Сьогодні Свята вечеря, зійде Різдвяна зірка і обійме своїм сяйвом люд та проголосить, що народився Ісус Христос. Тільки вже не побачать її мешканці хутора ЗІРКА, що був у 1920–1940-х роках поблизу села Курдибанівка на Бучаччині. У березні 1946 р. там проживало кілька сімей. У 1949 р. мешканців виселили у східні області УРСР. У лютому 1952 р. залишилося 35 будинків, у яких вже ніхто не проживав. Нині на місці хутора – поле. Та й саме село Курдибанівку скоро можуть зняти з облікових даних, оскільки нині там проживає кілька осіб.

Ну а яка ж Свята вечеря без КУТІ? Тож вирушимо у с. МАКОВИСЬКО на Козівщину, де візьмемо маку на кутю, а потім на Шумщину у с. КУТЯНКА, де візьмемо її, щоб вистачило відразу на два святих вечора, або на Зборівщину у с. Розгадів на гору «КУТЯНСЬКА». Зрештою, хочете чогось вишуканішого, то помандруймо р. Кутянка, яка впадає у Вілію до однойменного села, що на Шумщині і отримаємо святвечір по-лемківськи – ВІЛІЯ (Вилія, Велія). ДІДУХ виготовимо на батьківщині духів предків у с. Духів Кременецького району із зібраного врожаю у с. Урожайне на Борщівщині.

А як же Різдвяний вечір і ніч без ВЕРТЕПУ. Невже у Тернопільській області нема і не було жодного населеного пункту з такою гарною назвою. Що ж, спробуємо пошукати. В адміністративно-територіальному поділі Тернопільської області немає села чи хутори з такою назвою. Але як кажуть, хто шукає, той неодмінно знайде. Так, був хутір ВЕРТЕП поблизу села Лошнів на Теребовлянщині (де у 1952 р. в одному будинку проживало 3 особи), були хутори ВЕРТЕПИ поблизу сіл Заболотівка (1952 р. – 1 будинок, 3 особи) і Свидова (1952 р. – 5 будинків, 24 особи) обидва нині Чортківського району. І почнемо колядувати, але так як колись, наприклад, у 1930 р. для підтримки українського шкільництва у Тернопільському воєводстві було наколядовано 16785 злотих. Отож, варто запастися грошима, які можна взяти на хуторах ГРИВАКИ, нині у складі с. Шпиколоси, або БАКСИ поблизу с. Крижі – обидва Кременецького району й пожертвувати їх на ЗСУ.

Мандруємо далі. Звичайно, яка ж Різдвяна ніч без нечистої сили, пригадую Миколу Гоголя і його «Вечори на хуторі біля Диканьки». Так-так, є у нас цілий районний центр Чортків, а ще було село в Тернопільському районі ЧОРТОРИЯ, яке у 1964 році радянська влада перейменували на Миролюбівку, було на Шумщині село ГОЛИБІСИ, яке знову ж перейменували на Мирове.

Ще й москвити кілька років тому так перекладали, що «перейменували» село Шляхтянці, що біля Тернополя на «путінци»…

А яке ж Різдво без сальця і м’ясця. Варто згадати, що у нас були села СВИНЮХИ (нині Очеретне Кременецького району) і ПОРОСЯЧКА (нині належить до с. Нагоряни на Заліщанщині), хутір КОБИЛЬОХА поблизу с. Бодаки на Збаражчині. Назви пов’язані із свинею носять і річки краю зокрема: Свинорийка, Кнур, Свинюха. Тож сальця і м’ясця на свята вистачить.

Зранку у ДЗВЕНИГОРОДІ Борщівського і ЗВЕНИГОРОДІ Бучацького районів весело задзвонять дзвони, які розженуть нечисту силу і сповістять: «Христос народився!».

…І розпочнеться Різдво. Є на Теребовлянщині мальовниче село з назвою РІЗДВЯНИ. За переказами, назва походить від того, що тут ще у 1241 році на Різдвяні свята відбулася велика битва між військами Теребовлянського князя і татаро-монголами, від чого пізніше село назвали Різдвянами. Правда атеїстам дуже «різала» вуха ця назва і у 1964 році село перейменували на Світанок. Лиш, тільки у 1990 році населеному пунктові повернули історичну назву.

Звичайно, які Різдвяні свята без Пресвятої Діви Марії та ангелів. Є на Тернопільщині села АНГЕЛІВКА на Заліщанщині (було перейменоване на Весняне) і Тернопільському районі (у 1985–1991 рр. називалося Пігарєве). Правда знайти населений пункт пов’язаний із Матір’ю Божою було важче. Але був на Заліщанщині хутір БОГОРОДИЦЯ, який належав до с. Голігради. У 1952 р. тут було 5 дворів, в яких проживало 22 особи.

Нам лише залишається привітати всіх з Різдвом Христовим та побажати доброї, світлої Різдвяної казки!..

…Але вважайте не переїдайте і не перепивайте, бо будете теньгими як жінки у с. Високе (колишні Товстобаби), що на Монастирищині, або треба буде їхати на Підволочищину у с. Хмелиська або на Кременеччину у села Крижі і Гаї, де були хутори Росоли…

P.S.

…Засяє різдвяна зірка, вона буде найяскравішою у хатах, квартирах, де батьки втратили своїх дітей, а діти – батьків… Ми також запалимо свічки та помолимося за усіх Героїв, які загинули за волю України, за усіх замордованих голодоморами, за всіх невинноубієних українців…

Свічка горітиме і ми разом з їхніми душами, які прийдуть на святу вечерю разом прохатимемо Господа про такий бажаний для України – МИР…

На світлині – у храмі с. Дубівці

Віктор УНІЯТ, журналіст, історик, краєзнавець.