїсти кожен може тоді, коли захоче. Ми для них хоч і вихователі, але насамперед стараємось бути мамою і татом. Зовсім не хочеться, щоб діти виросли і просто з нами попрощались. Плануємо бути дотичні до всього їхнього життя”, – зазначила Олена.

Олена і Андрій не вимагають від дітей, аби ті їх називали батьками, бо це дуже особливі слова. Та все ж хочуть, аби всі стали близькими. Пара каже, що коли чують “ми вдома”, це вже дуже приємно. 

“Діти – це моє життя, мій Всесвіт, навіть якщо це і мої проблеми. У них вкладаю душу, тому мені не байдуже, як вони почуваються, як пройшов їхній день у школі, які емоції переживають. Робитиму усе від мене залежне, щоб їм було тут комфортно”, – додала вона.

Наставництво та підтримка соціальних працівників

П’ятеро з дев’яти дітей у ДБСТ мають своїх наставників. Зокрема, у Поліни і Ярини наставниця одна на двох, а ось Соломія, Ростислав і Мирослав мають різних наставників. З ними діти здебільшого зустрічаються раз на тиждень, проте частіше можуть зідзвонюватись чи переписуватись.

“Я сама давно хотіла бути наставницею, бо вважаю, що це гарна форма спілкування і підтримка того, кому не вистачає або й не має батьківської уваги. Головне – хотіти і розуміти: якщо кожен з нас допоможе в соціалізації бодай одній дитині, яка опинилась у складних життєвих обставинах, це того варте. Дитині вкрай важливо знати, що в неї хтось є і йому не байдужа доля тієї дитини”, – каже Олена.

Ростислав і Мирослав зі своїми наставниками – Миколою та Мироном – можуть поговорити на цікаві теми, побавитись в настільні ігри, обговорити фільми. Для Соломії, Поліни і Ярини їхні наставниці наче подруги, з якими цікаво проводити разом час, ділитись секретами.

За словами Ірини, яка є наставницею дівчат Поліни і Ярини, бажання допомагати дітям з числа сиріт було змалку, як і плани в майбутньому стати мамою для такої дитини, або й кількох. Саме про наставництво задумалася після спілкування з однією усиновленою дівчинкою, яка розказала про своїх наставників. Майже відразу почала відвідувати курси.

Майже всі моменти із зустрічей зі своїми підопічними називає цінними і важливими, і щоразу старається робити їх максимально різноманітними, у різних локаціях та враховувати побажання дітей. Каже, що під час спілкування відчуває себе такою ж дитиною, тому це завжди відкриті і щирі розмови.

Зі слів наставниці, навіть за короткий час перебування дітей в ДБСТ помітні зміни: “У дітей з’явилося відчуття дому, свого куточка. Не все на загал, а особисто твоє. Кожен індивідуальний і має власні уподобання, щоразу більше проявляються їхні особливості, які часто ховалися за стадним інстинктом. Також є прогрес у дівчат в базових навичках, як от читання і письмо. Помітно, що цьому приділяють багато уваги й успішно працюють над покращенням і заохоченням дітей до цього”, – розповідає наставниця.

Головне, що хоче наставниця, – це підтримувати щирі і довірливі стосунки з дітьми, аби в складній ситуації вони могли прийти і довірити свої проблеми. Також важливо помічати дитячі зацікавлення, бажання, таланти та підтримувати їх в цьому, щоб в майбутньому допомогти кожній знайти себе.

Зі слів 46-річного наставника Миколи, його вихованець Ростислав практично відразу розкрився, щиро розповідав про свої досягнення і захоплення, так і те, що його турбує.

“Я зауважив, як Ростислав розкривається в легкій і доброзичливій атмосфері. Загалом, відвідавши цей будинок я відчув справжню радість і щастя, які приносить багатодітна сім’я. Це було нагадуванням про те, що сім’я – це місце, де любов, турбота та взаємна підтримка процвітають, попри виклики та труднощі”, – зазначив наставник.

На всьому шляху підтримку наставникам, дітям і всій родині надають фахівці громадської організації «Турбота В Дії» та Центру соціальних послуг та реабілітації «Джерело».

Як зазначила керівниця відділу індивідуальної підтримки дітей ГО “Турбота В Дії”, координаторка програми “Наставництво” Юлія Прийма, в організації, яка розвиває програму наставництва вже 10 років, є 23 активних наставники, ще семеро – в режимі очікування дітей, для яких вони зможуть стати наставниками. 27 дітей уже мають наставників.

