Франкфурт-на-Майні. Німеччина. Відбувся  76-й Frankfurter Buchmesse – Франкфуртський книжковий ярмарок – наймасштабніша книжкова подія світу, яка зібрала під дахом колосально великих дванадцяти павільйонів літераторів і видавців світу.

Україна втридцяте  тут  представила  свою літературу, починаючи з  1994 року.  Статистика засвідчила такі цифри: форум відвідали  230 тисяч людей зі 153 країн. Загалом у залах були присутні понад 4300 експонентів, організовано понад 3300 подій. Взяли участь  понад дев’яносто авторів, видавництва й організації, зокрема, українські.

Незважаючи на ускладнену через російсько-українську війну логістику, на Франкфуртському ярмарку демонстрували  свою роботу 31 українське видавництво. Серед них: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Видавництво Старого Лева, Ранок, Мала академія наук України, Видавництво Богдан, Моя Книжкова Полиця,  Читаріум, Фоліо, Час майстрів, Книги-ХХІ, Мушля,  Букшеф та ін. Було презентовано понад 300 українських книжок.

На форумі відбулися різноманітні дискусії за участю українських авторів, перекладачів, критиків, журналістів, істориків, політиків, інтелектуалів та громадських діячів, які  виступали  в межах програми на національному стенді та на  інших сценах у міжнародних дискусіях.  Вони говорили про передумови і наслідки російсько-української війни, журналістику і книговидання під час війни, психологічну терапію, роль культури у формуванні етичних цінностей, пошук української ідентичності, деколонізацію, демократію,  проблеми Сходу, про  права людини, штучний інтелект, зміну клімату та освіти, міжнародну видавничу справу  та інші важливі теми.

Кілька днів  у гігантському просторі виставкового центру  насолоджувалася українськими книжками  і споглядала те,  що перекладатиме і читатиме планета найближчим часом, моя колега, сумська журналістка Катерина Грицай. Катя три роки проживає в Німеччині, куди приїхала до своєї дочки Марини і внука Ріші. Донька на запрошення місцевих науковців, тут уже багато років працює зі студентами, навчаючи їх тележурналістики і  кіномистецтву. Я попросила колегу поділитися враженнями від книжкового свята.

– Книжковий ярмарок у Франкфурті – це ціле місто. Відрадно, що щільнішими стали ряди шанувальників  української книжки, побільшало  і наших видавців.

Останні три роки широкомасштабної війни  на українському національному стенді  тривають розмови і питання про війну. Але змінюється акцент.

Якщо  у 2022 році  наш стенд працював  у Франкфурті під темою “Наполегливість існування”, що віддзеркалювало роботу видавничої галузі в реаліях повномасштабного вторгнення – ракетних атак, блекаутів, ускладненої логістики тощо, то  минулоріч уже йшлося про   “Крихкість існування”.  Тобто акцентували українські книговидавці на тому, що  болить найбільше. Адже війна – це про виживання, вона стосується всіх,  забирає не тільки життя, а й руйнує все довкола.  Цьогорічна основна тема України — «Повернення голосу». У слогані закладено, що  ми  вголос говоримо  світові про себе   і  показуємо не лише українську незламність, а й багатогранність і унікальність українських книжок, нашої культури. Це гасло можна було побачити на всіх роздаткових матеріалах та у дизайні стенду.

Автор концепції фокусної теми філософ, письменник, директор PEN Україна Володимир Єрмоленко  у довідкових матеріалах написав: «Голос України замовчувався століттями. Його заглушила російська імперська жорстокість, яка віддає перевагу одноманітності над різноманітністю, насильству над розмовами. Сьогодні Україна бореться за повернення свого голосу. Щоб його почули. І таким чином вона бореться за права безголосих. Для всіх інших націй і груп, голос яких так довго ігнорувався». Організатори національного стенду прагли акцентувати  на демонстрації кримськотатарської культури,щоб голоси кримських татар  звучали на міжнародних майданчиках, а  європейці розуміли чому Україна мусить повернути Крим. Зворушливим був і дизайн національного стенда,  зроблений на основі творів з книжки Павла Макова «ДО ПО».  Тобто дискусії і презентації  велися  на тлі цих полюсів — між до і після — між двома напрямками у завтрашній день. Посил  полягає  і в тому, що Україні є чим пишатися і є що продемонструвати світу.

Відчувається, що організатори  прагнули показати наші сильні сторони: поговорити про українську літературу до часів незалежності, про яку європейці і не знали, і показали літературу воєнного  сьогодення, репортажі й поезію, які переживають в Україні період розквіту. Мистецький арсенал на стенді представив нові каталоги: «Мистецький арсенал. Колекція», «Серце землі», «Відбиток.

