Відома легкоатлетка зізналась, що свято вони робили спонтанно і підлаштовували під батьків. І 16 липня чоловіком 26-річної відомої стрибунки у висоту став бігун на довгі дистанції Юрій Кіщенко.

У розмові з OBOZ.UA Левченко розповіла, чому наважилась таке на весілля тільки зараз, адже вони з Юрієм разом вже 10 років, чому було важко знаходитись у святковій сукні без кондиціонера і який ще вид спорту опановує у міжсезоння.

Розкажіть, як планували весілля? Адже ви були заручені вже досить давно, але увесь час відкладали цю подію. Як вирішили, що цей день настав?

– Спочатку, це з 2019 року, тривали спортивні сезони і не було коли. Потім почався коронавірус і було не до цього. Після чого, звичайно, вплинула війна – у такий час не до якихось там святкувань. Тому весілля відкладалось і відкладалось.

І в якийсь момент я просто розумію, що треба… не знаю, треба встигнути жити. Це було не принципово для мене, бо я вже знаю свого чоловіка досить довго, на сьогоднішній день ми вже 10 років разом. Але ця мить була чомусь така хвилююча. Я думала, що не буду хвилюватися, а це було дуже хвилюючеМи не робили ніякого такого прям свята. Ми просто зробили розпис, але коли вже діло дійшло до розпису, то такі подумали: а може мені вже й білу сукню одягти, побути цією принцесою, відчути себе справжньою нареченою? І все вже трошки набуло такого формального вигляду. Адже спочатку ми взагалі думали, що підемо просто розпишемося. І все.

Але треба було, щоб друзі та рідні теж пораділи за вас?

– Так. Але у нас була така дуже маленька сімейна компанія, бо насправді все було спонтанно. Ми обрали дату, і, чесно кажучи, ми підлаштовували її під те, щоб наші батьки могли бути присутніми. Адже у мого чоловіка тато взагалі на лінії фронту. І якраз у нього була відпустка, у в цей тиждень він міг приїхати. Тому ми підлаштовували ці дні, щоб бути максимально зі своїми близькими людьми, щоб всі могли бути присутні на весіллі.Але, звичайно, багато хто і не доїхав, бо це було літо і було дуже спекотно. Настільки, що людям ставало погано. Пам’ятаю, як я обирала собі сукню, І просто не могла в ній знаходитись навіть три секунди, якщо без кондиціонера, хоча вона була максимально легка. Ось такі були моменти. Але це все таке сімейне свято – як я собі уявляла, так воно і вийшло

У мережі є відео вашого зворушливого весільного танцю. Як обирали пісню?

– А ми нічого не готували. Нас дуже врятувало те, що все було спонтанно, тому у нас все було максимально таке трушне. Ми просто зробили розпис, потім поїхали відсвяткувати – просто тортик з’їсти. І в якийсь момент я така: так давай вже, може, і перший танець станцюємо, який ми не готували. І танцювати ми не вміємо. Але це був такий собі експромт (сміється).

Але воно все якось так сталося органічно, що було класно. І класно, що поруч були всі близькі люди, які змогли приїхати до нас в той день. І вийшло таке затишне сімейне свято, і цього дуже не вистачає зараз, не вистачає таких приємних спогадів, моментів.

– А ваші батьки зараз де? Адже всім відомо, що родом ви з Донеччини?

– Я там народилась, але не мешкала. Тому все моє життя проходило вже в Києві. Але, звичайно, коли приїжджали до нас знайомі з Бахмута, – вони ще виїжджали на початку – я в них питала, як справи. Вони такі: ну, у нас там погано, але будемо мати надію, тому що, кажуть, в нашій квартирі коробка з-під дому стоїть. І я думала: “Боже, в якому сенсі коробка?”

Але воно все якось так сталося органічно, що було класно. І класно, що поруч були всі близькі люди, які змогли приїхати до нас в той день. І вийшло таке затишне сімейне свято, і цього дуже не вистачає зараз, не вистачає таких приємних спогадів, моментів.

– А ваші батьки зараз де? Адже всім відомо, що родом ви з Донеччини?

– Я там народилась, але не мешкала. Тому все моє життя проходило вже в Києві. Але, звичайно, коли приїжджали до нас знайомі з Бахмута, – вони ще виїжджали на початку – я в них питала, як справи. Вони такі: ну, у нас там погано, але будемо мати надію, тому що, кажуть, в нашій квартирі коробка з-під дому стоїть. І я думала: “Боже, в якому сенсі коробка?”

А зараз вже й міста такого немає навіть. Вже знищили все. І це дуже страшно, тому що я навіть боюся уявити, як людям потрібно прямо з самого нуля починати будувати своє життя. Для людей це величезний стрес і горе.

– Ваш тато також воював з самого початку повномасштабного вторгнення РФ.

– Так, у нас так випадково просто вийшло, що він і тато мого чоловіка в перші дні пішли добровольцями. Вони не разом десь знаходяться, але вдвох ще служать

Думаю, що весілля мало надати вам не тільки позитивних емоцій, але й надихнути на подальші здобутки. Бо я бачила, як ви засмучуєтесь, коли не йде той стрибок. Особливого після коронавірусу, після якого вам було важко знайти свою оптимальну форму. А тут така знакова і важлива подія…

– Звичайно. Знаєте, спортсменам взагалі важко в цьому плані, тому що ми такі трошки зашорені на спорті. У нас графіки, режими, сезони. І ти іноді трошки абстрагуєшся від якихось звичайних подій у житті. А весілля дійсно додало позитиву. І ти розумієш, що є в житті ще щось теж таке важливе. І навіть якщо не виходить так, як ти хотів, в чомусь одному, то треба подивитися і побачити, що в тебе в іншому є щось добре.

Тобто не буває так, що тільки все погано. І в цьому плані класно, що можна переключитись. Наприклад, я мала можливість пограти в падл-теніс.

Знаєте, я звикла займатися спортом тільки так, як я займаюся – відповідально підходити до всього тощо. А тут я прийшла для задоволення. І я ніколи цього раніше не робила, бо у мене ніколи не було часу і розуміння, як ще займатися якимось видом спорту, якщо ти вже спортсмен. А так спробувала. І це – прикольно, класно, нові емоції, щось нове.

Нові якісь знайомі з’явились. Це теж прикольно. Це все з досвідом приходить. І це навчає нас, що треба пробувати трошки іноді розвантажувати голову.

– Мені здається, що за кордон спортсмени вже давно до цього прийшли.

– Я не знаю, може це ментальність у нас така. Може ми такі більш серйозні. Всі не можуть бути однаковими. Якщо ми візьмемо американців, то вони такі харизматичні, експресивні. Вони такі напором беруть. Вони тут можуть тебе анекдот розповісти, а за мить вже на доріжку вийти, бігти. Ну, тобто, ми трошки інші. Але воно ж все змінюється.Нове молоде покоління, яке зараз, воно вже не схоже на таких спортсменів, як ми. Абсолютно. Вони вже зовсім інші. Більше розвинені в тому плані, що в них є доступ до інтернету, соцмереж. Вони спілкуються між собою, це все набагато швидше. Вони можуть побачити, який ще світ є. Тобто, ми в своєму дитинстві тільки по телевізору могли побачити це в якомусь фільмі. А у них відкритий доступ, тому вони вже більше такі впевнені в собі в гарному сенсі.