22 грудня в Києві відбувся прем’єрний показ психотерапевтичної вистави «Незламні» за однойменною книгою Вікторії Покатіс. Вистава залишила враження про силу та стійкість українських жінок у найскладніші часи. 

Це більше, ніж просто театральне дійство – це емоційне занурення у реальні історії героїнь, які торкаються серця кожного глядача. 

Авторка книги Вікторія Покатіс розповідає, що на меті мала завдання – зафіксувати емоції та переживання першого дня війни:

“Книжка писалася про жінок, які створили великі проекти, які почали діяти і на другий-третій рік війни. Ми досліджували те, як вони сприйняли перший день війни, що вони робили потім, які рішення приймали, як утворився проєкт, що їм допомагало та який їх досвід.Зараз в Києві багато вистав, і напевно через виставу ми переживаємо та трансформуємо всі ці емоції, які викликає у нас війна. Тому книжка про перший день війни дуже лягає у спектакль, бо тепер, на третій рік війни, ми можемо повернутися до першого дня і через героїнь вивільнити емоції того дня. Пережити їх, відпустити їх та рухатися далі”.

Вікторія додає, що кожен з нас розвивається під час контакту з іншою людиною. А спостерігаючи за жінками, які не зламались, люди черпають для себе риси героїнь:

“Якщо ми читаємо про сильних жінок, бачимо їх на сцені, спілкуємося з ними та бачимо їх модель поведінки, то автоматично щось із цієї поведінки точно залишиться в нас. Щось ми приймемо. Я знайшла для себе багато варіантів, як треба діяти під час війни, і для кожної героїні це окрема історія”.

Постановка базується на історіях із життя п’яти жінок, кожна з яких має унікальний досвід. Всі вони об’єднані однією спільною рисою – незламністю. 

Перша героїня уособлює прагнення знайти баланс між довгоочікуваним відпочинком з рідними та виконанням свого обов’язку перед країною. На початку повномасштабного вторгнення вона перебуває за кордоном, відправляє сина в Грузію, аби убезпечити його, але сама повертається додому, де змогла почати свій шлях допомоги. 

Друга героїня демонструє зовсім інший підхід – детальну підготовку до невизначеності та хаосу війни. Вона підготувала все необхідне для виживання, але водночас зберегла прагнення до звичайного життя. Вона не приховує, що хоче спокою, і мріє просто виспатися. Ця історія про тих, хто попри труднощі, знаходить час для турботи про інших і готовий допомагати навіть у найтемніші часи.

Третя героїня – символ краси, гармонії та прагнення відновити життя. Вона розповідає, як війна змусила її подивитися на звичні речі інакше. Її переїзд до відремонтованої квартири та мрії про подорожі до Амстердама демонструють бажання зберегти нормальність у житті. Але водночас вона працює з волонтерами, допомагаючи Охматдиту, та організовує поїздки на деокуповані території, щоб дарувати красу тим, хто пережив найгірше. Це поєднання турботи про себе та допомоги іншим робить її історію надзвичайно глибокою.

Четверта героїня показує, як війна може стати каталізатором змін у житті. Вона розлучилася, переїхала до Ірпеня та почала нове життя. Її історія – це історія пошуку себе, кар’єрного розвитку та спроб віднайти гармонію між особистим і професійним. Вона мріє про побачення, хоче проводити тренінги та розвивати свої навички. Історія представляє тих, хто використовує кризові моменти як можливість почати все спочатку.

П’ята героїня розповідає про звичайне буденне життя. Про свої мрії, відпустку, плани. Під час початку повномасштабного вторгнення героїня не організувала збори чи створила благодійний фонд. Однак саме вона є тим ядром українців. Жінка донатила, пропонувала свою допомогу благодійний фондам, прагнула бути потрібною і робити будь-що, аби допомогти країні у важкий час. Її історія про кожного з нас. Про людей, які маленькими кроками роблять надважливі кроки.   

Режисерка у виставі виступає ключовою ниткою, яка пов’язує всі історії в одне ціле. Вона не лише розповідає свою власну історію, а й допомагає глядачам глибше зрозуміти переживання кожної героїні. Її участь у діалогах із залом робить виставу інтерактивною, залучаючи глядачів до обговорення та рефлексії. Режисерка створює відчуття, що ти є не просто спостерігачем, а активним учасником цього емоційного досвіду.

Спілкуючись із режисеркою вистави Зоряною Максимець стає зрозуміло, чому дійство відчувається близькою кожному з українців. Героїні не є професійними акторками. Фактично, це сповідь кожної з них і можливість заявити цілому світу, що жінки здатні на будь-що заради рідних людей, порятунку інших та цілої країни:

“Тема така, що там не зіграти. Є театр ветеранів, вони говорять про те, що ні слова про військових без військових. Тому мені здається, що ні слова про волонтерок без волонтерок. А вони насправді чесні й талановиті. Це  про «посестринство». Потрібно просто говорити, що вони найкращі і я їх хвалю”.

Зоряна зазначає, що ідея вистави виникла навесні, а вже в серпні почалась підготовка. За місяць вистава була готова. Героїні приходили на репетиції після роботи, хотіли розповісти свою історію.

Також режисерка нагадала про важливу рису кожного з нас – самоцінність:

“Якось українські жінки, навіть коли я читаю книгу [“Незламні”], вони хочуть фактами довести свою самоцінність. Признати те, що ти можеш звучати і бути самоцінною. Незалежно від того, що ти робиш. Що ти є самоцінністю. Оце важко було навіть мені визнати. Що я гідна, що я можу, що я можу вийти до глядача і і поговорити з ним, що я маю на це право”.

Інтерактивність вистави стає її головною родзинкою. Вихід людей із зали, діалоги із залом, взаємодія з глядачами – усе це робить «Незламні» живою та автентичною постановкою. Глядачі не просто сидять і дивляться на те, що відбувається на сцені. Вони відчувають, співпереживають і навіть долучаються до історій. Таке емоційне занурення створює особливу атмосферу, де кожен відчуває себе частиною події.

Фінал вистави під акомпанемент «Океану Ельзи» стає символом єдності та надії. Це сильний емоційний акорд, який завершує виставу, залишаючи глядачів із відчуттям гордості за незламність українських жінок і натхненням від їхньої сили. «Незламні» – це вистава, яка змушує плакати, сміятися, задумуватися та вірити. Це подія, яку неможливо забути, бо вона говорить про найважливіше: людську силу, віру та стійкість перед будь-якими труднощами.

Авторка книги Вікторія Покатіс ділиться, що хотілось би побачити екранізацію змін героїнь через 3 роки війни. А про третю книгу говорить, що якщо існуватиме потреба в суспільства, то народиться і третя історія.

Партнери заходу:

Б’юті партнер вистави — міжнародна мережа салонів та клінік Leo Beauty Club. 

“Краса – це не тільки про зовнішній стан. Вона є частиною психологічної стійкості та ментального здоров’я. Наша соціальна місія — підтримувати проєкти, що спрямовані на зцілення української жінки та розвиток культурного прошарку”, – коментує засновниця мережі Альона Шевцова.

Найбільший розробник і постачальник IT-рішень для корпоративного і державного секторів в Україні – It-integrator. Інновації для успіху та розвитку нового технологічного світу

Мінеральна вода Крайна

Ювелiрний дiм ZARINA. Цінність – це ти.

⚡️⚡️⚡️Увесь інсайд та актуальна інформація на нашому Телеграм-каналі, а також бонуси та швидкі новини.