Українська друкована графіка XX-XXI століть», «Футуромарення». Цікавою була презентація   двомовного  власнодруку Довженко-Центру та київського бюро «Буця», присвячена дослідженню кіноекранізацій творів Михайла Коцюбинського до 160-річчя письменника.Український інститут представив каталог під назвою «Literatur aus der Ukraine Neue Stimmen 2024». Бо не так уже й знає нашу літературу, історію і культуру  німецька аудиторія. Ця книжка, як написано в передмові, є  результатом першого року роботи перекладацької майстерні Українського інституту в Німеччині. До неї  увійшло вісім уривків з творів сучасних українських авторів.

За представленими книжками, а я переглянула каталоги видавництв, побачила, що письменники   почали  переключатися з розповіді виключно про трагедії війни на історії  нашого досвіду, бо ми вже стали експертами з багатьох питань сьогодення і викликів, які ставить перед нами життя. Наш досвід виживання може бути цінним для інших. Бо бути жертвою і просити допомоги – це одне. Але світові цікавіше бачити , що війна дала нам можливість   думати про головне, шукати потрібні слова, мову дипломатії, теми, які актуальні і для інших.

До того ж і в цей час, під обстрілами, без води, світла і зв»язку,  в Україні  видають книжки, роблять переклади, організовують  фестивалі, різні книжкові події, партнерства, міждисциплінарні проєкти.

Позитив і в тому, що українські видавці  заповнювнюють  ніші, які до цього були порожніми, наші ілюстратори і письменники продовжують здобувати престижні міжнародні нагороди і премії. Зворушливою була церемонія нагородження українського підручника   з німецької мови для 2 класу, створеного Світланою Сотниковою та Ганною Гоголєвою, який  видало  Харківське видавництво «Ранок». Цей підручник став  одним із найкращих навчальних матеріалів за версією Best European Learning Materials Awards – престижної європейської нагороди в галузі освітніх матеріалів і здобув  першу для України нагороду премії BELMA. Таке високе визнання свідчить, що наші підручники відповідають високим стандартам і можуть конкурувати з найкращими зразками навчальної літератури Європи. Загалом у цьому році до шорт-листа увійшли понад 30 навчальних матеріалів з усієї Європи, серед яких ще один український підручник – «Німецька мова».

Боляче було дивитися на залишки книжок, що згоріли від російського удару по харківській друкарні. Саме цей стенд  привертав найбільшу увагу преси та відвідувачів.

– Я не можу не запитати про стенди  літератури країни-агресорки, росії. Перед ярмарком  у ЗМІ та соцмережах  дуже жваво дискутували про недопущення цього монстра з пропагандою своїх загарбницьких наративів до світової громадськості. Але віз і нині там.

– В Німеччині відчувається вплив російських спецслужб, які поширюють тут  російську дезінформацію та пропаганду.  російське питання порушували й на офіційному відкритті.

Головна теза, яку озвучили організатори, в тому, що національного стенду росії немає і не  буде, бо росія знищує культуру іншої країни. Тут не хочуть бачити представників російського уряду. Вони пояснювали, що цей ярмарок завжди позиціонував себе перш за все як простір для творення звʼязків між видавцями, які бажають співпрацювати з європейськими колегами. Тому попри  заборону колективного стенда, російська література  була присутня, бо видавців вони допускають,  ретельно контролюючи  продукцію  на їхніх стендах.

Відрадно, що народ там не дуже товпився.  Але їхня участь розширює їхній вплив,  а податки  видавців у  російському  бюджеті окупанти використовують на придбання  зброї чи найманців.

Єдиний вихід – нам  якомога більше позиціонувати своє, згуртовано  протистояти і розвінчувати ворога  у своїй літературі. А такий згуртований спротив дає результати. На четвертий день роботи ярмарку невеличкий стенд російського книжкового гіганта “Ексмо”, де наші видавці з плакатами англійською і німецькою мовами висловили свій протест,  закрили.

Я  не знаю, що було причиною цього кроку організаторів, але тішуся, бо це невеличка перемога. Треба і надалі шукати  нові аргументи в розмові про те, чому російську культуру не варто підтримувати і позиціонувати  себе  на різних рівнях. Якщо ми не будемо розповідати світу про себе, за нас це робитимуть інші. І не завжди так, як є насправді і як треба нам. Саме  це робив і робить  наш ненормальний сусід.

Головне, що голос  України лунає все гучніше, в тому числі і завдяки таким  подіям, як Франкфуртський книжковий ярмарок, завдяки перекладам творів українських авторів різними мовами. Зі всього видно, є інтерес  до нашої літератури, люди хочуть про нас знати, щоб скласти свою власну думку. Нас починають пізнавати, говорити, цікавитись. А видавці, перекладачі, письменники,  менеджери, громадські діячі  – це культурна дипломатія. Саме через роботу цієї сфери  Україна стає помітною з дуже важливого боку – через українську культуру, українську літературу. Цим ми показуємо, що нам є чим і ким  пишатися, і є що захищати.

Людмила ОСТРОВСЬКА