“Щороку у нас відбувається два-три навчання для майбутніх наставників у форматі чотириденних тренінгів. Спільно із Львівським обласним центром соціальних служб ми беремо участь у відборі кандидатів та їхньому навчанні, а після отримання ними висновку про можливість провадження діяльності з організації наставництва – спільно із Центром “Джерело” підбираємо дітям наставників і супроводжуємо їх у процесі наставництва”, – розповіла Юлія Прийма.

Що стосується сім’ї Видюків, то з дітьми, які потрапили у ДБСТ,  вона познайомилася у листопаді 2023 року. Дітям, які на той час були у Центрі підтримки дітей ліцею “Просвіта”, з яким організація тісно співпрацює вже багато років, розповіли про програму наставництва, вони заповнили анкету і почався процес підбору наставників для них.

Соціальне супроводження сім’ї здійснюють фахівці Центру “Джерело”.

“Наші фахівці періодично відвідують сім’ю за місцем проживання, оцінюють потреби сім’ї, складають план соціального супроводу ДБСТ, консультують та інформують батьків-вихователів та дітей, організовують та проводять індивідуальну, групову роботу з членами сім’ї та дитиною з метою адаптації дитини до умов проживання в сім’ї. Також батькам-вихователям надають психологічну підтримку щодо розвитку та виховання дітей шляхом залучення їх до участі у тренінгах, лекціях, групах підтримки та інших заходах, сприяють розвитку вмінь та навичок щодо підготовки дитини до самостійного життя, надають допомогу з питань захисту майнових, житлових та інших прав дитини”, – каже керівниця філії соціальної роботи та психологічної підтримки Центру “Джерело” Лілія Федевич.

Загалом, як зазначила співрозмовниця, одним із завдань філії є підготовка дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа до самостійного життя. 

“Філія соціальної роботи та психологічної підтримки веде роботу в напрямку наставництва у тісній співпраці з ГО “Турбота В Дії”. Стати чи бути старшим другом або старшою подругою в наставництві означає допомагати в підготовці до самостійного життя дитини, в її соціальній та психологічній адаптації. Наставники можуть дати пораду, навчити нового, мотивувати відкривати у собі нові таланти та захоплення”, – додала керівниця філії Центру “Джерело”.

Щоб стати наставником/-цею для дитини, яка проживає в інституційному закладі, потрібно:

• прийняти рішення, яке може радикально змінити не тільки життя дитини, але й ваше власне;
• звернутися до КУЗТ «ЛМЦСПР “Джерело” за консультацією;
• пройти співбесіду з координатором програми наставництва і психологом ЛОЦСС;
• зібрати пакет необхідних документів (заява, копія паспорта громадянина України, висновок про стан здоров’я, довідка про наявність чи відсутність судимості, видана територіальним центром з надання сервісних послуг МВС);
• пройти навчання;
• отримати Висновок про можливість провадження діяльності з організації наставництва;
• познайомитись з дитиною та розпочати наставництво.

Працівники філії соціальної роботи та психологічної підтримки Центру “Джерело” спільно із ГО “Турбота в Дії” забезпечують підтримку наставників, зокрема:

• надання консультації з питань наставництва зацікавленим особам в усній або письмовій формі;
• надання в разі потреби наставнику та дитині послугу із соціального супроводу;
• проведення супервізії наставника у разі потреби;
• сприяння у формуванні дружніх стосунків наставника з дитиною;
• здійснення контролю за дотриманням прав та інтересів дитини;
• забезпечення захисту персональних даних та інформації про дитину і наставника;
• отримання від наставника та закладу інформацію з питань наставництва над дитиною;
• надання наставнику пропозиції щодо вдосконалення роботи з дитиною, зокрема її підготовки до самостійного життя, профорієнтації, формування навичок здорового способу життя;
• відвідування сім’ї наставника під час перебування в ній дитини у святкові та неробочі дні, під час канікул;
• клопотання про притягнення до відповідальності наставника, посадових осіб, винних у порушенні вимог законодавства з питань забезпечення прав та інтересів дитини.

Ті, хто бажає стати наставником, можуть сконтактувати з ГО “Турбота в дії” за номером телефону: 095 355 27 81 та заповнити анкету. Після цього відбудеться зустріч із координатором програми “Наставництво” (у форматі онлайн або офлайн).

За детальнішою інформацією можна звернутись до контакт-центру “Джерело”: 097 400 22 88, 063 400 22 88, 066 400 22 88.